2009.07.01 / ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ: Будинки і споруди. Частина 1

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Будинки і споруди

Пр. ДБН В. … :2008

Проектування висотних будинків

житлово-громадського призначення

Чинні від 2008-09-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
Ці норми розроблені в розвиток ДБН В.2.2-15 і ДБН В.2.2-9 та інших діючих нормативних документів в будівництві і поширюються на проектування нових висотних житлових і громадських будинків (далі - висотні будинки) з умовною висотою до 100 м.
1.2 Проектування висотних будинків необхідно виконувати згідно із вимогами діючих будівельних норм та з урахуванням додаткових вимог, які встановлені даним нормативним документом.
1.3 Проектування громадських будинків із умовною висотою більше 100 м дозволяється як об’єктів експериментального будівництва згідно із індивідуальними технічними вимогами, погодження та затвердження яких здійснює Мінрегіонбуд України.
1.4 Ці норми не поширюються на капітальний ремонт, реконструкцію і модернізацію висотних будинків.

2 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
2.1 Вибір ділянки будівництва висотного будинку необхідно здійснювати з урахуванням містобудівного зонування території, визначеного у містобудівній документації, нормативних вимог щодо функціонально-планувальної організації містобудівних планувальних утворень та із урахуванням впливу на оточуючу забудову і інфраструктуру.
2.2 Розташування висотних будинків повинно бути узгоджено із службами, які відповідають за повітряний рух в районі забудови.
Проектна документація на будівництво висотних будинків в зоні повітряного руху має бути погоджена із Державіаадміністрацією Мінтрансу України.
Розташування висотних будинків у радіусі ближче 30 км від межі території аеродрому необхідно погодити також з авіаційною службою цього аеродрому.
Верхня частина висотного будинку повинна бути облаштована системою світломаркування.
2.3 Для вибору ділянки будівництва висотного будинку обов'язковим є розроблення містобудівного обґрунтування згідно ДБН Б.1.1-4, яке повинно включати також прогнозну оцінку можливих змін ґрунтових та гідрогеологічних умов, аеродинамічних показників в зоні будівництва та існуючої забудови, взаємовпливу техногенного навантаження від висотного будинку на існуючу надземну та підземну транспортну і інженерну інфраструктури.
Містобудівне обґрунтування виконується на стадії передпроектних досліджень і розроблень, підлягає розгляду на містобудівній Раді місцевого органу влади, а також на зібранні громади при будівництві висотного будинку в районі існуючої забудови. Архітектурно-планувальне завдання (АПЗ) на проектування висотного будинку видається при позитивних результатах розгляду містобудівного обґрунтування.
2.4 Заходи з інженерної підготовки і захисту ділянки будівництва повинні бути спрямовані на забезпечення безпеки висотного будинку та оточуючої забудови, сприяти її раціональному функціонуванню та розвитку, а також розвитку міської інженерної та транспортної інфраструктур, збереженню історико-культурних, архітектурно-ландшафтних, водних та інших природних об'єктів на ділянці будівництва та на прилеглій території.
2.5 При проектуванні, будівництві і експлуатації висотних будинків необхідно здійснювати науково-технічне супроводження згідно ДБН В.1.2-5 для вирішення проблем, що недостатньо обґрунтовані в проектній документації та не врегульовані чинними нормативними документами.
2.6 Для кожного висотного будинку необхідно розробляти концепцію пожежної безпеки, яка повинна включати протипожежні організаційно-технічні заходи та заходи щодо захисту і рятуванню людей при виникненні пожежі.
2.7 В складі проектної документації на будівництво висотних будинків необхідно розробляти експлуатаційну документацію, яка включає архітектурно-технічний паспорт згідно наказу Держбуду від 09.09.99 №220 і інструкції по протипожежному захисту, експлуатації інженерних систем та моніторингу стану основних несучих конструкцій і фасаду будівлі.
Розроблення вищезазначеної документації виконується генпроектувальною організацією із залученням спеціалізованих організацій та експлуатаційних служб висотного будинку за окремим завданням на проектування. Оплата робіт за розроблення експлуатаційної документації здійснюється замовником за окремим договором.
Прийняття закінченого будівництвом висотного будинку в експлуатацію дозволяється при наявності архітектурно-технічного паспорту та комплекту експлуатаційної документації.
2.8 До проектування висотних будинків допускаються організації, які мають ліцензії на проектування будинків та споруд першого класу відповідальності згідно ГОСТ 27751-88.
2.9 Контроль якості виконання будівельних робіт рекомендується здійснювати незалежною спеціалізованою організацією за погодженням місцевого органу держархбудінспекції.
2.10Проектно-кошторисна документація на будівництво висотних будинків незалежно від джерел фінансування та форм власності підлягає комплексній державній експертизі, в тому числі державними органами санітарно-гігієнічного нагляду та пожежної безпеки.

