2009.11.04 / Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Інженерне обладнання будинків і споруд

Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд

ДБН В.2.5-27-2006

Видання офіційне

Введено: «ИМЦ» ( г. Киев, ул. М. Кривоноса, 2а; т/ф. 249-34-04 )

РОЗРОБЛЕНІ	ВАТ "КИЇВПРОМЕЛЕКТРОПРОЕКТ" (Божко В.М., канд.техн.наук – керівник розробки; Мозирський В.І., канд.техн.наук –відповідальний виконавець)
	За участі:
	ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ 3 НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ (Бабійчук В.М., Плєтньов В.А.)
	ТОВ ШНЕЙДЕР ЕЛЕКТРИК УКРАЇНА (Лободін М.О.)
	ТОВ ВАТСОН-ТЕЛЕКОМ (Гончаров А.В., Солоний Я.В.)
ВНЕСЕНІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ	УПРАВЛІННЯМ АРХІТЕКТУРНО-КОНСТРУКТИВНИХ ТА ІНЖЕНЕРНИХ СИСТЕМ БУДИНКІВ І СПОРУД МІНБУДУ УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНІ	Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 29 березня 2006 р. № 97 і введені в дію цим же наказом з 1 жовтня 2006 р.
ВВЕДЕНІ ВПЕРШЕ

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

ЗАХИСНІ ЗАХОДИ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ
В ЕЛЕКТРОУСТАНОВКАХ БУДИНКІВ І СПОРУД

ДБН В.2.5-27-2006
Введені вперше

1 ВСТУП

Вимоги даних державних будівельних норм є обов'язковими для усіх підприємств, організацій і фізичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності.

У даних Нормах наведені вимоги до виконання та вживання заходів щодо захисту людей і тварин від дотику до струмоведучих частин, якщо пошкодження в електроустановках низької напруги будинків і споруд відсутні (захист від прямого дотику), а також у випадках дотику до відкритих провідних частин при наявності пошкодження в цих електроустановках (захист у разі непрямого дотику). Крім того, наведені вимоги до заходів захисту людей і електрообладнання у зазначених електроустановках при замиканні на землю на стороні високої напруги живильної трансформаторної підстанції, а також до вибору і монтажу елементів заземлювальних пристроїв і захисних провідників, виконання яких забезпечує ефективність захисту від ураження електричним струмом.

Вимоги даних Норм слід застосовувати в електроустановках будинків і стаціонарних споруд, які проектуються, будуються і реконструюються, такого призначення:

житлових, що зазначені в ДБН В.2.2-15;
адміністративних і побутових, що зазначені в СНиП 2.09.04;
громадських, що наведені у додатку А ДБН В.2.2-9;
промислових підприємств і підприємств аграрного комплексу;
навчальних закладів, що зазначені в ДБН В.2.2-3;
дитячих дошкільних закладів, що зазначені в ДБН В.2.2-4;
закладів охорони здоров'я, що зазначені в ДБН В.2.2-10;
культурних, культурно-видовищних і спортивних закладів.

В електроустановках, які частково реконструюються, вимоги даних Норм повинні виконуватися лише в тих частинах електроустановок, які підлягають реконструкції.

У діючих електроустановках для приведення заходів захисту від ураження електричним струмом у відповідність з положенням даних Норм рекомендується виконувати модернізацію існуючих заходів захисту.

Для спеціальних електроустановок або спеціальних частин електроустановок, наприклад будмайданчиків, пересувних, тимчасових, деяких медичних об'єктів, а також розташованих у вибухонебезпечних, пожежонебезпечних або стиснених зонах, плавальних басейнах, приміщеннях ванних, душових, саун, для утримання тварин тощо, вимоги даних Норм можуть бути уточнені і доповнені нормативними документами, які стосуються цих електроустановок або їхніх частин.

Перелік нормативних документів, на які є посилання в цих Нормах, наведений у додатку А.

Терміни, що використані в даних Нормах, та їх визначення наведені в додатку Б.

Вимоги даних Норм у значній мірі узгоджені з положеннями останніх видань комплексу стандартів Міжнародної електротехнічної комісії ІЕС 60364 "Електроустановки будівель". Інформація про відповідність даних Норм стандартам Міжнародної електротехнічної комісії наведена у додатку В.

2 ЗАХИСТ ВІД УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ ВІД ПРЯМОГО ДОТИКУ І У РАЗІ НЕПРЯМОГО ДОТИКУ

2.1 Основні положення

2.1.1 В електроустановках будинків і споруд повинен бути забезпечений захист людей та тварин від ураження електричним струмом як у разі відсутності пошкодження в електроустановці, так і у разі його наявності шляхом застосування:

поєднання одного із заходів захисту від прямого дотику, які зазначені в 2.1.2а і 2.1.2б, принаймні з одним із заходів захисту у разі непрямого дотику, які зазначені в 2.1.3а, 2-1.3в (див. також 2.1.4 та 2.3.1.7), 2.1.3г, 2.1.3д і 2.1.3е, або
заходу захисту, який поєднує в собі захист від прямого дотику і захист у разі непрямого дотику (див. 2.1.4), або
в деяких випадках (див. 2.1.7) тільки заходів захисту від прямого дотику, що зазначені в 2.1.2г і 2.1.2д.

Посилення захисту від ураження електричним струмом може бути здійснене шляхом застосування додаткового заходу захисту за допомогою пристроїв захисного вимикання, що керуються диференційним струмом (ПЗВ). Вимоги до виконання цього додаткового заходу захисту (в деяких випадках його застосування є обов'язковим) наведені в 2.5.

2.1.2 Як заходи захисту від прямого дотику слід застосовувати (див. також 2.1.7):

а) принаймні основну ізоляцію струмоведучих частин (див. 2.2.1);

б) огорожі або оболонки (див. 2.2.2);

в) наднизьку напругу (систему наднизької напруги (БННН) або систему захисної наднизької напруги (ЗННН) – див. 2.3.1), якщо виконуються вимоги до значень наднизької напруги, які наведені в 2.3.1.7;

г) бар'єри (див. 2.2.3);

д) розміщення поза зоною досяжності (див. 2.2.4).

2.1.3 Як заходи захисту у разі непрямого дотику слід застосовувати (див. також 2.1.6):

а) автоматичне вимикання живлення (див. 2.4.1);

б) обладнання класу II за ГОСТ 12.2.007.0 (подвійну або посилену ізоляцію – див. 2.4.2);

в) наднизьку напругу (систему БННН або ЗННН – див. 2.3.1 або систему функціональної наднизької напруги (ФННН) – див. 2.1.5 і 2.3.2);

г) ізолюючі (непровідні) приміщення, зони, площадки (див. 2.4.3);

д) незаземлену систему місцевого зрівнювання потенціалів (див. 2.4.4);

е) електричне відокремлення кіл (див. 2.4.5).

2.1.4 Як захід захисту, який поєднує в собі захист від прямого дотику і захист у разі непрямого дотику, слід застосовувати:

обладнання класу II;
систему БННН або ЗННН, якщо виконуються вимоги до значення наднизької напруги, які наведені в 2.3.1.7.

2.1.5 Система ФННН може бути застосована як захід захисту у разі непрямого дотику, коли за умовами експлуатації (функціювання) для живлення електроустановки використовується наднизька напруга, але виконання вимог до системи БННН або ЗННН неможливе або викликає значні труднощі (див. примітку) і застосування останніх не є необхідним.

Примітка. Таке положення може мати місце, наприклад, якщо в колі є електрообладнання, яке не забезпечує достатній рівень ізолювання від кіл більш високої напруги (трансформатори, реле, контактори тощо).

2.1.6 Заходи захисту у разі непрямого дотику шляхом автоматичного вимикання живлення, використання обладнання класу II (див. також 2.4.2.2), електричного відокремлення кіл у разі живлення одного електроприймача від окремого незаземленого джерела живлення, використання системи БННН або ЗННН можуть бути застосовані, як правило, в усіх електроустановках будинків і споруд та їх частинах незалежно від зовнішніх умов. У деяких спеціальних електроустановках вимоги до зазначених заходів захисту можуть бути уточнені нормативними документами, які стосуються цих електроустановок.

Ізолюючі приміщення, зони, площадки, а також незаземлена система місцевого зрівнювання потенціалів і електричне відокремлення кіл у разі живлення одним незаземленим джерелом живлення двох або більше електроприймачів можуть вважатися заходами захисту у разі непрямого дотику лише в електроустановках, які для забезпечення недопущення неприйнятних змін в цих електроустановках знаходяться під наглядом кваліфікованого персоналу.

2.1.7 Заходи захисту від прямого дотику шляхом ізоляції струмоведучих частин або застосування огорож і оболонок, як правило, можуть бути застосовані в усіх електроустановках і їхніх частинах незалежно від зовнішніх умов. У певних спеціальних електроустановках вимоги до зазначених заходів захисту можуть бути уточнені нормативними документами, які стосуються цих електроустановок.

Бар'єри та розміщення поза зоною досяжності можуть вважатися заходами захисту від прямого дотику лише в електроустановках, які доступні тільки для кваліфікованого персоналу й експлуатуються цим персоналом.

При застосуванні бар'єрів або розміщення поза зоною досяжності наявність в електроустановці заходів захисту у разі непрямого дотику не є обов'язковою.

2.1.8 Заходи захисту у разі непрямому дотику, які вживаються, можуть не охоплювати такі частини обладнання будинків і споруд:

металеві кріпильні деталі ізоляторів повітряних (настінних) ліній живлення і металеві частини, які приєднані до цих деталей, якщо вони розміщені поза зоною досяжності;
сталеву арматуру залізобетонних опорних конструкцій, якщо ця арматура схована (недоступна);

відкриті провідні частини, вірогідність контакту яких з тілом людини через невеликі розміри цих частин (не більше 50 мм х 50 мм) або специфіки їх розміщення мала, а приєднання до них захисного провідника викликає труднощі або є ненадійним (наприклад, болти, заклепки, скоби для кріплення кабелів, фірмові дощечки, обрізки труб механічного захисту кабелів у місцях їх переходу крізь стіни і перекриття, коробки прихованих електропроводок тощо);
корпуси або інші металеві оболонки обладнання класу II.

2.1.9 Заходи захисту від ураження електричним струмом можуть бути здійснені при виготовленні електрообладнання або в процесі монтажу електроустановки, а також частково при виготовленні і частково в процесі монтажу.

У різних частинах електроустановки або для різного електрообладнання електроустановки можуть бути вжиті різні заходи захисту від ураження електричним струмом.
Якщо у разі вживання одного заходу захисту деякі вимоги не можуть бути повністю виконані і через це вживаються кілька заходів, кожен з них не повинен знижувати ефективність інших.
У спеціальних електроустановках або в їх частинах, наприклад, таких, що знаходяться у приміщеннях з підвищеною вологістю, згідно з вимогами нормативних документів, які стосуються цих електроустановок або їх частин, може бути потрібним застосовувати специфічні заходи захисту.
Здійснення заходів захисту від ураження електричним струмом повинно бути виконане таким чином, щоб були додержані вимоги СН 3077, ДСН 3.3.6.037, ДСНіП 239, СН 3206, ГОСТ 12.1.002.
Повинні бути вжиті заходи щодо забезпечення захисту людей і електрообладнання в електроустановках низької напруги будинків і споруд у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної трансформаторної підстанції (див. розділ 3).

2.2 Заходи захисту тільки від прямого дотику

2.2.1 Основна ізоляція струмоведучих частин

Основна ізоляція призначена для запобігання будь-якому контакту із струмоведучими частинами.

Струмоведучі частини повинні бути повністю покриті ізоляцією, яка може бути усунена тільки шляхом руйнування.
Ізоляція струмоведучих частин електрообладнання повинна відповідати стандартам або технічним умовам на це електрообладнання.

2.2.2 Огорожі або оболонки

Огорожі і оболонки призначені для запобігання будь-якому контакту із струмоведучими частинами.

2.2.2.1 У разі застосування огорож або оболонок як заходу захисту від прямого дотику струмоведучі частини повинні бути вміщені в оболонки або розташовані за огорожами, якими забезпечується ступінь захисту принаймні ІРХХВ або ІР2Х за ГОСТ 14254, окрім випадків, коли більші отвори (щілини) потрібні для заміни частин електрообладнання (певні типи патронів, роз'ємних пристроїв, плавких запобіжників) або необхідні для забезпечення нормальної роботи електрообладнання.

У зазначених випадках отвори (щілини) повинні бути малими настільки, наскільки це дозволяє заміна частин електрообладнання або забезпечення його нормальної роботи. Крім того, повинні бути вжиті всі можливі заходи для запобігання ненавмисному дотику до струмоведучих частин людей і домашніх тварин та забезпечено, наскільки це можливо, щоб люди були попереджені про можливість дотику до струмоведучих частин через отвори (щілини) і небезпеку навмисного дотику.

Легкодоступні горизонтальні зовнішні поверхні огорож і оболонок повинні забезпечувати ступінь захисту принаймні IPXXD або ІР4Х за ГОСТ 14254.
Огорожі і оболонки повинні бути надійно закріплені, а також мати достатню міцність для забезпечення необхідного довготривалого захисту і надійного відокремлення струмоведучих частин у нормальних умовах роботи електрообладнання з врахуванням можливих зовнішніх впливів у процесі експлуатації.
Зняття огорожі або розкриття оболонки чи її частини повинно бути можливим тільки:

за допомогою ключа чи спеціального інструмента або
після вимкнення живлення струмоведучих частин, що розташовані за огорожею чи вміщені в оболонку, вмикання якого можливе тільки після заміни або відновлення огорожі чи оболонки, або
якщо для запобігання контакту із струмоведучими частинами установлена проміжна огорожа, яка забезпечує ступінь захисту принаймні ІРХХВ або ІР2Х за ГОСТ 14254 і може бути знята тільки за допомогою ключа чи спеціального інструмента.

2.2.2.5 Якщо за огорожею або оболонкою знаходиться електрообладнання, яке може зберігати електричний заряд після вимкнення цього електрообладнання від джерела живлення (наприклад, конденсатори), для запобігання небезпечному дотику до нього повинен бути виконаний попереджувальний напис. Конденсатори з невеликою ємністю, наприклад, ті, що використовуються для гашення дуги, затримки спрацювання реле тощо, не вважаються такими, що зберігають небезпечний електричний заряд після вимкнення живлення.

Примітка. Дотик не вважається небезпечним, якщо статична напруга на електрообладнанні після вимкнення живлення знижується за час до 5 с до величини, яка менша 120 В.

2.2.3 Бар'єри

Бар'єри призначені для запобігання випадковому контакту з провідними частинами, які знаходяться під напругою, але не виключають можливості дотику до цих частин у разі навмисного подолання (обходу) бар'єрів (див. також 2.1.7).

2.2.3.1 Бар'єри повинні перешкоджати:

ненавмисному наближенню до струмоведучих частин;
ненавмисному дотику до струмоведучих частин у процесі експлуатації електрообладнання.

2.2.3.2 Бар'єри можуть бути зняті без використання ключа або інструмента, але вони повинні бути закріплені так, щоб їх неможливо було усунути ненавмисно.

2.2.4 Розміщення поза зоною досяжності

Захист шляхом розміщення поза зоною досяжності призначений для запобігання ненавмисному дотику до струмоведучих частин (див. також 2.1.7).

2.2.4.1 У разі вживання заходу захисту шляхом розміщення поза зоною досяжності частини з різними потенціалами, що є доступними одночасному дотику, не можуть бути розміщені всередині зони досяжності, розміри якої наведені на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 – Зона досяжності

Примітка. Вважається, що одночасний дотик є неможливим у всіх випадках, коли частини знаходяться на відстані більше 2,5м одна від одної.

2.2.4.2 Якщо простір, де звичайно знаходяться люди, обмежений в горизонтальному напрямку перешкодою, наприклад поручнем або сіткою, що забезпечує ступінь захисту менше ІРХХВ або ІР2Х за ГОСТ 14254, межа зони досяжності повинна визначатися, починаючи від цієї перешкоди.

У вертикальному напрямку розмір зони досяжності становить 2,5 м і при цьому не враховуються ніякі проміжні перешкоди, що забезпечують ступінь захисту менше ІРХХВ або ІР2Х за ГОСТ 14254.

Примітка. Зазначені в 2.2.4.1 і 2.2.4.2 габарити зони досяжності запобігають безпосередньому дотику до струмоведучих частин голими руками без врахування предметів, які можуть знаходитися у руках людини, наприклад, інструменту, драбин тощо.

2.2.4.3 У місцях, де звичайно переносяться громіздкі і довгі провідні предмети, відстані, що зазначені в 2.2.4.1 та 2.2.4.2, повинні бути збільшені з врахуванням розмірів цих предметів.

2.3 Заходи захисту із застосуванням наднизької напруги (системи БННН, ЗННН і ФННН)

2.3.1 Системи безпечної наднизької напруги (БННН) і захисної наднизької напруги (ЗННН)

2.3.1.1 При використанні системи БННН або ЗННН захист у разі непрямого дотику вважається забезпеченим, якщо:

номінальна напруга не перевищує максимального (допустимого) значення наднизької напруги;
джерело живлення є одним із джерел, що зазначені в 2.3.1.2;
виконуються вимоги до улаштування кіл систем БННН і ЗННН (див. 2.3.1.3 – 2.3.1.6).

Як максимальне (допустиме) значення наднизької напруги звичайно приймається величина 50 В для змінного струму (діюче значення) і 120 В для постійного струму. Для спеціальних електроустановок зазначені величини можуть бути знижені нормативними документами, які стосуються цих електроустановок, наприклад, до значень 25 В для змінного струму і 60 В для постійного струму.

Примітка 1. До постійного струму умовно відноситься також слабопульсуючий (випрямлений) струм зі змістом пульсацій не більше 10% діючого значення.

Амплітудне значення напруги цього струму в системах БННН і ЗННН повинно бути не більше 140 В при номінальній напрузі електроустановки 120 В та 70 В при номінальній напрузі 60 В.

Примітка 2. У системах БННН і ЗННН постійного струму з акумуляторними батареями зарядна напруга і напруга на виводах батареї при невеликому навантаженні можуть незначно перевищувати її номінальну напругу (на величину, яка визначається типом батареї наднизької напруги). Таке перевищення не викликає необхідності приймати будь-які додаткові захисні заходи.

Примітка 3. Якщо кола системи БННН або ЗННН живляться від мережі більш високої напруги через обладнання, яке не відповідає вимогам, що зазначені в 2.3.1.2, але забезпечує просте електричне відокремлення кіл, захист від ураження електричним струмом може бути забезпечений виконанням вимог, які наведені в 2.3.2 для системи ФННН.