3 АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНІ РІШЕННЯ
Вимоги до вибору і планування ділянки будівництва
3.1. Для вибору ділянки будівництва висотного будинку необхідно виконати містобудівне обґрунтування згідно ДБН.1.1-4 та із врахуванням результатів додаткових досліджень і розроблень, в тому числі:
візуально-ландшафтного аналізу розміщення висотного будинку із врахуванням об'ємно-просторового сприйняття його в даному районі забудови та на прилеглих територіях.
аналізу можливості виникнення геологічного ризику та прогнозної оцінки змін геологічного середовища, інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов території під впливом очікуваних навантажень на ділянці будівництва висотного будинку і прилеглій території;
результатів розрахунків перевізної спроможності міської транспортної та потужностей інженерної інфраструктур з урахуванням додаткових навантажень від висотного будинку;
результатів світлокліматичних розрахунків рівня інсоляції та природного освітлення для висотного будинку і оточуючої забудови на відповідність діючим нормам;
результатів розрахунків забезпеченості населення озелененими територіями загального користування та об’єктами громадського обслуговування в межах запроектованих функціо-нально-планувальних утворень та на територіях, що прилягають до ділянки висотного будинку;
результатів оцінювання мікрокліматичних показників повітряного середовища, концентрації забруднюючих речовин, аеродинамічних показників, рівня зовнішнього шуму та вібрації;
аналізу впливу повітряних транспортних засобів на висотний будинок в районах розташування наближених аеропортів і аеродромів, об’єктів наземної інфраструктури, радіотехнічних засобів управління повітряним рухом, радіонавігацією, посадкою, зв’язком та метеозабезпеченням.
3.2 На ділянці будівництва висотного будинку доцільно розташовувати об'єкти громадського обслуговування та майданчики для стоянки автомобілів для мешканців і працюючих у висотному будинку та відвідувачів.
3.3 Планування ділянки висотного будинку слід виконувати з урахуванням вимог по організації безперешкодного середовища для маломобільних груп населення.
3.4 Для забезпечення під'їзду та кругового руху пожежної техніки біля висотного будинку необхідно передбачати кругові проїзди із твердим покриттям шириною не менше 6 м на відстані не менше 8 м від зовнішньої стіни висотного будинку.
3.5 Ділянка будівництва повинна забезпечувати можливість роздільної експлуатації різних функціональних частин висотного будинку. Територія, що відноситься до житлової частини висотного будинку, включно із під’їздами та входами, повинна бути відокремлена.
3.6 Ділянку висотного будинку слід проектувати із підвищеним рівнем якості благоустрою та передбачати влаштування зелених насаджень і зон відпочинку та занять спортом. При цьому розвиток вказаних зон можна здійснювати також за рахунок розміщення зелених насаджень на покриттях стилобатів, влаштування внутрішніх рекреаційних приміщень, зимових садів, спортивних залів тощо.
3.7 В’їзди та виїзди на територію ділянки необхідно передбачити на місцеву вуличну мережу або місцеві проїзди магістральних вулиць міського значення.
3.8 При плануванні ділянки будівництва рекомендується передбачати проходи або безпечно розташовані майданчики для ефективної евакуації людей із висотного будинку.
3.9 Склад зон ділянки будівництва та вимоги до них визначаються в завданні на проектування.
3.10Не рекомендується розташування висотних будинків на відстані менше 100м від джерел вібрації (метрополітену, залізничного або інших швидкісних видів транспорту та інш.). При розміщенні висотних будинків на відстані менше 100м від зазначених джерел вібрації необхідно виконувати перевірку розрахунком рівня вібрації для врахування вимог санітарних норм.
Об’ємно - планувальні рішення
3.11Загальна структура, перелік та площі функціональних елементів, поверховість, висота будинку та кількість підземних поверхів визначається у завданні на проектування згідно з ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15, ДБН В.1.1-12, ДБН В.1.1-3, ДБН В.1.1-5, СНиП 2.01-15, ДБН В.1.1-7.
3.12Типологічні вимоги, які не суперечать протипожежним, санітарно-гігієнічним, природоохоронним та іншим нормативним вимогам до висотних будинків, слід приймати згідно з ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9, СНиП 2.09.04.87
Висота технічних поверхів визначається відповідно до завдання на проектування із врахуванням конструктивних, технічних, протипожежних та санітарно-гігієнічних вимог.
3.13У висотних будинках рекомендується передбачати службові приміщення для пункту управління висотним будинком (диспетчерської), посту охорони будівлі, пожежного посту, служб експлуатації та моніторингу стану основних несучих конструкцій і інженерних систем висотного будинку та інші. Перелік, площі та вимоги до розміщення службових приміщень, можливість їх блокування або сумісного розташування визначається у завданні на проектування із врахуванням технічних, санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог.
3.14Службові приміщення рекомендується розташовувати поблизу головного входу висотного будинку на першому або на цокольному поверхах з виходом до вестибюлю або безпосередньо на вулицю та із забезпеченням їх захисту від несанкціонованого проникнення.
3.15Службові приміщення з довготривалим (цілодобовим) перебуванням людей повинні мати природне освітлення та індивідуальний санітарний вузол із унітазом та умивальником.
3.16Площа вестибюлів у висотних будинках визначається із розрахунку найбільшого скупчення людей в період очікування ліфту (часу «пік») в межах 30-35 с. в будинках громадського призначення та 60-80 с. в житлових будинках.
3.17Перелік вбудованих та вбудовано-прибудованих приміщень, приміщень, які розташовуються у підземних та цокольних поверхах, а також приміщень без природного освітлення в житлових та громадських будинках визначається згідно із ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9 у завданні на проектування з урахуванням санітарно-гігієнічних норм та норм пожежної безпеки.
3.18Розташування в житловому будинку приміщень громадського призначення здійснюється згідно вимог ДБН В.2.2-15 та санітарно-гігієнічних вимог, у тому числі вимог до захисту від шуму в житлових приміщеннях згідно зі СаНиП II-12.
3.19Приміщення громадського призначення допускається розташовувати на першому та другому поверхах житлових будинків згідно із ДБН.В.2.2-9. Розміщення громадських приміщень на інших поверхах визначається у завданні проектування при дотриманні всіх санітарно- гігієнічних та протипожежних норм.
3.20Заходи з цивільної оборони визначаються у завданні на проектування згідно із вимогами ДБН В.2.2.5.
3.21Доступ маломобільних груп населення до висотних будинків необхідно забезпечити згідно із вимогами ДБН В.2.2.5-15, ДБН В.2.2.9.
Уклін та ширина сходових маршів і пандусів, висота сходинок, ширина проступу, ширина сходової клітки визначається ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.2-15 із урахуванням функціонального призначення будинку. При цьому ширина сходового маршу повинна бути не менше ніж 1,2 м. Відстань між маршами повинна бути не менша 0,12 м (у світлі).
3.22Висоту огорожі східців, пандусів, покриття, рекреаційних та літніх приміщень слід приймати згідно ГОСТ 25772-83, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9. Огорожі повинні бути безперервними та обладнані поручнями.
3.23Вікна в приміщеннях висотного будинку, які розміщуються вище 73,5 м., з метою безпеки повинні бути виконані з фіксаторами відчинення, які дозволяють регулювати кут відчинення стулкових елементів, та із посиленими завісами, що розраховані на високошвидкісний напір вітру. Відчинятися повинні усі стулки вікон всередину приміщень.
3.24Вимоги до озеленення і благоустрою покриттів житлових та громадських будівель, вимоги до влаштування у висотному будинку внутрішніх приміщень рекреації та зимового саду визначаються з урахуванням вимог діючих нормативів.
3.25Рекреаційні та літні приміщення висотного будинку, що розташовані вище 73,5м, повинні бути заскленими та мати відповідні огородження, які забезпечують зменшення психологічного дискомфорту висотобоязні.
3.26У висотному будинку повинні бути передбачені пристрої для ремонту і очищення фасадів та елементів їх засклення.
3.27Проектування у висотному будинку стоянок для автомашин і мотоциклів, що належать мешканцям, здійснюється згідно ДБН В.2.2-15, ДБН 360, ДБН В.2.2-9, ДБН В.2.3-15.
3.28При проектуванні фасадних систем необхідно враховувати вимоги до встановлення кондиціонерів, реклами та організації підсвітлення в нічний час.
3.29Всі інженерні системи частин висотного будинку, що мають різне функціональне призначення (житлове, громадське, підземний паркінг тощо) повинні, як правило, проектуватися окремими.
3.30Розташування на технічних поверхах приміщень іншого призначення дозволяється при спеціальному обґрунтуванні та погодженні із відповідними органами державного контролю і нагляду.