2.3.1.2 Як джерело живлення кіл, в яких захист від ураження електричним струмом забезпечується шляхом застосування системи БННН або ЗННН, можуть бути використані:

- стаціонарний безпечний розділовий трансформатор, що відповідає вимогам ДСТУ 3225;

джерело живлення, яке забезпечує рівень безпеки, що є рівноцінним рівню зазначеного безпечного розділового трансформатора (наприклад, мотор-генератор з ізоляцією обмоток, яка є еквівалентною ізоляції цього трансформатора);
електрохімічне джерело живлення (наприклад, акумуляторна батарея) або інше незалежне від кіл з більш високим значенням напруги джерело (наприклад, дизельгенератор);

- виготовлений згідно з відповідним стандартом або технічними умовами електронний пристрій, в якому передбачені заходи, що забезпечують навіть у випадку внутрішнього пошкодження неможливість підвищення напруги на вихідних затискачах пристрою вище максимального значення наднизької напруги. Допускається більш високе значення напруги на вихідних затискачах пристрою, якщо у випадку контакту з струмоведучою частиною або замикання між струмоведучою частиною та відкритою провідною частиною забезпечується негайне зниження цієї напруги до безпечної величини;

Примітка 1. Прикладами таких пристроїв є обладнання для випробувань ізоляції і пристрої контролю.

Примітка 2. У випробуваннях для визначення можливості використання пристроїв, які мають на вихідних затискачах напругу, що перевищує максимальне значення наднизької напруги, слід застосовувати вольтметри з внутрішнім опором не менше 3000 Ом.

- пересувне джерело (наприклад, безпечний розділовий трансформатор чи мотор генератор), улаштування якого відповідає вимогам до захисту від ураження електричним струмом шляхом застосування обладнання класу II (див. 2.4.2).

2.3.1.3 Кола систем БННН і ЗННН повинні мати:

принаймні просте електричне відокремлення від інших кіл систем БННН і ЗННН;
захисне електричне відокремлення від струмоведучих частин інших кіл, що не належать до систем БННН і ЗННН (подвійна чи посилена ізоляція, основна ізоляція із захисним екрануванням), яке відповідає найбільшій напрузі, що має місце у відокремлених колах.

Кола системи БННН повинні мати принаймні основну ізоляцію між струмоведучими частинами і землею.

Кола системи ЗННН і (або) відкриті провідні частини цих кіл можуть бути заземлені.

Примітка 1. Особливо важливим є надійне захисне електричне відокремлення між струмоведучими частинами такого електрообладнання, як реле, контактори тощо, і частинами кола більш високої напруги або кола системи ФННН.

Примітка 2. Заземлення кола системи ЗННН може бути виконане шляхом його приєднання до землі або заземленого захисного провідника всередині джерела живлення.

2.3.1.4 Захисне електричне відокремлення провідників електропроводок кіл систем БННН і ЗННН від струмоведучих частин інших кіл, які мають принаймні основну ізоляцію, може бути досягнено шляхом виконання одної із таких умов:

провідники кіл систем БННН і ЗННН у доповнення до основної ізоляції оточені неметалевою огорожею або ізолюючою оболонкою;
провідники кіл систем БННН і ЗННН відокремлені від провідників кіл більш високої напруги заземленим провідним екраном або заземленою металевою огорожею;
провідники кіл систем БННН і ЗННН, які разом з провідниками кіл більш високої напруги входять до складу багатожильного кабелю або іншого групового провідника, мають ізоляцію, що відповідає рівню найбільшої напруги, який має місце в спільній електропроводці;
електропроводка інших кіл виконана згідно з 2.4.2.12;
електропроводка кіл систем БННН і ЗННН і електропроводка інших кіл прокладені по різних трасах (фізичне відокремлення).

2.3.1.5 Вилки та штепсельні розетки кіл систем БННН і ЗННН повинні відповідати таким вимогам:

вилки кіл систем БННН і ЗННН не повинні входити в штепсельні розетки, які призначені для кіл інших напруг;
штепсельні розетки кіл систем БННН і ЗННН не повинні допускати вмикання вилок, які призначені для кіл інших напруг;
вилки і штепсельні розетки кіл системи БННН не повинні мати контакт для приєднання захисного провідника.

2.3.1.6 Відкриті провідні частини кіл системи БННН не повинні бути з'єднані:

із землею;
із захисними провідниками або відкритими провідними частинами інших кіл.

2.3.1.7 У разі застосування системи БННН або ЗННН захист від прямого дотику повинен забезпечуватися:

ізоляцією, яка відповідає вимогам 2.2.1, або
застосуванням огорож або оболонок, які відповідають вимогам 2.2.2.

Вжиття зазначених заходів захисту від прямого дотику не є обов'язковим у сухих приміщеннях, якщо:

номінальна напруга кіл системи БННН не перевищує 25 В змінного струму або 60 В постійного струму;
номінальна напруга кіл системи ЗННН не перевищує 25 В змінного струму або 60 В постійного струму і відкриті провідні частини та (або) точки струмоведучих частин, які заземлюються, приєднані захисним провідником до головної заземлювальної шини.

В усіх інших випадках вжиття зазначених заходів захисту від прямого дотику не є обов'язковим, якщо номінальна напруга кіл системи БННН або ЗННН не перевищує 6 В змінного струму або 15 В постійного струму.

Примітка. В нормативних документах, які стосуються спеціальних електроустановок, можуть бути наведені додаткові вимоги щодо вжиття заходів захисту від прямого дотику.

2.3.2 Система функціональної наднизької напруги (ФННН)

2.3.2.1 У разі застосування системи ФННН (див. 2.1.5) захист від прямого дотику повинен бути забезпечений:

ізоляцією, яка відповідає рівню напруги первинного кола джерела живлення, або
використанням огорож або оболонок, які відповідають вимогам 2.2.2.

Захист у разі непрямого дотику в колі системи ФННН повинен бути забезпечений з'єднанням відкритих провідних частин електрообладнання цього кола із захисним провідником первинного кола джерела живлення за умови, що в первинному колі застосовується автоматичне вимикання живлення, яке виконане відповідно з вимогами 2.4.1.
Вилки і штепсельні розетки кіл системи ФННН повинні відповідати таким вимогам:

- вилки не повинні входити в штепсельні розетки, які призначені для кіл інших напруг;

штепсельні розетки не повинні допускати вмикання вилок, які призначені для кіл інших напруг;

штепсельні розетки повинні мати контакт для приєднання захисного провідника.

2.3.2.4 Джерело живлення кіл системи ФННН повинно бути або трансформатором із простим електричним відділенням кіл або таким джерелом, яке застосовується для живлення кіл систем БННН і ЗННН (див. 2.3.1.2).

Примітка. Якщо коло системи ФННН живиться від мережі більш високої напруги через таке обладнання, як автотрансформатор, потенціометр, напівпровідниковий пристрій тощо, це коло вважається частиною мережі живлення і в ньому повинні бути застосовані заходи захисту, які використовуються у мережі живлення.

2.4 Заходи захисту у разі непрямого дотику в електроустановках, в яких не застосовані системи БННН, ЗННН і ФННН

2.4.1 Автоматичне вимикання живлення

Автоматичне вимикання живлення призначене для недопущення патофізіологічного ефекту, який може виникнути в результаті наявності напруги дотику визначеної величини і тривалості дії у разі пошкодження ізоляції в електроустановці.

Вимоги до автоматичного вимикання живлення, які наведені в даних Нормах, розповсюджуються на електроустановки низької напруги змінного струму частотою від 15 до 1000 Гц та постійного струму (див. також примітку 1 в 2.3.1.1).

Автоматичне вимикання живлення є найбільш розповсюдженим заходом захисту у разі непрямого дотику.

2.4.1.1 Якщо як захід захисту у разі непрямого дотику застосовується автоматичне вимкнення живлення, необхідно виконати систему заземлення (див. 2.4.1.3) і основну систему зрівнювання потенціалів (див. 2.4.1.9), а також забезпечити координацію характеристик захисних пристроїв, які здійснюють це вимикання, та параметрів можливих кіл замикання на відкриті провідні частини або захисні провідники.

При використанні автоматичного вимикання живлення як заходу захисту у разі непрямого дотику захист від прямого дотику повинен бути забезпечений основною ізоляцією або огорожами чи оболонками (див. 2.1.1).

2.4.1.2 Захисний пристрій, який призначений для забезпечення автоматичного вимкнення живлення, у разі замикання на відкриту провідну частину чи захисний провідник повинен виконати це вимикання так, щоб обмежити в часі існування напруги дотику, величина якої може перевищити значення допустимої напруги дотику.

Нормовані значення допустимого часу автоматичного вимикання живлення залежно від типу системи заземлення і номінальної напруги електроустановки наведені в 2.4.1.13; 2.4.1.14; 2.4.1.18 і 2.4.1.25.

Якщо для забезпечення автоматичного вимикання живлення використовуються ПЗВ (див. 2.4.1.16; 2.4.1.19; 2.4.1.26), повинні бути також виконані вимоги, що зазначені в 2.5.4.

Примітка. Для звичайних (неспеціальних) електроустановок будинків і споруд допустимою напругою дотику вважається величина 50 В (змінний струм) та 120 В (постійний струм).

Для спеціальних електроустановок будинків і споруд або їх частин нормативні документи, які стосуються цих електроустановок (їх частин), можуть вимагати більш низькі значення допустимої напруги дотику і допустимого часу автоматичного вимикання живлення.

2.4.1.3 Відкриті провідні частини електроустановки за допомогою захисних провідників повинні бути приєднані до системи заземлення з врахуванням специфічних особливостей, які властиві застосованому типу системи заземлення.

Характерні особливості типів систем заземлення (TN, ТТ і IT), які використовуються в електроустановках низької напруги, наведені в додатку Г.

Доступні одночасному дотику відкриті провідні частини індивідуально, групами або всі разом повинні бути приєднані до однієї системи заземлення.

Примітка. З погляду забезпечення електробезпеки системи заземлення TN, ТТ і IT, як правило, можна вважати рівноцінними. Вирішальними факторами при виборі того чи іншого типу системи заземлення для використання в конкретній електроустановці є існуючі традиції (досвід експлуатації), умови експлуатації, вимоги до надійності електропостачання, електромагнітної сумісності, пожежо- і вибухобезпеки та вартість виконання системи.

2.4.1.4 У разі відсутності з боку власника електроустановки або експлуатуючої організації або нормативного документа, який стосується цієї електроустановки, вимог до застосування того чи іншого типу системи заземлення рекомендується, як правило, застосовувати систему TN. При цьому перевагу слід віддавати застосуванню систем TN-S і TN-C-S.

У будинках (спорудах) з вбудованими або прибудованими трансформаторними підстанціями слід, як правило, застосовувати систему TN-S.

У разі застосування системи TN-C-S поділ PEN-провідника на захисний і нейтральний провідники повинен, як правило, виконуватися на вводі лінії живлення в будинок (споруду).

2.4.1.5 Систему ТТ рекомендується застосовувати, коли значні струми замикань на землю (такі, як при використанні системи TN) є джерелом підвищеної небезпеки для людей, тварин, збереження майна і навколишнього середовища, наприклад, якщо вони можуть бути причиною виникнення пожежі або вибуху (нафтохімічні підприємства, приміщення для фарбування виробів тощо).

Крім того, систему ТТ рекомендується застосовувати, коли в процесі експлуатації має місце суттєва імовірність неконтрольованої реконструкції або розширення системи електропостачання (наприклад, шляхом підключення до неї додаткових електроприймачів) без належної перевірки виконання вимог, які ставляться до автоматичного вимикання живлення (мережі індивідуальних дачних будівель, торговельних точок тощо).

2.4.1.6 Систему IT за можливості швидкого усунення першого замикання на землю рекомендується застосовувати в електроустановках з підвищеними вимогами щодо безперебійності живлення електроприймачів, а також у випадках, коли значні струми замикань на землю можуть бути джерелом підвищеної небезпеки для людей, тварин, збереження майна і навколишнього середовища (див. також 2.4.1.24).

У разі застосування системи IT, яка зв'язана через трансформатор живильної підстанції з мережею високої напруги, між нейтральною точкою трансформатора або його лінійним виводом (коли нейтральна точка відсутня) на стороні низької напруги і заземлювачем заземлювального пристрою відкритих провідних частин підстанції повинен бути установлений пробивний запобіжник.

2.4.1.7 Величини опорів захисних провідників і заземлювальних пристроїв повинні забезпечувати виконання вимог, що наведені в 2.4.1 при розгляді різних типів систем заземлення. Величини опору заземлювальних пристроїв трансформаторних підстанцій високої напруги, які живлять електроустановки низької напруги, повинні також забезпечувати виконання вимог, що наведені в розділі 3.

Вибір і монтаж захисних провідників та складових частин заземлювальних пристроїв повинні виконуватися згідно з вимогами, що наведені в розділі 4.

2.4.1.8 Захисне і функціональне заземлення в будинку (споруді), а також заземлення системи блискавкозахисту цього будинку (споруди) слід здійснювати за допомогою одного спільного заземлювального пристрою, якщо це не забороняється вимогами виготовлювача (розробника) обладнання, яке підлягає функціональному заземленню, або (для деяких об'єктів) вимогами нормативних документів, що стосуються виконання блискавкозахисту.

Примітка. Якщо для заземлення відкритих провідних частин інформаційного або іншого чутливого до дії завад обладнання застосовується заземлювач, який є електрично незалежним від заземлювача захисного заземлення, автоматичне вимикання живлення не може використовуватись як єдиний захід захисту у разі непрямого дотику в колах цього обладнання (внаслідок невиконання вимоги, що зазначена в 2.4.1.9) і повинен бути застосований інший або додатковий захід захисту (наприклад, подвійна або посилена ізоляція).

2.4.1.9 У кожному будинку (споруді) повинна бути виконана основна система зрівнювання потенціалів, яку слід реалізувати шляхом приєднання до головної заземлювальної шини електроустановки таких провідних частин (див. також 4.1.4):

захисних провідників;

заземлювальних провідників пристроїв захисного, функціонального та блискавко-захисного заземлень, якщо такі пристрої в електроустановці будинку (споруди) передбачені (див. також 2.4.1.8);
металевих труб комунікацій, які входять у будинок (споруду) зовні: холодного і гарячого водопостачання, каналізації, опалення, газопостачання (у разі наявності ізолюючої вставки на вводі в будинок приєднання здійснюється після неї з боку будинку) тощо;
металевих частин каркаса будинку (споруди) і металевих конструкцій виробничого призначення;

металевих частин систем вентиляції і кондиціювання;

основних металевих частин для підсилення будівельних конструкцій таких, як сталева арматура залізобетону, якщо це можливо;

- металевих покриттів (оболонок, екранів, броні) телекомунікаційних кабелів (при цьому слід прийняти до уваги вимоги власника зазначених кабелів або організації, яка обслуговує ці кабелі, щодо такого приєднання).

Провідні частини, які входять у будинок (споруду) зовні, повинні бути з'єднані з провідниками основної системи зрівнювання потенціалів якомога ближче до точки вводу цих частин в будинок (споруду).

Приклади виконання систем зрівнювання потенціалів і застосування захисних провідників наведені в додатку Д.

2.4.1.10 Якщо вимоги до часу автоматичного вимикання живлення не можуть бути виконані в електроустановці в цілому або її частині, в цій електроустановці або її частині повинна бути застосована додаткова система зрівнювання потенціалів (див.2.4.1.27 і 2.4.1.28).

Примітка. Використання додаткової системи зрівнювання потенціалів не виключає необхідності застосування автоматичного вимикання живлення за інших, не пов'язаних із загрозою ураження електричним струмом причин, наприклад, для запобігання виникненню пожежі, температурних перенавантажень електрообладнання тощо.

Система TN

2.4.1.11 У системі TN (див. додаток Г) всі відкриті провідні частини електроустановок споживачів електроенергії за допомогою захисних провідників повинні бути приєднані до точки мережі, яка заземлюється безпосередньо біля або на невеликій відстані від джерела живлення.

Точкою мережі, яка заземлюється, повинна бути нейтральна або середня точка джерела живлення. Якщо нейтральна або середня точка відсутня або недоступна, заземлюється лінійний провідник.

Примітка. Якщо існують інші точки надійного зв'язку з землею, для наближення у разі замикання на землю значень потенціалів на захисному провіднику до потенціалу землі рекомендується виконувати приєднання цього захисного провідника (там, де це можливо) до зазначених точок (повторні заземлення).

Особливо ефективним з погляду електробезпеки є таке повторне заземлення на вводі в електроустановку будинку або споруди (в більшій мірі у разі живлення електроустановки повітряною лінією електропередачі).

Повторне заземлення на вводі лінії живлення в електроустановку будинку (споруди) в більшості випадків забезпечується основною системою зрівнювання потенціалів, до якої приєднані провідні частини, що мають контакт із землею.

Функції захисного і нейтрального провідників може виконувати один провідник (PEN-провідник), якщо виконуються умови, які зазначені в 4.2.2.
Характеристики захисних пристроїв (див. 2.4.1.16) і повні опори кіл замикання (петлі "фаза-нуль") повинні бути такими, щоб при незначному опорі в місці замикання між лінійним провідником і відкритою провідною частиною або захисним провідником була виконана умова:

Z_sxI_aU₀, (2.1)

де Z_s – величина повного опору кола (петлі) замикання, яка включає величини опорів джерела живлення, лінійного провідника до точки замикання та захисного провідника між точкою замикання і джерелом живлення, Ом; І_а – струм, який викликає автоматичне вимикання живлення захисним пристроєм за час, що не перевищує наведений у таблиці 2.1, або за умов, які зазначені в 2.4.1.14, за час, що не перевищує 5 с (див. також примітку в 2.4.1.2), A; u_q – номінальна напруга між лінійним виводом джерела живлення електроустановки і землею, В.

Примітка 1. Трифазні трансформатори із заземленою нейтральною точкою на стороні низької напруги, які застосовуються для живлення електроустановок будинків і споруд від мережі високої напруги, для забезпечення ефективності автоматичного вимикання живлення повинні, як правило, мати схему з'єднань обмоток "трикутник – зірка" або "зірка – зигзаг".

Примітка 2. Як правило, захисний провідник повинен становити єдину електропроводку з лінійними провідниками (див. також 4.2.1.9) і бути мідним або алюмінієвим (див. також 4.2.1.1).

Активний опір провідників у процесі замикання в проектних розрахунках допускається вважати сталою величиною (незалежною від зміни їх температури внаслідок нагрівання), при визначенні якої слід приймати значення питомого опору мідних провідників, що дорівнює 23 х 10 –⁶ Ом мм, а алюмінієвих – 37 х 10^–6 Ом мм (зазначені величини відповідають питомому опору при температурі провідників близько 80°С).

Можливість використання для забезпечення автоматичного вимикання живлення сталевих захисних провідників обмежена внаслідок великого значення їх повного опору. У разі застосування такого захисного провідника при перевірці виконання умови (2.1) слід також враховувати залежність активного та індиктивного опорів цього провідника (прямокутної штаби, круглої сталі, труби, профілю тощо) від густини струму, який може протікати через нього у випадку замикання на відкриту провідну частину або захисний провідник.

Таблиця 2.1 – Максимальний час автоматичного вимикання живлення у групових колах (див. примітку в 2.4.1.14) з робочим струмом до 32 А

Значення U₀, В	Максимальний час вимикання в електроустановках
Значення U₀, В	змінного струму, с	постійного струму, с
50<U₀120	0,8	-
120<U₀230	0,4	5
230<U₀400	0,2	0,4
U₀ > 400	0,1	0,1

Примітка 1. В електроустановках змінного струму з номінальною напругою 127 В максимальний час автоматичного вимикання живлення становить 0,8 с.

Примітка 2. Час автоматичного вимикання живлення в електроустановках змінного і постійного струмів відповідно з U₀ 50 В і U₀ 120 В не обмежується, але може бути нормованим у документах, які стосуються спеціальних електроустановок.