4 КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА
Навантаження та впливи
4.1 При розрахунках конструкцій, основ і фундаментів висотних будинків вибір навантажень і впливів та їх розрахункових сполучень необхідно виконувати згідно ДБН В.1.2-2, ДБН В.1.2-12, ГОСТ 27751-88 та положень цього розділу. Коефіцієнти надійності за навантаженнями приймаються згідно ДБН В.1.2-2.
Приведені в цьому розділі значення навантажень та впливів доповнюють приведені в ДБН В.1.2-2 і враховують специфіку висотних будинків.
4.2 Характеристичні та квазіпостійні значення рівномірно розподілених тимчасових навантажень на перекриття, покриття і сходи висотних будинків необхідно приймати згідно із ДБН В.1.2-2. Крім того, для інших елементів висотного будинку необхідно враховувати навантаження, наведені у табл. 4.1.

Таблиця 4.1  Навантаження на конструктивні елементи висотного будинку

Елементи висотного будинку	Характеристичні значення навантажень, кПа	Квазіпостійні значення навантажень, кПа
Технічні поверхи	Не менше 6,0	Не менше 5,0
Підземні автостоянки - без заїзду - з заїздом вантажних машин	Не менше 3,5 Не менше 5,0	Не менше 1,5 Не менше 3,5
Конструкції стилобатів від пожежних машин	Не менше 20,0	-
Карнизи, парапети	1,4	1,4
Тимчасові перегородки	Не менше 1,0	Не менше 0,5

4.3 У висотних будинках необхідно додатково до вимог ДБН В.1.2-2 враховувати епізодичні навантаження від технічних і транспортних засобів, у тому числі і протипожежних, на покриття стилобатних і підземних частин висотного будинку.

Ці навантаження необхідно приймати відповідно до характеристик технічних та транспортних засобів та завдання на проектування.
4.4Снігові та вітрові навантаження необхідно приймати відповідно до вимог                          ДБН В.1.2-2.
4.5Для висотних будинків простої геометричної форми аеродинамічні показники визначаються за додатком 1 ДБН В.1.2-2. Для будинків складної геометричної форми ці коефіцієнти рекомендується визначати за результатами випробувань моделей в аеродинамічній трубі з врахуванням впливу на існуючу забудову. Методика проведення випробувань на моделях висотних будинків приведена в додатку В.
4.6При проектуванні висотних будівель співвідношення висоти до мінімального розміру поперечного перерізу будинку не повинно перевищувати h/d >7   (де h – висота будинку, d – мінімальний розмір поперечного перерізу, розташованого на рівні 2/3 h).
   Якщо вищезазначене співвідношення   h/d >7, необхідно:
а) виконувати перевірочний розрахунок на вихрове збудження (вітровий резонанс);
б) враховувати можливість появи аеродинамічно нестійких коливань типу галопування.
4.7 При розрахунках висотних будинків з несиметричною формою поперечного перерізу типових поверхів, а також у тих випадках, коли центр мас типових поверхів не збігається з їх центром жорсткості, необхідно враховувати можливість появи аеродинамічно нестійких коливань типу дивергенції.
4.8 Для забезпечення фізіологічного комфорту перебування людей у висотному будинку при дії вітрового навантаження прискорення коливань в рівні покриття висотного будинку, прийнятого з коефіцієнтом надійності за навантаженням f m= 0,7, не повинно перевищувати       0,08 м/с2.
4.9 Несучі і огороджуючі конструкції висотних будинків необхідно розраховувати на кліматичні температурні впливи відповідно до вимог ДБН В.1.2-2 та передбачити в конструктивних рішеннях компенсацію зусиль і деформацій, викликаних змінами температури зовнішнього повітря або нерівномірним нагріванням конструкцій.
4.10 При розрахунку несучих конструкцій, основ та фундаментів висотних будинків, які відносяться до споруд першого рівня відповідальності згідно із ГОСТ-27751-88 необхідно прийняти коефіцієнт надійності за відповідальністю γn = 1,1 при висоті будинку від 73,5 до 100 м., а при розрахунку елементів огороджувальних конструкцій і їх кріплень - γn = 1,0.
4.11 Положення даного розділу поширюються на проектування і будівництво будівель висотою 73,5 м і вище при сейсмічності майданчику будівництва 5 - 6 балів за шкалою MSK – 64. Будівництво висотних будівель на майданчиках інтенсивністю 7 балів та вище потребує спеціального обгрунтування і погодження з Мінрегіонбудом України як об’єктів експериментального будівництва із урахуванням вимог ДБН В.1.1-12.
4.12 Сейсмічність майданчика будівництва визначається згідно з наведеними в ДБН В.1.1-12 картами загального сейсмічного районування ЗСР-2004 та списками населених пунктів України. Сейсмічну інтенсивність майданчика будівництва необхідно призначати на основі карти ЗСР-2004 -В.
4.13Розрахунки висотних будівель належить виконувати обов’язково як за спектральним методом так і за прямим динамічним методом з використанням інструментальних записів прискорень грунту або рекомендованого набору синтезованих акселерограм згідно вимог ДБН В.1.1-12 (при цьому розрахункові значення переміщень, зусиль та напружень приймаються не нижче їх значень, визначених спектральним методом).
4.14При визначенні сейсмічних навантажень спектральним методом ДБН В.1.1-12 відносне горизонтальне прискорення грунту для 5 балів необхідно приймати рівним 0,025 (25 см/с2), для 6 балів – 0,05 (50 см/с2). При відсутності інструментальних записів, значення вертикальних прискорень грунту дозволяється приймати рівними 0,7 від значень горизонтальних прискорень.
4.15При проектуванні висотних будівель слід обов’язково враховувати вертикальну і крутильну складову сейсмічних навантажень, а також додатковий момент від вертикальних навантажень (статичних і сейсмічних) з урахуванням горизонтальних переміщень будівлі при сейсмічних діях та використовувати просторові динамічні моделі у відповідності з вимогами ДБН В.1.1-12.
4.16При розрахунку залізобетонних та цегляних несучих елементів висотних будівель (колон, пілонів, стін, простінків, діафрагм) слід враховувати вертикальні і горизонтальні сейсмічні навантаження згідно вимог пункту 2.5.2 ДБН В.1.1-12.
Згідно зі спектральним методом розрахункове значення горизонтального сейсмічного навантаження Ski, прикладеного до точки k і яке відповідає i-ій формі власних коливань будівлі, треба визначати за формулою:

S_{ki =}k_1*k_2*k_3*S_0ki , (4.1)

де k₁ – коефіцієнт, що враховує непружні деформації і локальні пошкодження елементів будівлі, який приймається рівним 0,3;

k₂ – коефіцієнт відповідальності споруди – приймається рівним 1,1;

k₃ – коефіцієнт, що враховує поверховість будівлі заввишки 25 поверхів, визначається за формулою:

k_{3 = 1+0,04*(n-25)}, (4.2)

де n - кількість поверхів в будівлі. Максимальне значення k₃приймається не більше 2,0.