Якщо в нормативних документах, які стосуються спеціальних електроустановок змінного струму, допустима напруга дотику обмежується величиною 25 В, але максимальний час вимикання живлення не зазначений, слід користуватися даними, що наведені в додатку Е.

Примітка 3. Уразі використання ПЗВ (див. 2.4.1.16) величина I_a, яка відповідає наведеному в таблиці максимальному часу вимикання, може суттєво перевищувати значення номінального вимикаючого диференційного струму цього пристрою.

2.4.1.14 Для розподільних кіл, а також групових кіл з робочим струмом понад 32 А незалежно від значення номінальної напруги допускається приймати час автоматичного вимикання живлення більший, ніж зазначений у таблиці 2.1, але не більший 5 с.

Примітка. Під терміном розподільні кола слід розуміти кола, які живлять розподільні пристрої (щити, щитки, пункти) від щитів низької напруги підстанцій або інших розподільних пристроїв, а під терміном групові кола – кола від розподільних пристроїв до штепсельних розеток, світильників, електродвигунів та інших електроприймачів.

2.4.1.15 В електроустановках з системою TN цілісність (нерозривність) і ефективність цієї системи в значній мірі залежать від надійності заземлення PEN- та РЕ-провідників.

Коли місця заземлення PEN- та РЕ-провідників розміщені в мережі державної або іншої організації, що здійснює електропостачання електроустановок споживачів електроенергії, вжиття зовнішніх для цих електроустановок заходів, які необхідні для забезпечення цілісності й ефективності системи заземлення, належить до сфери відповідальності електропостачальної організації.

Примітка. Прикладами таких заходів є:

заземлення PEN-провідника в кількох точках мережі і виконання монтажу таким чином, щоб мінімізувати ризик обриву PEN-провідника;
виконання співвідношення:

R_B/R_E50/(U_o – 50),

де R_B – еквівалентний опір всіх заземлювальних пристроїв, які з'єднані паралельно, Ом; R_E – мінімальний контактний опір між землею і сторонньою провідною частиною, яка не з'єднана із захисним провідником і може опинитись в колі замикання лінійного провідника на землю (наприклад, у разі падіння на неї неізольованого провідника повітряної лінії електропередачі), Ом.

2.4.1.16 В електроустановках із системою TN як захисні пристрої можуть бути використані:

пристрої захисту від надструму;
ПЗВ.

В електроустановках із системою TN-C для забезпечення автоматичного вимикання живлення можуть бути застосовані тільки пристрої захисту від надструму (див. також примітку 1 в 2.5.2).

Система ТТ

2.4.1.17 В електроустановках споживачів електроенергії із системою ТТ (див. додаток Г) всі відкриті провідні частини електрообладнання, яке розміщене в зоні захисту одного захисного пристрою, повинні бути приєднані захисними провідниками до загального для цих відкритих провідних частин заземлювального пристрою. Якщо кілька захисних пристроїв установлені послідовно, то ця вимога поширюється окремо на кожну групу відкритих провідних частин електрообладнання, яке знаходиться в зоні захисту кожного із зазначених пристроїв.

Нейтральна або середня точка джерела живлення повинна бути заземленою безпосередньо біля або на невеликій відстані від джерела живлення. Якщо нейтральна або середня точка відсутня або недоступна, повинен бути заземленим лінійний провідник.

Заземлювачі заземлювальних пристроїв нейтральної або середньої точки (чи точки лінійного провідника) та відкритих провідних частин електроустановок споживачів електроенергії повинні бути електрично незалежними.

2.4.1.18 Час автоматичного вимикання живлення у групових колах з робочим струмом до 32 А не повинен перевищувати зазначеного в таблиці 2.2.

Для розподільних кіл, а також групових кіл з робочим струмом понад 32 А незалежно від значення номінальної напруги допускається приймати час автоматичного вимикання живлення більший, ніж зазначений у таблиці 2.2, але не більший 1 с.

Примітка. Див. також примітку в 2.4.1.2.

Таблиця 2.2 – Максимальний час автоматичного вимикання живлення у групових колах із робочим струмом до 32 А

Значення U₀, В	Максимальний час вимикання в електроустановках
Значення U₀, В	змінного струму, с	постійного струму, с
50 < U₀ 120	0,3	-
120 < U₀ 230	0,2	0,4
230<U₀400	0,07	0,2
U₀ > 400	0,04	0,1

Примітка 1. В електроустановках змінного струму з номінальною напругою 127 В максимальний час автоматичного вимикання живлення становить 0,3 с.

Примітка 2. Якщо в електроустановці будинку (споруди) із системою ТТ для захисту у разі непрямого дотику застосовується пристрій захисту від надструму і всі сторонні провідні частини, які знаходяться всередині будинку (споруди), приєднані до основної системи зрівнювання потенціалів, максимальний час вимикання може бути прийнятим таким, як в електроустановках із системою TN (див. таблицю 2.1).

Примітка 3. Час автоматичного вимикання живлення в електроустановках змінного і постійного струмів відповідно з U_g50 і U_g 120 В не обмежується, але може бути нормованим у документах, які стосуються спеціальних електроустановок.

2.4.1.19 В електроустановках із системою ТТ для здійснення автоматичного вимикання живлення, як правило, слід застосовувати ПЗВ. Як альтернатива можуть бути застосовані пристрої захисту від надструму, якщо при цьому забезпечується прийнятне значення опору кола (петлі) замикання Z_s (див. 2.4.1.21).

Застосування пристроїв вимикання, які реагують на зниження напруги, як альтернативи зазначеним вище пристроям, не допускається. Ці пристрої у разі наявності відповідних обґрунтувань можуть бути використані лише як доповнення до вищезазначених.

Примітка 1. Пристрої захисту від надструму можуть бути застосовані лише в колах із незначною потужністю електроприймачів і невеликим опором заземлювальних пристроїв системи заземлення.

Примітка 2. Величини часу, що наведені в таблиці 2.2, відповідають очікуваному диференційному струму, який може суттєво перевищувати значення номінального вимикаючого диференційного струму ПЗВ.

2.4.1.20 Якщо для забезпечення автоматичного вимикання живлення застосовуються ПЗВ, крім вимог до максимального часу вимикання живлення, що зазначені в 2.4.1.18, повинна бути виконана така умова:

R_A x I_Δ_n 50, (2.2)

де R_A – сума величин опорів заземлювального пристрою відкритих провідних частин електроустановки споживача електроенергії і захисного провідника, який з'єднує відкриту провідну частину із заземлювальним пристроєм, Ом; I_Δ_n – номінальний вимикаючий диференційний струм ПЗВ, А.

Примітка 1. У спеціальних електроустановках із зниженим значенням допустимої напруги дотику величина 50 у формулі (2.2) повинна бути замінена на значення цієї допустимої напруги дотику.

Примітка 2. Виконання умови (2.2) забезпечує захист у разі непрямого дотику також у випадку, коли в місці замикання є перехідний опір, величиною якого не можна нехтувати.

Примітка 3. Якщо уразі перевірки виконання умови (2.2) значення R_A невідоме, а величина Z_s (див. 2.4.1.21) установлена, наприклад, шляхом вимірювання, ця величина може бути використана замість значення R_A.

2.4.1.21 Якщо для забезпечення автоматичного вимикання живлення застосовується пристрій захисту від надструму, повинна бути виконана така умова:

Z_sx I_aU₀, (2.3)

де Z_s – величина повного опору кола (петлі) замикання, яка включає величини опорів джерела живлення, лінійного провідника до точки замикання, захисного провідника, який з'єднує відкриту провідну частину із заземлювальним пристроєм, заземлювального пристрою відкритих провідних частин і заземлювального пристрою джерела живлення, Ом; І_а – струм, який викликає автоматичне вимикання живлення за час, що зазначений в 2.4.1.18, А.

Система IT

2.4.1.22 В електроустановці із системою IT (див. додаток Г) ні одна із точок струмоведучих частин електроустановки не може мати безпосередній зв'язок із землею і, як правило, всі ці точки повинні бути ізольовані від землі.

У разі застосування системи IT нейтральна чи середня точка джерела живлення або штучна нейтральна точка джерела живлення чи лінійний провідник (у разі відсутності нейтральної чи середньої точки) можуть бути заземлені через достатньо великий опір, наприклад, 1500 Ом. Штучна нейтральна точка може бути безпосередньо заземлена, якщо в цьому випадку результуючий опір нульової послідовності у разі замикання на землю має велике значення.

У випадку виникнення першого замикання на землю струм замикання малий і у разі виконання вимоги, що наведена 2.4.1.23, автоматичне вимикання живлення не вимагається. Проте для недопущення патофізіологічного ефекту у разі контакту людини з одночасно доступними дотику провідними частинами при подвійному замиканні повинно бути здійснене автоматичне вимикання живлення, вимоги до виконання якого наведені в 2.4.1.25.

2.4.1.23 Відкриті провідні частини електроустановок споживачів електроенергії повинні бути заземлені індивідуально, групами або всі разом.

Для забезпечення захисту у разі першого замикання в електроустановках змінного й постійного струмів повинні бути виконані відповідно такі умови:

R_Ax I_d50; (2.4)

R_Ax I_d120, (2.5)

де R_A – сума величин опорів заземлювального пристрою відкритих провідних частин електроустановки споживача електроенергії і захисного провідника, який з'єднує відкриту провідну частину із заземлювальним пристроєм, Ом; I_d – розрахунковий струм першого замикання при зневажливо малому значенні опору між лінійним провідником і відкритою провідною частиною в точці замикання, А.

Примітка 1. У спеціальних електроустановках із зниженим значенням допустимої напруги дотику величини 50 або 120 у формулах (2.4) та (2.5) повинні бути замінені на відповідне значення цієї допустимої напруги дотику.

Примітка 2. При визначенні величини I_d слід враховувати всі можливі шляхи струму нульової послідовності в колі замикання, в тому числі через опір, що зазначений в 2.4.1.22, якщо він є.

Примітка 3. Якщо за відсутності або недостатності вихідних даних, в тому числі перспективи розвитку мережі, струм I_d не може бути визначений, при проектуванні електроустановок змінного струму напругою 230/400 В слід забезпечити величину опору R_A, яка не перевищує 10 Ом (див. також 2.4.1.25 б).

У деяких випадках у мережах великої сумарної довжини із значною потужністю навантаження, особливо у разі наявності підвищеної вологості та хімічного впливу, коли очікується, що струм I_d може перевищити значення 5 А, величину R_A слід зменшити, але, як правило, відсутня необхідність її зменшення до значень нижче 4 Ом.

Немає також необхідності у разі відсутності або недостатності вихідних даних для перевірки виконання умови (2.5) спорудження в електроустановці низької напруги постійного струму заземлювального пристрою з опором нижче 100 м.

2.4.1.24 Якщо система IT застосовується з причин, що наведені в 2.4.1.6, для виявлення першого замикання повинен бути використаний пристрій безперервного контролю ізоляції.

Пристрій безперервного контролю ізоляції повинен діяти на звуковий і (або) світловий сигнали. Сигнал повинен існувати протягом всього часу наявності першого замикання. Якщо мають місце обидва сигнали (звуковий і світловий), допускається припинення дії звукового сигналу, але світловий сигнал повинен продовжувати діяти.

Примітка. Усунути перше замикання слід в найкоротший термін.

2.4.1.25 Вимоги до автоматичного вимикання живлення у разі виникнення другого замикання (подвійне замикання) залежать від способу з'єднання відкритих провідних частин електроустановок споживачів електроенергії із заземлювальним пристроєм і полягають у такому:

а) якщо відкриті провідні частини всі разом приєднуються до одного заземлювального пристрою, повинні бути виконані умови, які є аналогічними тим, що наведені для системи TN:

- у разі нерозподіленого нейтрального провідника в електроустановці змінного струму або нерозподіленого середнього провідника в електроустановці постійного струму:

2 I_ax Z_sU; (2.6)

- у разі розподіленого нейтрального або середнього провідника:

2 І_а х Z'_s U₀, (2.7)

де U – номінальна лінійна напруга джерела живлення електроустановки, В; U₀ – номінальна напруга між лінійним виводом джерела живлення електроустановки змінного або постійного струму і відповідно його нейтральною або середньою точкою, В; Z_s – величина повного опору кола замикання, яка включає величини опору лінійного провідника і захисного провідника, Ом; Z'_s – величина повного опору кола замикання, яка включає величини опору нейтрального (середнього) провідника і захисного провідника, Ом; І_а – струм, який викликає автоматичне вимикання живлення за час, що не перевищує наведений в таблиці 2.1 або в 2.4.1.14 для системи TN (див. також примітку в 2.4.1.2), А.

Примітка 1. Приклади виконання електроустановок з нерозподіленим і розподіленим нейтральним провідником наведені на рисунку Г.5 додатка Г.

Розрахунковим видом подвійного замикання в електроустановці з нерозподіленим нейтральним (середнім) провідником є одночасне замикання двох різних лінійних провідників нарізні відкриті провідні частини, а в електроустановці з розподіленим нейтральним (середнім) провідником – замикання лінійного провідника на відкриту провідну частину і одночасне замикання нейтрального (середнього) провідника на іншу відкриту провідну частину.

Примітка 2. Коефіцієнт 2 в формулах (2.6) і (2.7) враховує той факт, що замикання можуть виникнути в двох різних колах.

Примітка 3. При проектуванні електроустановки в розрахунках слід враховувати примітку 2 в 2.4.1.13.

Примітка 4. Час автоматичного вимикання живлення, який зазначений у таблиці 2.1 і в 2.4.1.14, є максимальним часом вимикання у разі подвійного замикання в електроустановці із системою IT як з нерозподіленим, так і з розподіленим нейтральним (середнім) провідником.

б) якщо відкриті провідні частини заземлені групами або індивідуально, повинна бути виконана така умова:

R_Ax I_a50, (2.8)

де R_A – сума величин опорів заземлювального пристрою відкритих провідних частин електроустановки споживача електроенергії і захисного провідника, який з'єднує відкриту провідну частину із заземлювальним пристроєм, Ом; І_а – струм, який викликає автоматичне вимикання живлення за час, що не перевищує наведений в 2.4.1.18 для системи ТТ, А.

Примітка 1. У спеціальних електроустановках із зниженим значенням допустимої напруги дотику величина 50 у формулі (2.8) повинна бути замінена на значення цієї допустимої напруги дотику.

Примітка 2. У разі застосування способу заземлення, що зазначений в б), як правило, слід використовувати ПЗВ. При цьому величина І_а яка відповідає наведеному в таблиці 2.2 значенню часу, може суттєво перевищувати значення номінального вимикаючого диференційного струму ПЗВ.

2.4.1.26 В електроустановках із системою IT можуть бути використані:

пристрої безперервного контролю ізоляції;
пристрої контролю диференційного струму;
системи для виявлення місця пошкодження ізоляції;
пристрої захисту від надструму; – ПЗВ.

Примітка. У разі використання ПЗВ у ряді випадків невимикання живлення при першому замиканні не може бути забезпечено.

Захисні пристрої, які здійснюють автоматичне вимикання живлення в електроустановках з розподіленим нейтральним чи середнім провідником, повинні забезпечувати одночасне вимикання як лінійних провідників, так і нейтрального або середнього провідника.

Додаткова система зрівнювання потенціалів

Додаткова система зрівнювання потенціалів виконується як доповнення до основної системи зрівнювання потенціалів, коли захисний пристрій не може забезпечити виконання вимог до часу автоматичного вимикання живлення (див. 2.4.1.10).

У деяких спеціальних електроустановках з підвищеною небезпекою ураження електричним струмом, наприклад, які розміщені у ванних і душових приміщеннях, нормативні документи, в яких розглядаються ці електроустановки, можуть вимагати виконання додаткової системи зрівнювання потенціалів за будь-яких обставин.

Додаткова система зрівнювання потенціалів може охоплювати всю електроустановку, її частину або окремі апарати електроустановки.

2.4.1.27 Додаткова система зрівнювання потенціалів повинна об'єднувати (шляхом з'єднання захисними провідниками) всі доступні одночасному дотику відкриті провідні частини стаціонарного електрообладнання і сторонні провідні частини, в тому числі, якщо це можливо, основні металеві частини для укріплення будівельних конструкцій, такі як сталева арматура залізобетона.

До додаткової системи зрівнювання потенціалів повинні бути також приєднані захисні провідники всього електрообладнання, у тому числі штепсельних розеток.

2.4.1.28 Величина опору зв'язку К_д (Ом) між доступними одночасному дотику відкритими і сторонніми провідними частинами, які об'єднані додатковою системою зрівнювання потенціалів, повинна забезпечувати виконання умови (див. також 4.2.3.3):

- в електроустановках змінного струму:

R_д50/І_а; (2.9)

- в електроустановках постійного струму:

R_д120/І_а, (2.10)

де І_а – струм, який являє собою або номінальний вимикаючий диференційний струм ПЗВ, якщо такий пристрій застосовується як захисний, або струм, який забезпечує автоматичне вимикання живлення пристроєм захисту від надструму за час до 5 с у разі застосування цього пристрою, А.

Примітка. У спеціальних електроустановках із зниженим значенням допустимої напруги дотику величина 50 або 120 у формулах (2.9) або (2.10) повинна бути замінена на відповідне значення цієї допустимої напруги дотику.

2.4.2 Обладнання класу II (подвійна або посилена ізоляція)

Захід захисту у разі непрямого дотику шляхом застосування обладнання класу II за ГОСТ 12.2.007.0 передбачається для запобігання виникненню на доступних дотику частинах електрообладнання небезпечної напруги, яка зумовлена пошкодженням основної ізоляції.

Цей захід захисту у разі непрямого дотику одночасно забезпечує і захист від прямого дотику.

Захист шляхом застосування обладнання класу II повинен забезпечуватися або самим електрообладнанням у процесі його виготовлення або здійснюватися у процесі монтажу за допомогою додаткової (див. 2.4.2.4) чи посиленої (див. 2.4.2.5) ізоляції.
Якщо обладнання класу II застосовується в електроустановці або колі як єдиний захід захисту, повинен бути здійснений контроль для запобігання замінам електрообладнання, які можуть знизити ефективність захисту.

Такий захід захисту, якщо він є єдиним, не може бути застосований у колах, що мають штепсельні розетки, або в електроустановках, в яких споживач електроенергії може здійснити несанкціоновану (без дозволу експлуатаційної організації) заміну електрообладнання.

Якщо очікується, що в процесі експлуатації обладнання класу II буде замінено на обладнання класу І, коло живлення цього обладнання повинно мати в своєму складі захисний провідник.

2.4.2.3 Обладнання класу II заводського виготовлення, а також блоки електрообладнання заводського виготовлення, що мають рівноцінну з обладнанням класу II суцільну ізоляцію, повинні успішно витримати іспити (згідно з відповідними стандартами або технічними умовами) та бути певним чином марковані.

Установлення електрообладнання (кріплення, з'єднання з провідниками тощо) не повинно негативно відбиватися на якості захисту, що передбачений інструкціями на це електрообладнання.

Примітка. Зазначене електрообладнання повинно мати знак .

2.4.2.4 Додаткова ізоляція, яку виконують у процесі монтажу електрообладнання, що має основну ізоляцію, повинна разом з останньою забезпечити рівень безпеки цього електрообладнання такий, як у електрообладнання заводського виготовлення, що зазначене в 2.4.2.3.

Виконання додаткової ізоляції повинно відповідати вимогам, які наведені в 2.4.2.6-2.4.2.10, і не впливати негативно на роботу електрообладнання та умови його експлуатації.

Примітка. Електрообладнання з додатковою ізоляцією повинно мати знак , який наноситься на видному місці зовнішньої та внутрішньої сторін його корпуса (кожуха).

2.4.2.5 Посилена ізоляція, що накладається у процесі монтажу на неізольовані струмоведучі частини електрообладнання, повинна забезпечити рівень безпеки цього електрообладнання такий, як у електрообладнання заводського виготовлення, що зазначене в 2.4.2.3.

Виконання посиленої ізоляції повинно відповідати вимогам, які наведені в 2.4.2.7-2.4.2.10, і не впливати негативно на роботу електрообладнання та умови його експлуатації.

Посилена ізоляція повинна застосовуватися тільки в випадках, коли конструктивні особливості електрообладнання перешкоджають виконанню подвійної ізоляції.

Примітка. Електрообладнання з посиленою ізоляцією повинно мати знак , який наноситься на видному місці зовнішньої та внутрішньої сторін його корпуса (кожуха).

У разі застосування додаткової ізоляції, яку виконують у процесі монтажу, готове до експлуатації електрообладнання, всі провідні частини якого відокремлені від струмоведучих частин тільки основною ізоляцією, повинно бути вміщене в ізолюючу оболонку, що забезпечує ступінь захисту принаймні ІРХХВ або ІР2Х за ГОСТ 14254.
Ізолююча оболонка для забезпечення додаткової або посиленої ізоляції повинна бути стійкою проти можливих електричних, термічних та механічних впливів.

Фарба, лак тощо, як правило, не розглядаються як оболонка, що відповідає цій вимозі. Проте не виключається можливість застосування оболонок, які покриті фарбою, лаком тощо, якщо відповідні нормативні документи, наприклад стандарти, дозволяють це і такі ізолюючі покриття успішно витримали іспити в умовах, зазначених у цих документах.

Якщо попередні випробування ізолюючої оболонки не проводили, перед пуском електрообладнання в експлуатацію повинні бути проведені випробування електричної міцності оболонки.
Ізолююча оболонка не повинна пересікатися провідними частинами, які можуть виносити потенціал.

Ізолююча оболонка не повинна мати кріпильні деталі (наприклад, гвинти, болти тощо) з ізолюючих матеріалів, заміна яких на аналогічні металеві деталі в процесі монтажу і експлуатації могла б викликати зниження рівня ізоляції, що забезпечується цією оболонкою.

Примітка. Якщо крізь ізолюючу оболонку повинно пройти механічне з'єднання (зчленування), наприклад рукоятка керування пристроєм, що розміщений всередині оболонки, це слід виконати так, щоб ефективність захисту від ураження електричним струмом не була знижена.

Якщо ізолююча оболонка має дверці або кришки, які можна відкрити (зняти) без використання інструмента або ключа, всі провідні частини, доступні дотику при відкритих дверцях або знятій кришці, повинні бути захищені ізоляційною огорожею, що забезпечує ступінь захисту принаймні ІРХХВ або ІР2Х за ГОСТ 14254 і перешкоджає ненавмисному дотику людини до цих частин. Зняття такої огорожі повинно бути можливим тільки за допомогою інструмента або ключа.
Провідні частини, які вміщені в ізолюючу оболонку, не повинні з'єднуватися з захисними провідниками. Проте таке з'єднання може бути передбачено, якщо захисним провідникам необхідно пройти крізь оболонку для приєднання до іншого електрообладнання, чиї кола живлення також проходять крізь цю оболонку. Всередині оболонки ці провідники і їх затискачі повинні бути ізольовані принаймні так само, як струмоведучі частини. Затискачі при цьому повинні мати маркування, яке відповідає маркуванню затискачів РЕ-провідників.

Відкриті провідні частини та проміжні частини не повинні з'єднуватися із захисним провідником, якщо таке з'єднання не передбачено в інструкціях, які супроводжують електрообладнання .

2.4.2.12 Електропроводка в електроустановках з обладнанням класу II повинна мати ізоляцію, яка відповідає принаймні рівню номінальної напруги електроустановки, але не меншому 300/500 В, а також механічний захист цієї ізоляції, використовуючи:

неметалеві оболонки кабелів (проводів) або
неметалеві труби, короби, лотки.

2.4.3 Ізолюючі (непровідні) приміщення, зони, площадки

Захід захисту шляхом використання ізолюючих приміщень, зон, площадок призначений для запобігання можливості ураження електричним струмом у разі пошкодження ізоляції струмоведучих частин (див. також 2.1.6).

Якщо як захід захисту у разі непрямого дотику застосовують ізолюючі приміщення, зони, площадки, захист від прямого дотику повинен бути здійснений шляхом застосування основної ізоляції або огорож чи оболонок (див. 2.1.1).
Відкриті провідні частини повинні бути розміщені так, щоб за звичайних умов експлуатації людина не могла одночасно торкатися двох відкритих провідних частин або відкритої і сторонньої провідних частин, якщо зазначені частини у разі пошкодження ізоляції струмоведучих частин можуть опинитися під різним потенціалом (див. 2.4.3.4).
В ізолюючих приміщеннях (зонах, площадках) не повинні застосовуватися захисні провідники.

2.4.3.4 Якщо підлога і стіни приміщення (зони, площадки) є ізолюючими (див. 2.4.3.5), вимога, що наведена в 2.4.3.2, може бути виконана шляхом достатнього віддалення відкритих і сторонніх провідних частин одна від одної або улаштуванням між ними ефективних бар'єрів або накладанням ізоляції на сторонні провідні частини чи поєднанням цих заходів.

Віддалення провідних частин вважається достатнім (людина не може одночасно торкнутися цих частин простягнутими руками), якщо відстань між ними становить не менше 2,5 м. У разі виходу із зони досяжності ця відстань може бути зменшена до 1,25 м.

Бар'єр вважається ефективним, якщо у разі його наявності відстань між провідними частинами в будь-якому напрямку можливого простягання рук перевищує наведені вище величини для достатнього віддалення. Бар'єри не слід з'єднувати із землею або з відкритими провідними частинами. Як правило, слід використовувати бар'єри з ізоляційних матеріалів.

Ізоляція сторонніх провідних частин повинна мати достатню механічну міцність і витримувати випробувальну напругу не нижче 2000 В змінного струму протягом 1 хвилини.

2.4.3.5 Опір між зовнішньою поверхнею ізолюючої підлоги та стін і землею при вимірюванні в будь-якій точці повинен бути не меншим:

50 кОм при номінальній напрузі електроустановки не вище 500 В;
100 кОм при номінальній напрузі електроустановки вище 500 В.

Якщо значення опору в якійсь точці менше зазначеної величини, підлога і стіни повинні розглядатися як сторонні провідні частини.

2.4.3.6 Повинна бути забезпечена довготривалість наведених в 2.4.3.4 та 2.4.3.5 заходів і виключена можливість зниження їх ефективності. Захист повинен також бути забезпечений, якщо передбачається застосування пересувного або переносного електрообладнання.

Примітка 1. У разі відсутності належного контролю ввід в електроустановку в процесі експлуатації додаткових провідних частин (наприклад, пересувного або переносного обладнання класу І за ГОСТ 12.2.007.0 або сторонніх провідних частин, таких як металеві труби водопроводу) може викликати суттєве зниження ефективності даного заходу захисту.

Примітка 2. Важливо забезпечити умови для запобігання дії вологи на ізоляцію підлоги та стін.

Примітка 3. Слід вживати заходи для запобігання появі потенціалу всередині ізолюючих приміщень (зон, площадок), який може бути внесений ззовні сторонніми провідними частинами.

2.4.4 Система місцевого зрівнювання потенціалів (незаземлена)

Незаземлена система місцевого зрівнювання потенціалів призначена для запобігання появі небезпечної напруги дотику (див. також 2.1.6).

У випадку застосування як заходу захисту у разі непрямого дотику системи місцевого зрівнювання потенціалів, захист від прямого дотику повинен бути здійснений шляхом застосування основної ізоляції або огорож чи оболонок (див. 2.1.1).
У системі місцевого зрівнювання потенціалів всі відкриті та сторонні провідні частини, які доступні одночасному дотику, повинні бути з'єднані провідниками зрівнювання потенціалів.
Система місцевого зрівнювання потенціалів (включаючи відкриті провідні частини) не повинна мати електричний контакт із землею, зокрема через сторонні провідні частини.

Примітка. Якщо ця вимога не може бути виконана, повинно бути застосоване автоматичне вимикання живлення, яке відповідає вимогам, що наведені в 2.4.1.

2.4.4.4 Слід вжити заходи, що спрямовані на недопущення можливості виникнення небезпечної різниці потенціалів на частинах тіла людини, яка заходить до приміщення, зокрема, коли провідна підлога ізольована від землі і з'єднана із системою місцевого зрівнювання потенціалів.

2.4.5 Електричне відокремлення кіл

Електричне відокремлення кіл призначене для запобігання ураженню електричним струмом у разі контакту з відкритими провідними частинами, яке може бути спричинено пошкодженням ізоляції струмоведучих частин.

У випадку застосування як заходу захисту у разі непрямого дотику електричного відокремлення кіл, захист від прямого дотику повинен бути здійснений шляхом застосування основної ізоляції або огорож чи оболонок (див. 2.1.1).
Захист у разі непрямого дотику шляхом електричного відокремлення кіл забезпечується простим електричним відокремленням кола, в якому застосовується цей захід захисту, від інших кіл та землі.

Примітка. У разі застосування цього заходу для зменшення імовірності замикання на землю в електрично відокремленому колі слід приділяти особливу увагу стану ізоляції струмоведучих частин, зокрема кабелів та проводів.

2.4.5.3 Як правило, при застосуванні електричного відокремлення кіл як заходу захисту у разі непрямого дотику слід передбачати живлення одного електроприймача від окремого незаземленого джерела принаймні з простим електричним відокремленням кіл (див. також 2.1.6). При цьому повинні бути виконані вимоги 2.4.5.4-2.4.5.8.

Допускається живлення від одного незаземленого джерела живлення з простим електричним відокремленням кіл кількох електроприймачів, але в цьому випадку, крім вимог 2.4.5.4-2.4.5.8, повинна бути виконана вимога 2.4.5.9 (див. також 2.1.6).

2.4.5.4 Робоча напруга електричне відокремленого кола не повинна перевищувати 500 В.

Струмоведучі частини електрично відокремленого кола не повинні мати з'єднання ні з однією точкою іншого кола, землі або захисного провідника.
Гнучкі кабелі (проводи, шнури) повинні бути доступні для огляду на всьому протязі кожної із ділянок траси, де можливі механічні пошкодження.
Для електрично відокремлених кіл рекомендується застосовувати прокладені окремо від інших кіл системи електропроводок.

Якщо прокладання провідників електрично відокремленого кола та інших кіл здійснюються в одній системі електропроводки, повинні бути використані багатожильні кабелі без металевих покриттів (оболонок, броні, екранів) або ізольовані проводи, які прокладаються в ізоляційних трубах, коробах, лотках. Номінальна напруга кабелів або проводів повинна бути не меншою величини найбільшої напруги, що має місце в спільній електропроводці, і кожне коло повинно бути захищеним від надструмів.

2.4.5.8 Відкриті провідні частини електрично відокремленого кола не повинні приєднуватися ні до заземлених захисних провідників, ні до відкритих провідних частин інших кіл, ні до землі.

2.4.5.9 В електрично відокремленому колі одне незаземлене джерело може живити кілька електроприймачів за умови виконання у цьому колі таких додаткових заходів:

а) відкриті провідні частини кола повинні бути з'єднані між собою ізольованими незаземленими провідниками системи зрівнювання потенціалів. Ці провідники не повинні мати з'єднань із захисними провідниками або відкритими провідними частинами інших кіл, а також з будь-якими сторонніми провідними частинами.

б) всі штепсельні розетки кола повинні мати захисний контакт, який слід приєднати до системи зрівнювання потенціалів, що зазначена в а);

в) всі гнучкі кабелі (проводи, шнури) кола, за винятком тих, що живлять обладнання класу II, повинні мати в своєму складі провідник, який використовується як провідник системи зрівнювання потенціалів, що зазначена в а);

г) у разі замикання провідників різної полярності на дві відкриті провідні частини (подвійне замикання) захисний пристрій повинен забезпечити вимикання живлення за час, що не перевищує зазначений у таблиці 2.1;

Рекомендується також обмежувати довжину системи електропроводки значенням 500 м, а добуток значень номінальної напруги кола і цієї довжини величиною 100 000 Вм.

2.5 Додатковий захід захисту від ураження електричним струмом шляхом застосування ПЗВ

Застосування ПЗВ як додаткового заходу захисту від ураження електричним струмом здійснюється для забезпечення захисту в випадках відмови основних заходів захисту від прямого дотику і (чи) у разі непрямого дотику або необережних дій людини.

2.5.1 У разі використання ПЗВ як додаткового заходу захисту від ураження електричним струмом його номінальний вимикаючий диференційний струм повинен не перевищувати 30 мА.

Не допускається застосування ПЗВ як єдиного заходу захисту від ураження електричним струмом і його використання не виключає необхідності виконання вимог до основних заходів захисту від прямого дотику і у разі непрямого дотику, які зазначені в даних Нормах.

2.5.2 Якщо як захід захисту у разі непрямого дотику використовується автоматичне вимикання живлення, застосування як захисного пристрою ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом, що не перевищує 30 мА, в колах штепсельних розеток з робочим струмом до 32 А є обов'язковим (див. також 2.5.3). У цьому разі забезпечується додатковий захист від прямого дотику в колах переносних електроприймачів.

Примітка. У зазначених колах штепсельних розеток мереж напругою 220 В і вище, як правило, оптимальними (з погляду досягнення компромісу між вимогами до захисту від ураження електричним струмом та прийнятним рівнем безперебійності електропостачання) є ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом, який дорівнює 30 мА.

Винятками з цього правила можуть бути:

коло специфічної штепсельної розетки, яка розміщена в приміщенні і призначена для живлення окремого стаціонарного електроприймача;
кола штепсельних розеток, в яких у процесі експлуатації очікується великий струм витоку (більше 10 мА – див. 2.5.4.1), наприклад, кола промислових електроприймачів, комп'ютерних мереж із значною кількістю одночасно працюючих комп'ютерів тощо (див. також примітку 2).

Примітка 1. ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом 30 мА, в тому числі в поєднанні з штепсельними розетками (ПЗВ-розетки), рекомендується також застосовувати для підсилення захисту від ураження електричним струмом у колах штепсельних розеток існуючих двопровідних мереж будинків та споруд.

Примітка 2. У колах штепсельних розеток з великим струмом витоку у разі неможливості застосування ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом 30 мА рекомендується застосовувати ПЗВ з більшим номінальним вимикаючим диференційним струмом, наприклад, 100 мА.

Примітка 3. У нормативних документах, які стосуються улаштування спеціальних електроустановок, можуть бути наведені додаткові вимоги щодо обов'язкового або рекомендованого застосування ПЗВ для підвищення рівня захисту від ураження електричним струмом.

Застосування ПЗВ забороняється в колах, раптове вимикання яких може призвести до небезпечних наслідків (створення безпосередньої загрози життю і здоров'ю людей і тварин, виникнення вибухів та пожеж, зупинки роботи установок пожежної сигналізації тощо).
У разі застосування ПЗВ повинні бути виконані загальні вимоги, які наведені в 2.5.4.1-2.5.4.5.

2.5.4.1 Струм витоку в колі не повинен перевищувати значення номінального невимикаючого диференційного струму ПЗВ.

Для надійної роботи кола з ПЗВ (відсутності його хибних вимикань) рекомендується забезпечити співвідношення значень номінального вимикаючого диференційного струму ПЗВ і струму витоку в цьому колі не менше 3:1.

До зажимів ПЗВ повинні бути приєднані усі робочі (лінійні, нейтральний) провідники кола згідно з маркуванням виготовлювача ПЗВ.
Не допускається з'єднання нейтрального провідника кола за ПЗВ (з боку електроприймачів) з будь-якою провідною частиною, яка має зв'язок із землею, а також з нейтральними провідниками інших кіл, в яких даний ПЗВ не виконує захисних функцій.

Поділ PEN-провідника на захисний і нейтральний провідники (система TN-C-S) повинен бути виконаний з боку джерела живлення стосовно до ПЗВ.

2.5.4.4 У колах промислових або інших електроприймачів, які спричинюють у диференційному струмі значну постійну складову, повинні бути застосовані чутливі до таких струмів типи ПЗВ (згідно класифікації ПЗВ за спроможності реагувати на різні види диференційних струмів).

У колах об'єктів цивільного або іншого призначення, в тому числі промислового, де відсутні джерела суттєвої постійної складової в диференційному струмі, слід, як правило, використовувати ПЗВ, які реагують тільки на змінні диференційні струми (ПЗВ типу АС).

2.5.4.5 Для захисту ПЗВ (як і інших елементів кола) від надструмів повинні бути застосовані автоматичні вимикачі або запобіжники. З метою забезпечення ефективності цього захисту характеристики ПЗВ і пристрою захисту від надструму повинні бути скоординовані між собою.

Рекомендується застосовувати ПЗВ, які спільно з автоматичними вимикачами являють собою єдиний апарат (диференційні автоматичні вимикачі).

3 ЗАХИСТ ВІД УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ В ЕЛЕКТРОУСТАНОВКАХ СПОЖИВАЧІВ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ У РАЗІ ЗАМИКАНЬ НА ЗЕМЛЮ НА СТОРОНІ ВИСОКОЇ НАПРУГИ ЖИВИЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАТОРНОЇ ПІДСТАНЦІЇ

3.1 Кожна трансформаторна підстанція повинна мати один заземлювальний пристрій (заземлювальний пристрій відкритих провідних частин підстанції), до якого приєднуються:

всі відкриті провідні частини підстанції, в тому числі корпуси трансформаторів;

нейтральні та захисні провідники, які зазначені в 3.3, у разі виконання умов, що наведені в 3.3 або 3.4 (див. також 3.5 та 3.6);

металеві покриття (оболонки, екрани, броня) кабелів високої напруги;

металеві покриття кабелів низької напруги, якщо нейтральні і (або) захисні провідники, які зазначені в 3.3, приєднуються до цього заземлювального пристрою;

струмовідводи системи блискавкозахисту, якщо ця система застосовується;
сторонні провідні частини підстанції.

3.2 Розрахункова величина напруги на відкритих провідних частинах електроустановок низької напруги споживачів електроенергії відносно зони нульового потенціалу у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції або величина напруги дотику, що очікується в цьому випадку в зазначених електроустановках, не повинні перевищувати допустимих значень, які визначаються відповідно за кривими F та Т на рисунку 3.1 залежно від фактичного часу наявності замикання.

Розрахункові значення напруги на відкритих провідних частинах електроустановок споживачів електроенергії у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції залежно від типу системи заземлення і специфіки її виконання наведені на рисунках Ж.1-Ж.9 додатка Ж.

Примітка 1. Значні величини напруги на відкритих провідних частинах і як наслідок небезпечні напруги дотику можуть виникати в електроустановках споживачів електроенергії із системами TN і IT через винос потенціалу із заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції.

Небезпечні величини напруги дотику у разі застосування системи ТТ в аварійній ситуації, що розглядається, не виникають.

Примітка 2. В Україні мережі високої напруги, які живлять через трансформатори мережі низької напруги, являють собою мережі з ізольованою або заземленою через дугогасильний реактор чи (і) резистор нейтраллю. У таких мережах струм замикання на землю, як правило, не перевищує кількох десятків ампер, а пристрій захисту мережі від замикань на землю діє на сигнал або в деяких випадках на вимикання.

У разі дії пристрою захисту мережі високої напруги від замикань на землю на сигнал допустима напруга на відкритих провідних частинах електроустановок низької напруги споживачів електроенергії відносно зони нульового потенціалу та допустима напруга дотику в цих електроустановках згідно з кривими F і Т на рисунку 3.1 дорівнюють відповідно 67 і 50 В.

3.3 Нейтральні та захисні провідники електроустановок низької напруги споживачів електроенергії із системою TN і захисні провідники таких самих електроустановок із системою IT можуть бути приєднані до заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції за умови, що у разі замикання на землю на стороні високої напруги підстанції напруга на цьому заземлювальному пристрої R х І (де R – його опір, Ом; І – частина розрахункового струму замикання на землю І₃, яка стікає в землю безпосередньо із заземлювального пристрою, А) не перевищує допустимої величини, яка визначається за допомогою кривої F на рисунку 3.1 залежно від значення часу наявності замикання на землю (див. також 3.6).

Примітка 1. За розрахунковий струм замикання на землю І₃ в мережах високої напруги з ізольованою або заземленою через дугогасильний реактор чи (і) резистор нейтраллю приймається:

а) у мережах з ізольованою нейтраллю – величина струму замикання на землю, яка зумовлена наявністю ємнісних і активних провідностей між струмоведучими частинами мережі і землею;

б) у мережах з заземленою через дугогасильний реактор нейтраллю (компенсована нейтраль) – величина струму замикання на землю у разі вимикання від мережі найбільш потужного дугогасильного реактора, що розміщений поза живильної підстанцією, яка розглядається;

в) у мережах із заземленою через резистор або дугогасильний реактор і резистор нейтраллю – величина струму, яка являє собою геометричну суму величин реактивного струму, який зазначений відповідно в а) або б), і активного струму, що зумовлений наявністю резистора.

Величина струму І₃ повинна відповідати тій із можливих в експлуатації схем мережі високої напруги, в якій ця величина має найбільше значення, і враховувати перспективу розвитку мережі.

Примітка 2. Уразі відсутності при проектуванні вихідних даних для визначення величини І добуток R x І може бути замінений на R x І₃. У цьому разі забезпечується запас у бік підвищення рівня безпеки.

Примітка 3. Якщо відкриті провідні частини електроустановки споживача електроенергії із системою TN знаходяться всередині будинку й охоплені основною системою зрівнювання потенціалів, величина очікуваної напруги дотику в цій електроустановці у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції вважається близькою до нуля.

Примітка 4. Можливість приєднання нейтральних провідників електроустановок із системою ТТ до заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції визначається не критеріями електробезпеки (див. примітку 1 в 3.2). Таке приєднання можливе, якщо виконана умова до обмеження величини напруги на ізоляції електрообладнання низької напруги електроустановок споживачів електроенергії у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції (див. Ж.3 у додатку Ж).

Рисунок 3.1 – Залежності величин допустимої напруги на відкритих провідних частинах електроустановок споживачів електроенергії (крива F) і допустимої напруги дотику в цих електроустановках (крива Т) від тривалості замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції

3.4 Нейтральні і захисні провідники, які зазначені в 3.3, можуть бути приєднані до заземлювального пристрою відкритих провідників частин живильної підстанції без перевірки умови, що наведена в 3.3, якщо виконується одна із таких умов:

до заземлювального пристрою відкритих провідних частин підстанції приєднані металеві покриття кабелів низької напруги, які згідно з 4.1.2.1 можуть розглядатися як заземлювачі (наприклад, свинцеві оболонки), і (або) металеві оболонки чи екрани кабелів високої напруги. Загальна довжина цих кабелів високої і низької напруги повинна перевищувати 1 км;
опір заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції не перевищує 2 Ом.

Якщо умови, які наведені в 3.3 і 3.4, не виконуються, провідники, що зазначені в 3.3, повинні бути приєднаними до заземлювального пристрою, заземлювач якого є електричне незалежним від заземлювача заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції.
Величина опору заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції, крім зазначених у даному розділі вимог, які спрямовані на здійснення захисту від ураження електричним струмом в електроустановках низької напруги у разі замикання на землю на стороні високої напруги підстанції, повинна забезпечувати в цій аварійній ситуації виконання вимог до обмеження величини напруги на ізоляції електрообладнання низької напруги до рівня допустимих значень.

Величини допустимої напруги на ізоляції електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії залежно від тривалості дії цієї напруги та вимоги, виконання яких забезпечує захист цього електрообладнання і електрообладнання низької напруги живильної підстанції у разі замикань на землю на стороні високої напруги, наведені у додатку Ж.

4 ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ І ЗАХИСНІ ПРОВІДНИКИ

4.1 Заземлювальні пристрої

4.1.1 Загальні положення

4.1.1.1 Складові частини заземлювальних пристроїв (заземлювачі, заземлювальні провідники, головні заземлювальні шини) повинні бути вибрані і змонтовані так, щоб:

надійно і довго служити для виконання вимог до захисту від ураження електричним струмом;
протікання через них струмів, що зумовлені замиканнями на землю, та струмів витоку не створювали небезпеки (термічної, термомеханічної, електромеханічної, ураження електричним струмом);

- забезпечити виконання вимог до заземлювальних пристроїв функціонального і (або) блискавкозахисного заземлення, якщо використовується спільна система заземлення (див. 2.4.1.8). У цьому випадку, насамперед, повинні бути виконані вимоги до захисного заземлення.

Визначати характеристики заземлювального пристрою слід з урахуванням конкретних умов експлуатації (зокрема, параметрів ґрунту і сезонних змін питомого опору шарів землі через висихання та промерзання ґрунту, що властиві для найбільш несприятливих погодних умов місцевості, в якій розміщений даний заземлювальний пристрій).
Якщо при виконанні заземлювального пристрою застосовуються провідники із різних матеріалів, треба враховувати можливість електролітичної корозії.

4.1.2 Заземлювачі

4.1.2.1 При спорудженні заземлювального пристрою можуть бути використані:

а) природні заземлювачі:

- металеві і залізобетонні конструкції будинків та споруд, які знаходяться в контакті із землею, в тому числі залізобетонні фундаменти, які мають гідроізоляційні покриття, в неагресивних, слобоагресивних та середньоагресивних середовищах;

свинцеві оболонки прокладених у землі кабелів, а також інші довговічні металеві покриття кабелів, з яких забезпечено стікання струму замикання у землю;
інші провідні частини, які розміщені в землі і забезпечують виконання вимог, що наведені в 4.1.1.1, наприклад, обсадні труби артезіанських колодязів, свердловин, шурфів;

б) штучні заземлювачі:

стержні, штаби, профіль, канати тощо;
металеві ґратчасті конструкції, що укладаються у фундамент будинків та споруд під час будівництва (фундаментні заземлювачі).

Заземлювач може вважатись таким, що відповідає вимогам захисного заземлення, тільки в разі неможливості повного або часткового його демонтажу (навіть тимчасового) без відома персоналу, який експлуатує електроустановку.

Залізобетонна конструкція, наприклад, фундамент будинку або споруди, може розглядатися як провідна частина, що придатна до виконання функцій заземлювача захисного заземлення, якщо виконуються такі умови:

- принаймні близько 50% вертикальних і горизонтальних стержнів сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або надійно зв'язані дротом;

вертикальні стержні сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або надійно зв'язані дротом;
забезпечена електрична безперервність з'єднань сталевої арматури кожного блоку збірного залізобетону з арматурою суміжних блоків;
сталева арматура залізобетону не є попередньо напруженою.

У разі використання залізобетонного фундаменту будинку або споруди як природного заземлювача рекомендується шляхом зварювання з'єднувати в єдину систему сталеву арматуру фундаменту і елементи суміжних будівельних конструкцій будинку (споруди), такі як сталеву арматуру залізобетонних колон та металеві колони.

Не можуть розглядатися як заземлювачі такі провідні частини:

труби опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації;
алюмінієві оболонки і броня кабелів.

Не допускається використовувати як заземлювачі труби горючих рідин і горючих або вибухонебезпечних газів та сумішей.

Примітка. Ця вимога не виключає необхідність приєднання труб вищезазначеного призначення, які введені у будинок (споруду) ззовні, до основної системи зрівнювання потенціалів (див. 2.4.1.9).

4.1.2.2 Матеріал і розміри заземлювачів повинні забезпечувати стійкість заземлювачів до корозії і їх механічну міцність.

Кількість заземлювачів, їх розміщення і габаритні показники повинні забезпечувати виконання вимог до опору заземлювального пристрою.

4.1.2.3 Як штучні слід використовувати, як правило, заземлювачі із сталі (чорної, з цинковим чи мідним покриттям, нержавіючої) або міді.

Розміри штучних заземлювачів повинні бути не меншими наведених у таблиці 4.1.

4.1.2.4 Штучні заземлювачі слід застосовувати:

- у разі відсутності придатних для цілей заземлення природних заземлювачів;

- як додаток до придатних для цілей заземлення природних заземлювачів, якщо останні не можуть забезпечити виконання вимоги до опору заземлювального пристрою, або для зниження до прийнятної величини густини струму, що протікає через них (наприклад, через арматуру залізобетонного фундаменту).

4.1.2.5 У разі застосування штучних заземлювачів у місцях із великим питомим опором землі для забезпечення ефективності заземлювального пристрою можуть вживатися такі заходи:

занурення у землю вертикальних заземлювачів підвищеної довжини, якщо значення питомого опору нижніх шарів землі менше, ніж верхніх;
улаштування виносних заземлювачів, якщо поблизу електроустановки є місця із меншим питомим опором землі;
укладання у траншеї навколо горизонтальних заземлювачів, які розміщені у скельових структурах, вологого глинистого ґрунту з наступним трамбуванням і засипанням щебеню доверху траншеї;

застосування штучної обробки ґрунту з метою зниження його питомого опору.

4.1.2.6 Траншеї для горизонтальних заземлювачів повинні заповнюватися однорідним ґрунтом, який не містить щебеню і будівельного сміття.

Не слід розміщувати заземлювачі в місцях, де земля підсушується під дією штучного нагріву, наприклад, поблизу трубопроводів теплових мереж.

4.1.2.7 Штучні заземлювачі не слід фарбувати.

Таблиця 4.1 – Мінімальні розміри штучних заземлювачів

Матеріал заземлювача	Характеристика покриття поверхні заземлювача	Тип заземлювача	Мінімальні розміри
Матеріал заземлювача	Характеристика покриття поверхні заземлювача	Тип заземлювача	Діаметр, MM	Переріз, MM²	Товщина (штаби, полиці, стінки), мм	Товщина покриття, мкм
Сталь чорна	Без покриття	Круглий для глибокого занурення	16	-	-	-
		Круглий для занурення поблизу від поверхні землі	10	-	-	-
		Прямокутна штаба	-	100	4	-
		Профіль	-	100	4	-
		Труба	32	-	3,5	-
Сталь з покриттям і нержавіюча сталь	Гарячеоцинковане покриття та нержавіюча сталь без покриття	Круглий для глибокого занурення	16	-	-	70
		Круглий для занурення поблизу від поверхні землі	10	-	-	50
		Прямокутна штаба	-	90	3	70
		Профіль	-	90	3	70
		Труба	25	-	2	55
	Електролізне мідне покриття	Круглий для глибокого занурення	14	-	-	250
Мідь	Без покриття	Круглий дріт для занурення поблизу від поверхні землі	-	25	-	-
		Прямокутна штаба	-	50	2	-
		Багатодрітний канат	1,8 для кожного дроту	25	-	-
		Труба	20	-	2	-
Примітка 1. Заземлювачі з чорної сталі не слід використовувати, якщо середовище, в яке вони повинні бути вміщені, є сильноагресивним з погляду небезпеки корозії. У разі використання таких заземлювачів в середньоагресивному середовищі рекомендується збільшувати розміри заземлювачів порівняно з наведеними в таблиці залежно від розрахункового терміну служби заземлювального пристрою. Примітка 2. До занурених поблизу від поверхні землі в даній таблиці віднесені заземлювачі, які розміщені на глибині, яка не перевищує 0,7 м (як правило, горизонтальні заземлювачі), а до глибокого занурення – розміщені повністю або частково на глибині понад 0,7 м (як правило, вертикальні або наклонні заземлювачі). Примітка 3. Покриття не менше зазначеної в таблиці товщини повинно бути накладено на всю зовнішню поверхню заземлювача, в тому числі на ті її частини, на які для забезпечення з'єднань нанесена різьба.

4.1.3 Заземлювальні провідники

4.1.3.1 Характеристики заземлювальних провідників (матеріал, переріз) повинні сприяти виконанню вимог до опору заземлювальних пристроїв, що наведені в 2.4.1, та забезпечувати термічну стійкість цих провідників і їх механічну міцність.

Як заземлювальні слід, як правило, застосовувати мідні, сталеві та алюмінієві (див. також 4.1.3.4) провідники.

Для захисту заземлювальних провідників повинні бути вжиті заходи, які наведені в 4.2.1.10 з метою забезпечення захисту захисних провідників.

Використання заземлювальних провідників для інших цілей (крім заземлення) не допускається.

4.1.3.2 З'єднання і приєднання заземлювальних провідників повинно виконуватися згідно з 4.3.

Приєднання заземлювальних провідників до заземлювачів за допомогою тільки паяння не вважається таким, що забезпечує достатню механічну міцність.

Мінімальний переріз заземлювальних провідників, які не прокладаються у землі, повинен бути не меншим 6 мм² за міддю, 16 мм² за алюмінієм і 50 мм² за сталлю.
Розміри заземлювального провідника, що прокладається у землі, залежно від матеріалу, з якого він виготовлений, і покриття його поверхні повинні бути не меншими зазначених в таблиці 4.1.

Прокладання в землі алюмінієвих неізольованих заземлювальних провідників не допускається.

4.1.3.5 Від'єднання заземлювального провідника для вимірювання опору заземлювального пристрою повинно бути можливе тільки за допомогою інструменту і виконуватися в зручному для цього місці. Як правило, таким місцем є головна заземлювальна шина (див. також 4.1.4.3).

Установлення в колах заземлювальних провідників вимикаючих пристроїв не допускається.

4.1.3.6 У місці вводу заземлювального провідника в будинок (споруду) повинен бути нанесений знак .

4.1.4 Головна заземлювальна шина

Для виконання заземлення і (або) основної системи зрівнювання потенціалів у будинку (споруді) повинна бути установлена головна заземлювальна шина, до якої слід приєднати провідні частини, що зазначені в 2.4.1.9.
Головна заземлювальна шина повинна бути термічно і корозійно стійкою та мати високу механічну міцність та провідність.
Конструкція головної заземлювальної шини повинна забезпечувати надійне приєднання до неї провідників і передбачати можливість зручного індивідуального їх від'єднання. Приєднання і від'єднання провідників повинні бути можливі тільки за допомогою інструменту.

4.1.4.4 Головна заземлювальна шина може бути виготовлена з будь-якого металу або сплаву, який спроможний забезпечити виконання вимог, що наведені в 4.1.4.2 і 4.1.4.3 (міді, латуні тощо).

Допускається виконання головної заземлювальної шини із сталі. Застосування алюмінієвих головних заземлювальних шин не рекомендується.

У процесі експлуатації головну заземлювальну шину можна подовжувати приєднанням до неї додаткових елементів.

4.1.4.5 Головна заземлювальна шина повинна бути розміщена в доступному і зручному для експлуатаційного персоналу місці, наприклад, всередині ввідного пристрою електроустановки (в цьому разі шина РЕ ввідного пристрою може бути використана як головна заземлювальна шина) або окремо біля ввідного пристрою чи вбудованої трансформаторної підстанції.

Якщо електроустановка будинку (споруди) має кілька відособлених ввідних пристроїв, біля кожного пристрою або в його середині повинна бути установлена окрема головна заземлювальна шина. Аналогічно у разі наявності в будинку (споруді) кількох вбудованих трансформаторних підстанцій така шина повинна бути установлена біля щита низької напруги кожної підстанції.

4.1.4.6 У місцях, доступних особам, які не належать до експлуатаційного персоналу, установлювати головну заземлювальну шину не рекомендується. Якщо таке установлення виконується, головну заземлювальну шину слід розміщувати в шафі з дверкою, яка замикається на ключ. В місцях, які доступні тільки для експлуатаційного персоналу (наприклад, в щитових приміщеннях), головна заземлювальна шина може бути установлена відкрито.

На стіні над шиною (у разі відкритої установки) або над дверкою (у разі установки в шафі) повинен бути нанесений знак .

4.2 Захисні провідники

4.2.1 Захисні провідники для забезпечення автоматичного вимикання живлення

4.2.1.1 Матеріал і переріз захисних провідників, які призначені для забезпечення автоматичного вимикання живлення, повинні сприяти виконанню вимог, які наведені в 2.4.1.

Як захисні слід, як правило, використовувати мідні або алюмінієві провідники. Застосування сталевих захисних провідників допускається, але є обмеженим внаслідок необхідності виконання вимог, які наведені в 2.4.1 і 4.2.1.2.

4.2.1.2 Мінімальне значення перерізу захисного провідника, який є жилою кабеля (проводу) живлення, повинно визначатися згідно з таблицею 4.2. Ця ж вимога стосується і захисного провідника, який прокладений в спільній огороджувальній конструкції (трубі, коробі, лотку) з кабелем (проводом) живлення і виготовлений з того ж матеріалу, що і жили останнього.

Якщо захисний провідник кола електроустановки із системою TN або IT (у разі виконання останньої згідно з 2.4.1.25а) не є жилою кабеля (проводу) живлення і не прокладений у спільній огороджувальній конструкції з кабелем (проводом) живлення, повна провідність цього захисного провідника повинна бути не меншою половини повної провідності лінійних провідників кабеля (проводу) живлення.

Примітка. Якщо захисний провідник є спільним для двох або більше кіл, слід враховувати те з кіл, провідність лінійних провідників якого найбільша.

Таблиця 4.2 – Мінімальні перерізи захисних провідників, які є жилою кабеля (проводу) живлення

Переріз лінійних провідників кабеля (проводу) живлення S, мм²	Мінімальне значення перерізу захисних провідників, мм²
S16	S
16<S35	16
S>35	S/2

Примітка 1. Зазначене в таблиці зменшення перерізу захисних провідників порівняно з лінійними провідниками допускається і для PEN-провідників, але за умови виконання вимог, що зазначені в 4.2.2.4.

Примітка 2. Якщо переріз лінійних провідників дорівнює 150 мм², мінімальний переріз захисного провідника допускається приймати рівним 70 мм².

У колах електроустановок із системою ТТ або IT (у разі виконання останньої згідно з 2.4.1.25б) допускається використання захисних провідників, які мають менший переріз (провідність), ніж зазначено вище.

Примітка. Це не виключає необхідність виконання вимог, які наведені в 4.2.1.1, 4.2.1.3 та 4.2.1.4.

4.2.1.3 Переріз захисного провідника повинен бути не меншим мінімального значення, яке визначається за формулою (використовується якщо час автоматичного вимикання живлення не перевищує 5 с):

(4.1)

де S_n – мінімальний переріз захисного провідника, мм²; І – діюче значення очікуваного струму, який може протікати через захисний пристрій, у разі малого опору в місці замикання (в електроустановках із системою IT слід розглядати подвійне замикання), А; t – час автоматичного вимикання живлення при протіканні через захисний пристрій струму І, с; К – коефіцієнт, значення якого залежить від матеріалу захисного провідника, ізоляції і прийнятих температур провідника на початку і в кінці процесу замикання.

Методика обчислення коефіцієнта К і його розрахункові значення, які визначені за цією методикою, наведені в додатку З.

Примітка 1. При розрахунку слід враховувати обмеження величин струму замикання і добутку І²t (інтеграл Джоуля) опорами елементів кола замикання та струмообмежувальним захисним пристроєм (якщо такий пристрій використовується).

Примітка 2. Якщо захисний провідник є спільним для двох або більше кіл, його мінімальний переріз повинен визначатися з урахуванням найбільшої величини добутку І²t, яка має місце в цих колах.

Переріз захисних провідників, які не входять до складу кабелів або проводів живлення і прокладені не в спільній огороджувальній конструкції з цими кабелями (проводами), за будь-яких обставин повинен бути не меншим 4 мм² за міддю (за наявністю механічного захисту допускається 2,5 мм²) і 16 мм² за алюмінієм.
Для виконання функцій захисних провідників можуть бути застосовані:

1) спеціально передбачені для цього провідники:

жили багатожильних кабелів (проводів) живлення;
ізольовані або неізольовані провідники, які прокладені в спільній огороджувальній конструкції з лінійними провідниками кабеля (проводу) живлення;
стаціонарно прокладені ізольовані або неізольовані провідники;

2) відкриті провідні частини (див. також 4.2.1.7):

металеві труби для прокладання кабелів і проводів;
металеві оболонки і екрани кабелів та проводів;

металеві оболонки й опорні конструкції комплектних розподільних пристроїв і комплектних шинопроводів, які входять до складу електроустановки низької напруги;
металеві короби і лотки електропроводок, якщо їх конструкція передбачає таке використання;

3) деякі сторонні провідні частини за умови, що їх демонтаж без відома експлуатаційного персоналу електроустановки є неможливим (див. також 4.2.1.7):

металеві будівельні конструкції будинків і споруд (ферми, колони тощо);
сталева арматура залізобетонних будівельних конструкцій будинків і споруд;
металеві конструкції виробничого призначення (підкранові рейки, галереї, шахти ліфтів і підйомників, обрамлення каналів тощо).

Використання провідників, які спеціально передбачені для виконання функцій захисних провідників, у тому числі PEN-провідників, для інших цілей не допускається.
Використання відкритих і сторонніх провідних частин, що зазначені в 4.2.1.5, як захисних провідників допускається, якщо вони відповідають таким вимогам:

їх електрична безперервність забезпечується конструкцією або відповідними з'єднаннями, які захищені від пошкоджень механічного, хімічного і електрохімічного характеру;
забезпечується виконання вимог, які зазначені в 4.2.1.1-4.2.1.4 та 4.2.1.9.

Примітка. Необхідність виконання наведених вище вимог суттєво обмежує можливість практичного використання відкритих провідних частин (зокрема, свинцевих оболонок кабелів) та сторонніх провідних частин як захисних провідників для забезпечення автоматичного вимикання живлення.

Відкриту провідну частину не допускається використовувати як захисний провідник, що призначений для приєднання до іншої відкритої провідної частини, за винятком оболонки і опорної конструкції комплектного розподільного пристрою або комплектного шинопроводу низької напруги за умови наявності можливості приєднання до них захисних провідників у потрібному місці.

4.2.1.8 Не допускається використовувати як захисні провідники такі провідні частини:

труби гарячого і холодного водопостачання, каналізації, опалення, газопостачання тощо;
конструктивні частини, які можуть бути піддані механічному пошкодженню в нормальних умовах експлуатації;
несучі троси для тросової проводки;

- гнучкі металеві частини, наприклад, оболонки ізоляційних трубок і трубчастих проводів, металорукава тощо.

4.2.1.9 Захисні провідники, як правило, повинні бути прокладені спільно з лінійними провідниками або в безпосередній близькості від них.

Якщо для захисту від ураження електричним струмом використовуються пристрої захисту від надструму, виконання цієї вимоги є обов'язковим.

4.2.1.10 Захист захисних провідників, які є складовою частиною кабелів (проводів) живлення, забезпечується виконанням вимог до прокладання цих кабелів (проводів).

Окремо прокладені захисні провідники повинні бути захищені від корозії, а в місцях, де можливі їх пошкодження механічного характеру (місця вводу в будинок, перетину з кабелями, трубопроводами тощо), повинні бути захищені від цих пошкоджень.

У сухих приміщеннях допускається прокладання захисних провідників (у разі відсутності агресивного середовища) безпосередньо по стінах. У приміщеннях, які не є сухими, або у разі наявності агресивного середовища захисні провідники слід прокладати на відстані від стін не менше 10 мм.

Прокладати захисні провідники у місцях їх переходу крізь стіни і перекриття слід, як правило, з їх безпосереднім закладанням. У цих місцях захисні провідники не повинні мати з'єднань і відгалужень.

Слід враховувати можливі переміщення захисних провідників у місцях їх перетину температурних і осадочних швів.

4.2.1.11 Не допускається установлювати вимикаючі пристрої в колах захисних провідників, але можуть мати місце з'єднання, які з метою виконання вимірів можна розібрати за допомогою інструменту.

Це правило не стосується штепсельних з'єднань, які призначені для забезпечення живлення електроприймачів. У разі використання таких з'єднань штепсельні розетки і вилки повинні мати спеціальні захисні контакти для приєднання до них захисних провідників.

Якщо виконується контроль безперервності кола заземлення, не допускається вмикати призначений для здійснення цього контролю пристрій послідовно (у розтин) із захисним провідником.
Якщо очікується, що через захисний провідник у нормальному режимі роботи електроустановки може тривало протікати струм витоку електроприймачів, величина якого перевищує 10 мА, повинна бути виконана одна з таких умов:

- у разі прокладання одного захисного провідника його переріз протягом всієї довжини повинен бути не меншим 10 мм² за міддю або 16 мм² за алюмінієм;

Примітка. PEN-провідник у всіх випадках забезпечує виконання цієї вимоги (див. 4.2.2.4).

- до точки, де захисний провідник має переріз не менше 10 мм² за міддю або 16 мм²за алюмінієм, прокладений другий захисний провідник, переріз якого повинен бути не менше того, який вимагається для забезпечення захисту у разі непрямого дотику. В цьому випадку обидва провідники повинні мати окремі затискачі для їх приєднання.

Примітка. Електроприймачі, які мають в нормальному режимі роботи великі струми витоку, можуть виявитися несумісними з електроустановкою, в якій для захисту від ураження електричним струмом використовується ПЗВ (див. 2.5.4.1).

Захисні провідники, що використовуються для приєднання до електрообладнання, яке підлягає частому демонтажу або установлене на частинах, що рухаються чи зазнають трясіння й вібрації, повинні бути мідними та гнучкими.
Захисні провідники, які призначені для приєднання до корпусів переносних електроприймачів, повинні бути мідними, гнучкими, як правило, входити до складу кабелів (проводів), що живлять ці електроприймачі, і мати переріз такий, як у лінійних провідників.
У разі виконання колірного позначення захисних провідників таке позначення повинно бути здійснене поперечними або поздовжніми жовтими і зеленими смугами однакової ширини, що чергуються.
Якщо захисний провідник використовується і як функціональний заземлювальний провідник, насамперед повинні бути виконані вимоги, які наведені в даних Нормах для захисних провідників.
Захисний провідник, який входить до складу лінії (кабеля, проводу, системи проводів повітряної (настінної) лінії), що живить дане електрообладнання, не допускається використовувати для виконання функцій захисного провідника електрообладнання, яке отримує живлення від іншої лінії.

4.2.1.19 Захисний провідник може не мати ізоляції, але в місцях, де використання неізольованого захисного провідника може пошкодити ізоляцію кабелів (проводів) через іскріння між цим провідником і металевою оболонкою чи конструкцією (наприклад, у випадку його прокладання разом з кабелями (проводами) в спільній трубі, спільному коробі, лотку), захисний провідник повинен мати рівноцінну з лінійними провідниками ізоляцію.

4.2.2 PEN-провідники

Вимоги до захисних провідників, що наведені в 4.2.1, розповсюджуються і на PEN-провідники в тій мірі, в якій вони не змінені вимогами, що наведені в 4.2.2.2- 4.2.2.9.
PEN-провідники можуть бути використані тільки в колах, які живлять стаціонарне електрообладнання. Використання PEN-провідників у колах живлення переносних і пересувних електроприймачів не допускається.

Використання PEN-провідників у місцях із підвищеним ризиком виникнення пожежі або вибуху (пожежонебезпечні і вибухонебезпечні приміщення, зони) також не допускається, за винятком тих PEN-провідників, що пересікають ці приміщення (зони) для приєднання до електрообладнання, яке розміщено поза зазначеними приміщеннями (зонами).

PEN-провідник не може використовуватися у колі, в якому установлений ПЗВ (див. також 2.4.1.16).

У нормативних документах, які стосуються спеціальних електроустановок, наприклад, з чутливим до електромагнітних завад інформаційним обладнанням, можуть бути надані додаткові вимоги щодо обмеження можливості використання PEN-провідників у цих електроустановках.

Використання сторонніх провідних частин як PEN-провідників не допускається.
Вимоги до визначення мінімальних перерізів захисних провідників, що наведені в 4.2.1.2 і 4.2.1.3, розповсюджуються і на PEN-провідники, але при виборі PEN-провідників слід також забезпечити виконання вимог до перерізів нейтральних провідників, які зазначені в діючих нормативних документах.

Переріз PEN-провідників в усіх випадках повинен бути не меншим 10 мм² за міддю і 16 мм² за алюмінієм.

4.2.2.5 PEN-провідники повинні мати ізоляцію, рівноцінну з ізоляцією лінійних провідників.

Ізолювання шин PEN у комплектних розподільних пристроях не є обов'язковим.

4.2.2.6 Якщо в якійсь точці електроустановки PEN-провідник поділений на окремий нейтральний і окремий захисний провідники (система TN-C-S), не допускаються з'єднання нейтрального провідника із заземленими частинами електроустановки, в тому числі із захисним провідником (див. також 2.5.4.3).

PEN-провідник дозволяється поділяти на кілька нейтральних і захисних провідників.

Якщо в розподільному щиті (щитку, пункті) для підключення нейтральних і захисних провідників передбачені окремі шини, PEN-провідник повинен бути підключеним до шини, яка призначена для приєднання до неї захисних провідників.
Вимога щодо недопущення установлення вимикаючих пристроїв у колах захисних провідників (див. 4.2.1.11) розповсюджується і на PEN-провідники, але допускається одночасне вимикання лінійного провідника і PEN-провідника на вводах в електроустановки індивідуальних жилих, дачних, садових будинків та аналогічних їм об'єктів, які живляться однофазними відгалуженнями від повітряних ліній електропередачі. В таких випадках поділ PEN-провідника на нейтральний і захисний провідники повинен бути виконаним до ввідного захисно-комутаційного апарату електроустановки.

Не слід також установлювати однополюсні вимикачі в колах нейтральних провідників.

4.2.2.9 У разі виконання колірного позначення PEN-провідника цей провідник повинен бути позначеним по довжині блакитним кольором і жовтими та зеленими смугами однакової ширини, що чергуються, на кінцях.

4.2.3 Провідники основної і додаткової систем зрівнювання потенціалів

4.2.3.1 Для виконання функцій провідників основної і додаткової систем зрівнювання потенціалів слід застосовувати, як правило, спеціально прокладені стаціонарні провідники.

У місцях, де це зручно, допускається використання сполучення цих провідників з відкритими і сторонніми провідними частинами, які зазначені в 4.2.1.5 (див. також 4.2.1.8) і забезпечують електричну безперервність з'єднань.

Величини перерізу провідників основної системи зрівнювання потенціалів повинні бути не меншими значень мінімальних перерізів заземлювальних провідників, які наведені в 4.1.3.3.
Переріз провідника додаткової системи зрівнювання потенціалів повинен бути таким, щоб:

а) у разі з'єднання двох відкритих провідних частин величина провідності цього провідника була не нижчою провідності того з приєднаних до відкритих провідних частин для забезпечення автоматичного вимикання живлення захисних провідників, який має меншу провідність;

б) у разі з'єднання відкритої провідної частини і сторонньої провідної частини величина провідності цього провідника була не нижчою половини провідності приєднаного до відкритої провідної частини для забезпечення автоматичного вимикання живлення захисного провідника.

Переріз провідників додаткової системи зрівнювання потенціалів у всіх випадках повинен бути не меншим величини, яка наведена в 4.2.1.4.

Примітка. Вибрані таким чином перерізи провідників додаткової системи зрівнювання потенціалів, як правило, забезпечують виконання умови, що наведена в 2.4.1.28.

4.3 З'єднання і приєднання провідників системи захисту від ураження електричним струмом

4.3.1 З'єднання провідників системи захисту від ураження електричним струмом (захисних провідників для забезпечення автоматичного вимикання живлення, заземлювальних провідників, заземлювачів та провідників систем зрівнювання потенціалів) між собою і приєднання їх до інших провідних частин (відкритих, сторонніх) повинні бути надійними, забезпечувати електричну безперервність кіл і відповідати вимогам ГОСТ 10434, ГОСТ 12.2.007.0 та інструкцій з монтажу електрообладнання.

Як правило, з'єднання і приєднання повинні бути виконані зварюванням або застосуванням різьбових з'єднань (болтових, за допомогою муфт тощо).

4.3.2 З'єднання і приєднання повинні бути захищені від корозії і механічних пошкоджень.

Для болтових з'єднань і приєднань повинні бути передбачені заходи проти ослаблення контакту.

4.3.3 Показники механічної міцності і термічної стійкості (допустима температура нагріву струмами замикань) з'єднань і приєднань повинні бути не гіршими відповідних показників провідників системи захисту від ураження електричним струмом, які забезпечуються виконанням вимог, що наведені в даних Нормах.

4.3.4 З'єднання і приєднання повинні бути доступними для огляду і виконання іспитів, за винятком таких:

залитих компаундом;
герметизованих;
розміщених у підлозі, стінах, перекриттях, землі;
які є частиною обладнання і виконані відповідно із стандартами або технічними умовами на це обладнання.

4.3.5 Приєднання кожної відкритої провідної частини до захисних провідників повинно бути виконано таким чином, щоб у разі відокремлення відкритої провідної частини від системи захисту від ураження електричним струмом (наприклад, для проведення ремонту електрообладнання), захисні кола електрообладнання, яке залишається в роботі, не переривались (див. також 4.2.1.7).

Приєднання кожної сторонньої провідної частини до головної заземлювальної шини окремим провідником основної системи зрівнювання потенціалів не вимагається, якщо електрична безперервність зв'язку може бути забезпечена за допомогою інших провідників основної системи зрівнювання потенціалів (див. додаток Д).

Об'єднання відкритих і сторонніх провідних частин у додаткову систему зрівнювання потенціалів може бути виконане як шляхом приєднання кожної з них до спільного провідника (шини додаткової системи зрівнювання потенціалів), так і без використання цього провідника (шини).

4.3.6 З'єднання захисних провідників електропроводки будинків і споруд із захисними провідниками повітряних ліній електропередачі слід виконувати такими ж способами, що і з'єднання лінійних провідників.

ДОДАТОК А

(обов'язковий)

НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

ДСТУ 3225-95 (ІЕС 60742:1983)	Розділові трансформатори і безпечні розділові трансформатори. Технічні вимоги
ГОСТ 12.1.002-84	ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах
ГОСТ 12.2.007.0-75	ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности
ГОСТ 10434-82	Соединения контактные электрические. Классификация. Общие технические требования
ГОСТ 14254-96	Степени защиты, обеспечиваемые оболочками (Код IP)
ГОСТ 30331.2-95	Электроустановки зданий. Часть 3. Основные характеристики
ДБН В.2.2-3-97	Будинки і споруди. Будинки та споруди навчальних закладів
ДБН В.2.2-4-97	Будинки і споруди. Будинки та споруди дитячих дошкільних закладів
ДБН В.2.2-9-99	Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення
ДБН В.2.2-10-2001	Будинки і споруди. Заклади охорони здоров'я
ДБН В.2.2-15-2005	Житлові будинки. Основні положення
ДБН В.2.5-23-2003	Проектування електрообладнання об'єктів цивільного призначення
СНиП 2.09.04-87	Административные и бытовые здания
ДСН 3.3.6.037-99	Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку
ДСНІП 239-96	Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань
СН 3077-84	Санитарные нормы допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки
СН 3206-85	Предельно допустимые уровни магнитных полей частоты 50 Гц

ДОДАТОК Б

(обов'язковий)

ТЕРМІНИ І ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ

У даних Нормах використані терміни, визначення яких наведено нижче.

Б.1 Електроприймач – апарат (агрегат, пристрій), який призначений для перетворення електричної енергії в інший вид енергії.

Б.2 Електрообладнання – будь-яке обладнання, що призначене для виробництва, перетворення, передачі, розподілу або споживання електричної енергії, наприклад, генератори, трансформатори, електричні апарати, вимірювальні пристрої, прилади захисту, кабельна і провідникова продукція, електроприймачі.

Б.3 Електроустановка – будь-яке сполучення взаємопов'язаного електрообладнання у межах даного простору або приміщення.

Б.4 Електроустановка споживача електроенергії – електроустановка або її частина, яка отримує електроенергію від електричної мережі електропостачальної організації для її перетворення в інший вид енергії, але не належить електропостачальній організації.

Б.5 Спеціальна електроустановка – електроустановка або її частина, яка характеризується специфічними зовнішніми умовами, що діють на цю електроустановку (наприклад, підвищеної вологості, високої температури тощо), або (і) специфічними умовами роботи обладнання та його експлуатації (наприклад, стисненістю приміщення, в якому розміщена електроустановка).

Б.6 Електрична мережа – сукупність електроустановок для передачі і розподілу електричної енергії, яка складається з підстанцій, розподільних пристроїв, струмопроводів, повітряних та кабельних ліній електропередачі, що працюють на визначеній території.

Термін мережа, який застосовується в даних Нормах, слід розуміти як електрична мережа.

Б.7 Захисні заходи електробезпеки – технічні заходи, які спрямовані на зниження (до прийнятного рівня) небезпеки електроустановки для життя і здоров'я людей та тварин, навколишнього середовища і майна.

Б.8 Низька напруга – напруга, величина якої не перевищує 1000 В змінного струму або 1500 В постійного струму.

Електроустановки будинків і споруд, як правило, належать до електроустановок низької напруги.

Б.9 Висока напруга – напруга, величина якої перевищує 1000 В змінного струму або 1500 В постійного струму.

Б.10 Наднизька напруга – напруга, величина якої не перевищує 50 В змінного струму або 120 В постійного струму.

Б. 11 Провідна частина – частина, яка спроможна проводити електричний струм.

Б. 12 Провідник – провідна частина, яка призначена для проведення електричного струму визначеної величини.

Б. 13 Електричне коло – сукупність провідних частин, через яку може протікати електричний струм у нормальному або аварійному режимах роботи електроустановки і яка може бути вимкнена від джерела живлення одним комутаційним пристроєм, що є частиною цього електричного кола.

Термін коло, який застосовується в даних Нормах, слід розуміти як електричне коло.

Б. 14 Струмоведуча частина – провідна частина, яка призначена для протікання через неї електричного струму в нормальному режимі роботи електроустановки, в тому числі і нейтральний провідник.

PEN-провідник, як провідник, що виконує функції і захисного провідника, не вважається струмоведучою частиною.

Б. 15 Електричний контакт – стан двох або більше провідних частин, які з'єднані одна з одною випадково або навмисно і створюють єдину безперервну провідну частину.

Б. 16 Зона нульового потенціалу (відносна земля) – частина землі, що знаходиться поза зоною впливу будь-якого заземлювача, електричний потенціал якої приймається рівним нулю.

Б. 17 Зона розтікання (локальна земля) – частина землі, що знаходиться між заземлювачем і зоною нульового потенціалу, електричний потенціал якої не обов'язково дорівнює нулю.

Б. 18 Основна ізоляція – ізоляція струмоведучих частин, яка забезпечує захист від прямого дотику.

Б. 19 Додаткова ізоляція – ізоляція, яка є незалежною від основної ізоляції і застосовується додатково до неї для забезпечення захисту у разі пошкодження основної ізоляції.

Б.20 Подвійна ізоляція – ізоляція, яка складається із основної і додаткової ізоляції.

Б. 21 Посилена ізоляція – ізоляція струмоведучих частин, що забезпечує рівень захисту від ураження електричним струмом, який є рівноцінним рівню подвійної ізоляції.

Б. 22 Відкрита провідна частина – доступна дотику провідна частина електрообладнання, яка не є струмоведучою частиною і в нормальному режимі роботи електроустановки не знаходиться під напругою, але може опинитися під напругою у разі пошкодження основної ізоляції.

Б. 23 Стороння провідна частина – провідна частина, що не є частиною електроустановки, але на якій може бути присутній електричний потенціал (як правило, потенціал зони розтікання).

Б.24 Ураження електричним струмом – небезпечний для здоров'я і життя фізіологічний ефект, який зумовлений протіканням електричного струму через тіло людини або тварини.

Термін патофізіологічний ефект, що використовується у даних Нормах, означає порушення роботи окремих органів або організму людини в цілому у разі ураження електричним струмом.

Б.25 Прямий дотик – електричний контакт людини або тварини з струмоведучою частиною.

Б.26 Непрямий дотик – електричний контакт людини або тварини з відкритою провідною частиною, яка опинилася під напругою в разі пошкодження ізоляції.

Б.27 Захист від прямого дотику – захист від ураження електричним струмом у разі відсутності пошкодження в електроустановці.

Б.28 Захист у разі непрямого дотику – захист від ураження електричним струмом у разі наявності пошкодження в електроустановці.

Б.29 Замикання на землю – виникнення безпосереднього або через проміжні провідні частини електричного контакту (як правило, випадкового) між провідником, який знаходиться під напругою, і землею.

Замикання на відкриту провідну частину – замикання на землю, при якому проміжною провідною частиною між провідником, що знаходиться під напругою, і землею є відкрита провідна частина.

Б. 30 Заземлення – навмисне електричне з'єднання визначеної точки електричної мережі або електроустановки чи обладнання із зоною розтікання.

Захисне заземлення – заземлення, яке виконується з метою забезпечення електробезпеки.

Термін заземлення, який застосовується у даних Нормах без уточнення призначення цього заземлення, слід розуміти як захисне заземлення.

Б. 31 Система захисного заземлення (в електроустановках низької напруги) – сукупність захисних заземлень і захисних провідників, яка призначена для забезпечення захисту від ураження електричним струмом, якщо як захід захисту у разі непрямого дотику використовується автоматичне вимикання живлення.

Термін система заземлення, який використовується у даних Нормах, слід розуміти як система захисного заземлення.

Термін система TN (TN-C; TN- S; TN-C-S; ТТ; IT), який використовується у даних Нормах, слід розуміти як система захисного заземлення типу TN (TN-C; TN-S; TN-C-S; ТТ; IT).

Б. 32 Тип системи захисного заземлення – різновид системи захисного заземлення в електроустановках низької напруги, який характеризується визначеними специфічними ознаками.

Б. 33 Функціональне (робоче) заземлення – заземлення, яке виконується для забезпечення нормального функціювання (роботи) установки (обладнання, системи), але не з метою забезпечення електробезпеки або блискавкозахисту.

Б.34 Заземлювальний пристрій – сукупність заземлювача і заземлювальних провідників.

В електроустановках будинків і споруд до складу заземлювального пристрою входить також головна заземлювальна шина.

Термін заземлювальний пристрій, який використовується у даних Нормах без уточнення призначення цього пристрою, слід розуміти як заземлювальний пристрій, що призначений для виконання захисного заземлення.

Б. 35 Заземлювач – провідна частина або сукупність з'єднаних між собою провідних частин, яка є частиною заземлювального пристрою і знаходиться в електричному контакті із землею (безпосередньому або через проміжне провідне середовище).

Термін заземлювач, який використовується у даних Нормах без уточнення призначення цього заземлювача, слід розуміти як заземлювач, що застосовується для забезпечення захисного заземлення.

Б. 36 Природний заземлювач – провідна частина, яка призначена для виконання визначених функцій, але, крім цього, виконує також функції заземлювача.

Б. 37 Штучний заземлювач – заземлювач, що застосовується тільки для забезпечення заземлення.

Б. 38 Електричне незалежний заземлювач – заземлювач, який розміщений на такій відстані від інших заземлювачів, що струми, які стікають з останніх у разі замикань на землю, не можуть бути причиною виникнення на цьому заземлювачі потенціалу відносно зони нульового потенціалу, величина якого вважається неприйнятною.

Б.39 Функціональний (робочий) заземлювач – заземлювач, який застосовується для виконання функціонального заземлення.

Б.40 Напруга на заземлювальному пристрої – напруга між точкою вводу в заземлювальний пристрій струму, який стікає в землю, і зоною нульового потенціалу.

У будинках і спорудах точкою вводу в заземлювальний пристрій струму, як правило; є місце з'єднання заземлювального провідника з головною заземлювальною шиною.

Б.41 Опір заземлювального пристрою – відношення величини напруги на заземлювальному пристрої до величини струму, який стікає з нього в землю.

Б.42 Головна заземлювальна шина – шина, яка призначена для приєднання до неї провідників з метою виконання основної системи зрівнювання потенціалів і заземлення.

Б.43 Заземлювальний провідник – провідник, який здійснює електричне з'єднання заземлювача з визначеною точкою електричної мережі або електроустановки або електрообладнання (чи є частиною цього з'єднання).

Під терміном заземлювальний провідник у системі забезпечення електробезпеки в електроустановках будинків і споруд слід розуміти провідник, який є складовою частиною заземлювального пристрою і з'єднує заземлювач з провідником основної системи зрівнювання потенціалів, як правило, головною заземлювальною шиною (або є частиною цього з'єднання).

Термін заземлювальний провідник, який використовується у даних Нормах без уточнення призначення цього провідника, слід розуміти як заземлювальний провідник, який застосовується для забезпечення захисного заземлення.

Б.44 Функціональний (робочий) заземлювальний провідник – провідник системи функціонального заземлення, який здійснює зв'язок між точкою, що заземлюється, і заземлювачем функціонального заземлення (або є частиною цього зв'язку).

Б.45 Напруга дотику – напруга між двома провідними частинами (одна з них може бути землею) у разі одночасного електричного контакту з ними людини або тварини.

Б.46 Очікувана напруга дотику – напруга між двома доступними одночасному дотику провідними частинами у разі відсутності електричного контакту з ними людини або тварини.

Б.47 Нейтральна точка (джерела живлення) – спільна точка з'єднаної в зірку чи зигзаг трифазної системи джерела живлення (нейтраль) або точка лінійного виводу однофазного джерела живлення, яка заземлюється.

Б.48 Середня точка (джерела живлення) – спільна точка двох симетричних елементів однофазного джерела живлення, протилежні кінці яких приєднані до різних лінійних провідників.

Б.49 Нейтральний (N) провідник – провідник, який здійснює зв'язок між електроприймачами і нейтральною точкою джерела живлення (або є частиною цього зв'язку) і використовується з метою забезпечення нормальної роботи електроприймачів.

Б.50 Середній (М) провідник (провідник середньої точки) – провідник, який здійснює зв'язок між електроприймачами і середньою точкою джерела живлення (або є частиною цього зв'язку) і використовується з метою забезпечення нормальної роботи електроприймачів.

Б. 51 Лінійний (фазний) провідник – призначений для передачі і розподілення електроенергії провідник, через який в нормальному режимі роботи електроустановки протікає струм навантаження і який не є нейтральним або середнім провідником.

Б.52 Захисне автоматичне вимикання живлення – автоматичне розмикання одного або кількох лінійних провідників (у разі необхідності і нейтрального провідника), яке виконується захисним пристроєм з метою забезпечення електробезпеки.

Термін автоматичне вимикання живлення, який використовується у даних Нормах, слід розуміти як захисне автоматичне вимикання живлення, що застосовується як захід захисту у разі непрямого дотику.

Б.53 Зрівнювання потенціалів – виконання електричного з'єднання провідних частин з метою досягнення рівності їх потенціалів (еквіпотенціальності).

Термін зрівнювання потенціалів, який використовується у даних Нормах, слід розуміти як зрівнювання потенціалів з метою забезпечення електробезпеки (захисне зрівнювання потенціалів).

Б.54 Система зрівнювання потенціалів – сукупність провідних частин і провідників, які з'єднують ці частини для забезпечення еквіпотенціальності.

Б.55 Основна система зрівнювання потенціалів – система зрівнювання потенціалів, яка є обов'язковою в електроустановках будинків і споруд, якщо як захід захисту у разі непрямого дотику застосовується автоматичне вимикання живлення.

Правила виконання основної системи зрівнювання потенціалів наведені в даних Нормах.

Б.56 Додаткова система зрівнювання потенціалів – система місцевого зрівнювання потенціалів, яка виконується у випадках, коли вважається, що вжиті заходи захисту у разі непрямого дотику не можуть гарантувати прийнятний рівень електробезпеки або введення потенціалу сторонніми провідними частинами в певні приміщення є небезпечним для людей чи тварин.

Правила виконання додаткової системи зрівнювання потенціалів наведені в даних Нормах.

Б.57 Захисний провідник (РЕ-провідник) – провідник, який використовується для забезпечення електробезпеки, наприклад, для здійснення автоматичного вимикання живлення.

Б.58 Провідник основної системи зрівнювання потенціалів – захисний провідник, який призначений для здійснення основної системи зрівнювання потенціалів.

Б.59 Провідник додаткової системи зрівнювання потенціалів – захисний провідник, який призначений для здійснення додаткової системи зрівнювання потенціалів.

Б.60 Поєднаний захисний і нейтральний провідник (PEN-провідник) – провідник, який виконує функції захисного (РЕ) і нейтрального (N) провідників.

Б.61 Надструм – струм, величина якого перевищує значення тривало допустимого струму одного або кількох елементів даного електричного кола.

Б.62 Диференційний струм – векторна сума струмів, що протікають через пристрої певного призначення (наприклад, пристрої захисного вимикання), яка використовується для керування роботою цих або інших пристроїв.

Б.63 Струм витоку – струм, який стікає із струмоведучих частин у землю або інші провідні частини, коли електричні пошкодження відсутні.

Б.64 Струм замикання на землю – струм, який зумовлений даним замиканням на землю.

Б.65 Захисний пристрій – апарат (автоматичний вимикач, запобіжник, пристрій захисного вимикання, що керується диференційним струмом), який здійснює захисне автоматичне вимикання живлення.

Б.66 Пристрій захисту від надструму – апарат (автоматичний вимикач, запобіжник), який у разі дотримання визначених умов експлуатації повинен здійснити автоматичне розмикання електричного кола у випадку протікання через цей апарат надструму, величина якого досягає заданого значення.

Б.67 Пристрій захисного вимикання, що керується диференційним струмом (ПЗВ) – апарат (або сукупність елементів), який у разі дотримання визначених умов експлуатації повинен здійснити автоматичне розмикання електричного кола у випадку, коли величина диференційного струму досягає заданого значення.

Б.68 Номінальний вимикаючий диференційний струм ПЗВ – зазначена виготовлювачем ПЗВ найменша величина диференційного струму, яка гарантовано викликає спрацювання (розмикання контактів) пристрою захисного вимикання у разі дотримання визначених умов експлуатації.

Б.69 Номінальний невимикаючий диференційний струм ПЗВ – зазначена виготовлювачем ПЗВ найбільша величина диференційного струму, яка гарантовано не викликає спрацювання (розмикання контактів) пристрою захисного вимикання у разі дотримання визначених умов експлуатації.

Б.70 Огорожа (захисна) – частина, яка призначена для запобігання прямому дотику з боку можливого доступу до струмоведучих частин електрообладнання.

Б.71 Оболонка (захисна) – частина, яка оточує струмоведучі частини електрообладнання для запобігання доступу до них з усіх боків.

Б.72 Бар'єр (захисний) – частина, яка запобігає здійсненню ненавмисного прямого дотику, але не може запобігти такому дотику у разі навмисних дій.

Б.73 Просте електричне відокремлення кіл – відокремлення одного електричного кола від інших кіл за допомогою лише основної ізоляції.

Б.74 Захисне електричне відокремлення кіл – відокремлення одного електричного кола від інших кіл за допомогою подвійної чи посиленої ізоляції або основної ізоляції і захисного екранування.

Б.75 Захисний екран – провідна частина (екран), що використовується для відокремлення електричного кола або його елементів від струмоведучих частин, які за певних умов можуть бути небезпечними.

Б.76 Захисне екранування – відокремлення електричного кола або його елементів від струмоведучих частин, які за певних умов можуть бути небезпечними, за допомогою захисного екрану, який приєднується до основної системи зрівнювання потенціалів.

Б.77 Розділовий трансформатор – трансформатор, первинна обмотка якого відокремлена від вторинних обмоток шляхом захисного електричного відокремлення кіл.

Б.78 Безпечний розділовий трансформатор – розділовий трансформатор, який призначений для живлення електричних кіл наднизької напруги.

Б.79 Зона досяжності – зона доступного дотику, що являє собою простір, який утворює поверхня, на якій може знаходитися людина, і умовна межа, імовірність досяжності якої людиною шляхом простягання рук в будь-якому напрямку без використання додаткових засобів вважається дуже малою.

Розміри зони досяжності наведені в даних Нормах.

Б.80 Кваліфікований персонал (електротехнічний) – особи, які мають відповідну освіту і досвід, що дозволяє їм оцінювати ризики і уникати небезпечних ситуацій, які може створювати електрика.

Б.81 Сухе приміщення – приміщення, в якому відносна вологість повітря не перевищує 60 %.

ДОДАТОК В

(довідковий)

Інформація про відповідність ДБН стандартам Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС)

Державні будівельні норми відповідають таким стандартам Міжнародної електротехнічної комісії:

ІЕС 60364-3:1993, Electrical installations of buildings – Part 3: Assessment of general characteristics (Електроустановки будинків. Частина 3. Оцінка загальних характеристик) у частині вимог, що наведені в пункті 312.2 стандарту;
ІЕС 60364-4-41:2001, Electrical installations of buildings – Part 4-41: Protection for safety – Protection against electric shock (Електроустановки будинків. Частина 4-41. Захисні заходи безпеки. Захист від ураження електричним струмом) у частині вимог, що наведені в розділах 410-413 стандарту, з урахуванням доповнень, уточнень і змін, які подані в проекті п'ятого видання (2004 р.) цього ж міжнародного стандарту;
ІЕС 60364-4-44; 2003, Electrical installations of buildings – Part 4-44: Protection for safety – Protection against voltage disturbances and electromagnetic disturbances (Електроустановки будинків. Частина 4-44. Захисні заходи безпеки. Захист від неприйнятних напруг та електромагнітних завад) у частині вимог, що наведені в розділі 442, крім пункту 442.3.2;
ІЕС 60364-5-54; 2002, Electrical installations of buildings – Part 5-54: Selection and erection of electrical equipment – Earthing arrangements, protective conductors and protective bonding conductors (Електроустановки будинків. Частина 5-54. Вибір і монтаж обладнання. Заземлювальні пристрої, захисні провідники та захисні зрівнювальні провідники) у частині вимог, що наведені в розділах 541-544, крім пунктів 542.2.1, 542.3.1, 543.1.1, 543.1.2.

Ступінь відповідності – нееквівалентний (NEQ).

ДОДАТОК Г

(обов'язковий)

ТИПИ СИСТЕМ ЗАХИСНОГО ЗАЗЕМЛЕННЯ

У електроустановках низької напруги згідно з ГОСТ 30331.2 застосовуються системи захисного заземлення типів TN, ТГ і IT, основні характерні особливості виконання яких наведені в Г.1-Г.5 та ілюстровані на рисунках Г.1-Г.5.

В одній електричній мережі, наприклад, промислового підприємства, можуть бути застосовані кілька із зазначених типів систем захисного заземлення.

Г.1 Система захисного заземлення типу TN (система TN) – система заземлення, у разі застосування якої всі відкриті провідні частини електроустановок споживачів електроенергії за допомогою захисних провідників приєднуються до заземленої точки струмоведучих частин мережі (нейтральної або середньої точки джерела живлення або точки лінійного провідника – див. також 2.4.1.11).

Залежно від улаштування нейтрального (середнього) і захисного провідників система TN в свою чергу поділяється на три різновиди (типи):

систему TN-C, в якій функції нейтрального (середнього) провідника і захисного провідника в усіх частинах системи виконує один провідник;
систему TN-S, в якій функції захисного провідника і нейтрального (середнього) провідника (у разі його наявності) в усіх частинах системи виконуються різними провідниками;
систему TN-C-S, в якій система TN-C застосовується не в усіх частинах системи захисного заземлення, а тільки в тій її частині, що починається від джерела живлення.

Схеми, які ілюструють виконання систем TN-C, TN-S і TN-C-S, наведені відповідно на рисунках Г.1, Г.2 і Г.3.

Г.2 Система захисного заземлення типу ТТ (система ТТ) – система заземлення, у разі застосування якої заземлюється одна точка струмоведучих частин мережі (нейтральна або середня точка джерела живлення або точка лінійного провідника), а всі відкриті провідні частини електроустановок споживачів електроенергії приєднуються до одного або декількох заземлювальних пристроїв, заземлювачі яких є електричне незалежними від заземлювача заземлювального пристрою струмоведучих частин мережі (див. також 2.4.1.17).

Схеми, які ілюструють виконання системи ТТ, наведені на рисунку Г.4.

Г.3 Система захисного заземлення типу IT (система IT) – система заземлення, у разі застосування якої всі точки струмоведучих частин мережі ізольовані від землі або одна з них (нейтральна або середня точка джерела живлення, штучна нейтральна точка джерела живлення, точка лінійного провідника) з'єднана із землею через достатньо великий опір, а всі відкриті провідні частини електроустановок споживачів електроенергії заземлені (див. також 2.4.1.22).

Схеми, які ілюструють виконання системи IT, наведені на рисунку Г.5.

Г.4 Перша літера в позначенні системи захисного заземлення визначає характер заземлення струмоведучих частин мережі:

Т – безпосереднє приєднання однієї точки струмоведучих частин до землі (див. Г.1 і Г.2);

I – всі струмоведучі частини ізольовані від землі або одна точка струмоведучих частин заземлена через великий опір (див. Г.3).

Друга літера визначає характер заземлення відкритих провідних частин електроустановок споживачів електроенергії:

N – безпосередній зв'язок відкритих провідних частин із заземленою точкою струмоведучих частин мережі (див. Г.1);

Т – безпосередній зв'язок відкритих провідних частин із землею незалежно від характеру зв'язку струмоведучих частин мережі з землею (див. Г.2 і Г.3).

Подальші літери в позначенні системи TN, якщо вони є, характеризують улаштування нейтрального (середнього) і захисного провідників (див. Г.1):

S – виконання функцій захисного провідника здійснюється одним провідником, а нейтрального (середнього) провідника (якщо він є) – іншим провідником;

С – виконання функцій нейтрального (середнього) і захисного провідників здійснюється одним провідником.

Застосовуються також такі графічні та літерні позначення провідників:

– нейтральний або середній провідник (відповідно N або М);

– захисний провідник (РЕ);

– провідник, який виконує функції нейтрального (середнього) і захисного провідників(РЕК);

L1, L2, L3 – лінійні провідники в мережі змінного струму; L+, L- – лінійні провідники в мережі постійного струму.

Примітка. Провідник, який виконує функції середнього і захисного провідників, може мати літерне позначення РЕМ.

Рішення про заземлення позитивного або негативного полюса джерела живлення в електроустановці постійного струму із системою TN або ТТ приймається на підставі аналізу конкретних умов роботи цієї електроустановки.

ДОДАТОК Д

(інформаційний)

ПРИКЛАДИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОВІДНИКІВ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ВІД УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

Примітка 1. З'єднання сторонніх провідних частин С6 із захисними провідниками, які призначені для забезпечення автоматичного вимикання живлення, при здійсненні додаткової системи зрівнювання потенціалів (у ванній кімнаті згідно з ДБН В.2.5-23-2003 улаштування такої системи є обов'язковим) може бути виконане або шляхом безпосереднього з'єднання частин С6 з шиною РЕ квартирного щитка або шляхом їх з'єднання з відкритою провідною частиною М.

Примітка 2. Додаткова система зрівнювання потенціалів поза ванною кімнатою здійснюється лише за необхідності (див. 2.4.1.10).

ДОДАТОК Е

(обов'язковий)

ВИМОГИ ДО ЧАСУ АВТОМАТИЧНОГО ВИМИКАННЯ ЖИВЛЕННЯ В ЕЛЕКТРОУСТАНОВКАХ ЗМІННОГО СТРУМУ ІЗ ЗНИЖЕНОЮ ДО 25 В ДОПУСТИМОЮ НАПРУГОЮ ДОТИКУ (СИСТЕМА TN)

Е.1 Якщо нормативні документи, що стосуються спеціальних електроустановок змінного струму із системою TN або частин цих електроустановок, обмежують допустиму напругу дотику до 25 В і як захід захисту у разі непрямого дотику використовується автоматичне вимикання живлення, максимальний час цього вимикання повинен відповідати даним, що зазначені в таблиці Е.1 (див. також Е.2).

Наведені в таблиці Е.1 величини максимального часу автоматичного вимикання живлення слід використовувати, якщо в нормативному документі, що стосується даної спеціальної електроустановки із зниженою до 25 В допустимою напругою дотику, не надані інші величини цього часу.

Таблиця Е.1 – Максимальний час автоматичного вимикання живлення

Значення u₀, В

Максимальний час вимикання, с

25<U₀127

127<U₀230

230 <U₀ 400

U₀ > 400

0,3

0,2

0,05

0,02*

* Якщо такий час не може бути забезпечений, слід виконати додаткову систему зрівнювання потенціалів або замість автоматичного вимикання живлення застосувати інший захід захисту у разі непрямого дотику

Е.2 Якщо вимога до зниження допустимої напруги дотику до 25 В стосується лише частини електроустановки, захист у разі непрямого дотику вважається забезпеченим, коли виконана одна із таких умов:

у цій частині електроустановки виконана додаткова система зрівнювання потенціалів;
у цій частині електроустановки застосоване ПЗВ з номінальним вимикаючим диференційним струмом, величина якого не перевищує 30 мА.

Примітка. У разі здійснення додаткової системи зрівнювання потенціалів повинно бути забезпечено виконання нерівності (2.9), в якій число 50 слід змінити на число 25 (див. 2.4.1.28).

ДОДАТОК Ж

(обов'язковий)

ВИМОГИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОПУСТИМОГО РІВНЯ ПЕРЕНАПРУГ НА ІЗОЛЯЦІЇ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ НИЗЬКОЇ НАПРУГИ У РАЗІ ЗАМИКАННЯ НА ЗЕМЛЮ НА СТОРОНІ ВИСОКОЇ НАПРУГИ ЖИВИЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАТОРНОЇ ПІДСТАНЦІЇ

Вимоги до забезпечення електробезпеки в електроустановках низької напруги споживачів електроенергії у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції наведені в розділі 3 даних Норм. У цьому додатку наведено вимоги, які доповнюють положення розділу 3 і спрямовані на захист електрообладнання низької напруги у разі виникнення вищезазначеної аварійної ситуації.

Ж.1 У даному додатку використані такі умовні позначення:

І – частина розрахункового струму замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції, яка стікає в землю із заземлювального пристрою відкритих провідних частин цієї підстанції, А;

I_d – розрахунковий струм першого замикання на відкриту провідну частину в електроустановці низької напруги із системою IT, A;

U₀ – номінальна напруга між лінійним виводом трансформатора живильної підстанції на стороні її низької напруги і землею, В;

U – номінальна напруга між лінійними виводами трансформатора живильної підстанції на стороні її низької напруги, В

U₁ – напруга впливу на електрообладнання живильної підстанції, В;

U₂ – напруга впливу на електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії, які живляться від підстанції, В;

Примітка. Під напругою впливу на електрообладнання слід розуміти напругу, яка виникає на ізоляції електрообладнання електроустановок низької напруги (живильної підстанції – U₁, споживачів електроенергії – U₂) під впливом замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції.

U_f – напруга на відкритих провідних частинах електроустановок споживачів електроенергії відносно зони нульового потенціалу, яка виникає у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції, В;

U_L – допустима напруга дотику, В;

R – опір заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції, Ом;

r_a – опір заземлювального пристрою відкритих провідних частин електроустановок споживачів електроенергії, заземлювач якого є електрично незалежним від заземлювача заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції, Ом;

R_B – опір заземлювального пристрою нейтральної точки трансформатора живильної підстанції, заземлювач якого є електрично незалежним від заземлювача заземлювального пристрою відкритих провідних частин цієї підстанції, Ом;

Z – повний опір, через який (якщо в цьому є потреба) нейтральна точка трансформатора живильної підстанції приєднується до заземлювального пристрою (система IT), Ом.

Розрахункові значення U₁, U₂ та U_f залежно від системи заземлення, яка застосована, і специфіки її виконання наведені на рисунках Ж.1-Ж.9.

Примітка. На рисунках Ж.1- Ж.9 первинні обмотки трансформаторів живильних підстанцій умовно не зображені.

Ж.2 Величина напруги впливу на електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії U₂ залежно від фактичного часу вимикання замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції не повинна перевищувати допустимих значень, які наведені в таблиці Ж. 1.

Таблиця Ж.1 – Допустимі напруги впливу на електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії

Допустима напруга впливу, В

Час вимикання живлення, с

U₀ + 250

U₀ + 1200

Більше 5

До 5

Примітка 1. У деяких випадках (наприклад, коли заземлюється лінійний провідник) значення номінальної (найбільшої) напруги відносно землі повинно бути визначене розрахунком.

Примітка 2. Перший рядок таблиці відноситься, як правило, до електроустановок низької напруги, що живляться через трансформатор від мережі високої напруги, в якій захист від замикань на землю діє на сигнал, а другий – на вимикання.

Примітка 3. Не слід очікувати перенапруг такого порядку на ізоляції електрообладнання, що знаходиться всередині основної системи зрівнювання потенціалів, до якої захисний провідник системи TN приєднується на вводі живлення в електроустановку будинка. Проте такі перенапруги можуть виникнути на ізоляції електрообладнання, що знаходиться поза основною системою зрівнювання потенціалів і з'єднано із системою TN, захисні провідники якої приєднанні до заземлювального пристрою відкритих провідних частин підстанції.

Ж.3 Нейтральна точка трансформатора у системі ТТ може бути приєднана до заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції за умови, що напруга впливу на електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії (U₂ = R х І + U₀) при фактичному часі вимикання замикання на землю на стороні високої напруги підстанції не перевищує допустимого значення, що наведено у таблиці Ж. 1 (див. рисунок Ж.2 а).

У випадках, коли наведена вище умова не виконується, нейтральна точка трансформатора повинна бути приєднана до заземлювального пристрою, заземлювач якого є електрично незалежним від заземлювача заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції (див. рисунок Ж.2 б). У цьому разі слід виконати вимогу, що наведена в Ж.4.

Ж.4 Якщо нейтральна точка трансформатора живильної підстанції у системі TN або ТТ приєднується до заземлювального пристрою, заземлювач якого є електрично незалежним від заземлювача заземлювального пристрою відкритих провідних частин цієї підстанції (див. рисунки Ж.1 б і Ж.2 б), рівень ізоляції електрообладнання низької напруги підстанції (допустима напруга на ізоляції залежно від тривалості її дії) повинен перевищувати величину напруги впливу U₁ = R х І + U₀.

Примітка 1. Рівень ізоляції електрообладнання низької напруги живильної підстанції може бути вище рівня ізоляції електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії, який характеризується значеннями допустимої напруги впливу, що наведені в таблиці Ж. 1.

Примітка 2. Якщо пристрій захисту мережі високої напруги від замикань на землю діє на сигнал, а характеристики рівня ізоляції електрообладнання живильної трансформаторної підстанції невідомі, слід забезпечити виконання умови: R х / 250 В. У цьому випадку необхідність електричної незалежності заземлювачів, які зазначені в Ж.4, в системі ТТ відсутня.

Ж.5 У системі IT величина напруги впливу на електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії і живильної підстанції повинна визначатися з урахуванням можливості одночасного існування замикання на відкриту провідну частину в електроустановці споживача електроенергії і замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції (див. рисунки Ж.3 б-Ж.9 б).

Ж.6 Якщо відкриті провідні частини електроустановок споживачів електроенергії із системою IT приєднуються до заземлювального пристрою, заземлювач якого є електрично незалежним від заземлювача заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції, і якщо напруга впливу в цих електроустановках(U₂ = R х І + U) при фактичному часі вимикання замикання на землю не перевищує допустимого значення, що наведений у таблиці Ж.1, нейтральна точка трансформатора на стороні низької напруги у разі наявності потреби може бути приєднана через достатньо великий опір Z до заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції (див. рисунок Ж.4).

Якщо зазначена умова не виконується, нейтральна точка трансформатора через такий опір може бути приєднана до землювального пристрою, заземлювач якого є електрично незалежним від заземлювача землювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції (див. рисунки Ж.5 і Ж.7), але у цьому разі повинна бути виконана умова, що наведена в Ж.7.

Ж.7 Якщо відкриті провідні частини електроустановок споживачів електроенергії з системою IT і нейтральна точка трансформатора (через опір Z) приєднуються до заземлювальних пристроїв (або до одного заземлювального пристрою), заземлювачі яких є електрично незалежними від заземлювача заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції (див. рисунки Ж.5 і Ж.7), або нейтральна точка ізольована (див. рисунок Ж.6), рівень ізоляції електрообладнання низької напруги підстанції повинен перевищувати величину напруги впливу U₁ = R х I + U.

Ж.8 Перевірка умов, які зазначені в Ж.3, Ж.4, Ж.6 і Ж.7, не вимагається і нейтральні точки трансформаторів у системах TN, ТТ і IT (в останній у разі використання опору Z) можуть бути приєднані до заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції, якщо виконується принаймні одна з умов, що наведена в 3.4 даних Норм.

Ж.9 При виборі електрообладнання і його складових частин слід прийняти до уваги той факт, що у випадку замикання на землю в мережі із системою IT основна, подвійна і посилена ізоляція електрообладнання, на яку в звичайних умовах діє напруга U₀, тривалий час може знаходитися під напругою .

Слід також враховувати, що у випадку обриву нейтрального провідника у трифазній мережі із системою TN або ТТ на ізоляцію електрообладнання тривалий час може діяти підвищена напруга (аж до величини ).

ДОДАТОК З

(обов'язковий)

МЕТОДИКА ОБЧИСЛЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА К ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОГО ПЕРЕРІЗУ ЗАХИСНОГО ПРОВІДНИКА І ЙОГО РОЗРАХУНКОВІ ЗНАЧЕННЯ

Коефіцієнт К у формулі (4.1) даних Норм (див. 4.2.1.3) визначається за допомогою формули:

(3.1)

де Q_c – об'ємна теплоємність матеріалу провідника при 20°С, Дж/°С мм³; – величина, яка є оберненим значенням температурного коефіцієнта опору провідника при 0°С, °С; – питомий електричний опір матеріалу провідника при 20°С, Ом мм; – прийнята початкова температура провідника (в момент виникнення замикання на відкриту провідну частину), °С; – допустима кінцева температура провідника (в момент, коли відбулось вимикання замикання на відкриту провідну частину), °С.

Значення параметрів, які входять до формули З.1, наведені в таблиці З.1.

Таблиця З.1 – Параметри електротехнічних матеріалів

Матеріал	, °С	Q_c, Дж/°С мм³	, Ом мм
Мідь	234,5	3,45х10^-3	17,241х10^-6	226
Алюміній	228	2,5х10^-3	28,264х10^-6	148
Свинець	230	1,45х10^-3	214х10^-6	41
Сталь	202	3,8x10^-3	138х10^-6	78

Значення коефіцієнта К, які обчислені за формулою З.1 з урахуванням даних таблиці З.1, для різних захисних провідників наведені в таблицях З.2-З.6.

Таблиця З.2 – Значення коефіцієнта К для ізольованого захисного провідника, який не входить до складу кабеля (ізольованого проводу) живлення і не прокладений у пучку з іншими кабелями (ізольованими проводами)

Ізоляція провідника (у дужках тривало допустима температура ізоляції)	Температура, °С		Матеріал провідника
	Температура, °С		Мідь	Алюміній	Сталь
	Початкова	Кінцева	Значення коефіцієнта К
Полівінілхлорид (70°С)	30	160 (140)	143 (133)	95 (88)	52 (49)
Полівінілхлорид (90°С)	30	160 (140)	143 (133)	95 (88)	52 (49)
Зшитий поліетилен, етиленпропіленова гума (90°С)	30	250	176	116	64
Гума (60°С)	30	200	159	105	58
Гума (85°С)	30	220	166	110	60
Силіконова гума	30	350	201	133	73
Примітка. Значення кінцевої температури і коефіцієнта К, що наведені у дужках, використовуються для захисних провідників, переріз яких перевищує 300 мм².

Таблиця З.3 – Значення коефіцієнта К для неізольованого захисного провідника, який знаходиться у контакті з покриттям кабеля (ізольованого проводу) живлення, але не прокладений у пучку з кабелями (ізольованими проводами) живлення інших кіл

Тип покриття (ізоляції) кабеля або проводу	Температура, °С		Матеріал провідника
	Температура, °С		Мідь	Алюміній	Сталь
	Початкова	Кінцева	Значення коефіцієнта К
Полівінілхлорид	30	200	159	105	58
Поліетилен	30	150	138	91	50
Бутилова гума	30	220	166	100	60

Таблиця З.4 – Значення коефіцієнта К для захисного провідника, який є жилою кабеля (ізольованого проводу) живлення або прокладений у пучку з кабелями (ізольованими проводами) живлення інших кіл

Ізоляція провідника (у дужках тривало допустима температура ізоляції)	Температура, °С		Матеріал провідника
	Температура, °С		Мідь	Алюміній	Сталь
	Початкова	Кінцева	Значення коефіцієнта К
Полівінілхлорид (70°С)	70	160 (140)	115 (103)	76 (68)	42 (37)
Полівінілхлорид (90°С)	90	160 (140)	100 (86)	66 (57)	36 (31)
Зшитий поліетилен, етиленпропіленова гума (90°С)	90	250	143	94	52
Гума (60°С)	60	200	141	93	51
Гума (85°С)	85	220	134	89	48
Силіконова гума	180	350	132	87	47
Примітка. Значення кінцевої температури і коефіцієнта К, що наведені у дужках, використовуються для захисних провідників, переріз яких перевищує 300 мм².

Таблиця З.5 – Значення коефіцієнта К у разі використання як захисного провідника металевої оболонки або екрану кабеля (ізольованого проводу) живлення

Ізоляція кабеля або проводу (у дужках тривало допустима температура ізоляції)	Температура, °С		Матеріал провідника
	Температура, °С		Мідь	Алюміній	Свинець
	Початкова	Кінцева	Значення коефіцієнта К
Полівінілхлорид (70° С)	60	200	141	93	26
Полівінілхлорид (90°С)	80	200	128	85	23
Зшитий поліетилен, етиленпропіленова гума (90° С)	80	200	128	85	23
Гума (60°С)	55	200	144	95	26
Гума (85°С)	75	220	140	93	26

Таблиця З.6 – Значення коефіцієнта К для неізольованого захисного провідника, коли зазначені температури не є небезпечними для матеріалів, які оточують цей провідник

Умови експлуатації	Матеріал провідника
	Мідь		Алюміній		Сталь
	Кое- фіцієнт К	Макси-мальна температура, °С	Кое- фіцієнт К	Максимальна температура, °С	Кое- фіцієнт К	Максимальна температура, °С
Провідники прокладені в спеціально відведених місцях і знаходяться в полі зору	228	500	125	300	82	500
Звичайні умови	159	200	105	200	58	200
Пожежо-небезпечні умови	138	150	91	150	50	150
Примітка. Прийнята початкова температура захисних провідників дорівнює 30°С.

2009.11.04 / Захисні заходи електробезпеки в електроустановках будинків і споруд

Акционные товары

Новые компании

Объявления