S_0ki – горизонтальне сейсмічне навантаження за i-ою формою власних коливань будівлі, що визначається у припущенні пружного деформування конструкцій за формулою:

S_0ki = Q_k*а_0*k_гр*_i*_ki, (4.3)

де Q_k – навантаження, що відповідає масі, прийнятій у якості зосередженої у точці k і визначається з урахуванням коефіцієнтів сполучень згідно табл. 2.1. ДБН В.1.1-12;

а₀ – відносне прискорення ґрунту, яке приймається рівним 0,025 і 0,05, відповідно, для районів сейсмічністю 5 і 6 балів;

k_гр – коефіцієнт, що враховує нелінійне деформування ґрунтів, приймається рівним 1,0;

_i– спектральний коефіцієнт динамічності, що відповідає i-ій формі власних коливань будівлі; приймається по рис. 1 або за табл. 1;

_ki – коефіцієнт, що залежить від форми власних коливань будівлі і від місця розташування навантаження; визначається за пунктом 2.3.1 ДБН В.1.1-12.

Рис. 4.1 - Графіки коефіцієнтів динамічності β в залежності від періоду власних

коливань Т та матеріалу несучих конструкцій будівель

Визначення сейсмічних навантажень наведено в додатку Г.

Таблиця 1 - Значення коефіцієнта _i

Матеріал несучих конструкцій	Ділянка графіка _iпри значенні Т_i	Значення _i або формула для розрахунку _i (Т_i)
Залізобетонні конструкції з коефіцієнтом дисипації 0,1 (5% вiд критичного загасання)	При Т_i0,5c	1+4Т_i
	При 0,5c<Т_i3 c	3
	При Т_i>3 с	8/Т_i^9/10
Металеві конструкції з коефіцієнтом дисипації 0,05 (2,5% вiд критичного загасання)	При Т_i0,5c	1+8 Т_i
	При 0,5c<Т_i3 c	5
	При Т_i>3 с	21,5/Т_i^4/3

Інженерно-геологічні вишукування. Основи і фундаменти

4.17 Загальна оцінка інженерно-геологічних умов для вибору ділянки будівництва і попереднього вибору типу фундаментів виконується на базі матеріалів інженерно-геологічних вишукувань минулих років та/або на передпроектній стадії. Стадійність інженерно-геологічних вишукувань визначається проектувальником і виконується на стадіях «проект» та/або «робоча документація» згідно із СниП.1.02.07.

Особливості інженерних вишукувань для врахування при проектуванні і влаштуванні основ, фундаментів і підземних частин висотних будинків наведені в додатку Ж.

      4.18Результати інженерно-геологічних вишукувань повинні містити дані, необхідні для обґрунтованого вибору типу та розрахунку розмірів фундаментів і несучих конструкцій підземної частини висотного будинку із врахуванням прогнозу можливих змін інженерно-геологічних та гідрологічних умов і розвитку небезпечних геологічних і інженерно-геологічних процесів (карстово-суфозійних, зсувних та інших) в період будівництва та експлуатації об’єкту.
     4.19При будівництві висотного будинку в районі оточуючої забудови необхідно виконувати обстеження основ і фундаментів будинків і споруд, які знаходяться в зоні впливу висотного об’єкту, а також здійснювати прогноз змін напружено - деформаційного стану ґрунтового масиву та гідрогеологічного режиму підземних вод. Результати інженерно-геологічних вишукувань повинні містити дані, необхідні для оцінки впливу на оточуючу забудову і підземну та надземну транспортну і інженерну інфраструктури.
     4.20При влаштуванні підземної частини висотного будинку програма інженерно-геологічних вишукувань повинна включати додаткові вимоги щодо влаштування підземних та заглиблених споруд.
     4.21Склад та обсяги робіт для інженерно-геологічних вишукувань при зведенні висотних будинків необхідно назначати як для об’єктів третьої інженерно-геотехнічної категорії згідно…..
     4.22Для проектування висотних будинків необхідно передбачати проведення геофізичних досліджень, які виконуються на всіх етапах інженерно-геологічних вишукувань.
     4.23Частину польових досліджень ґрунтів (зондування, випробування ґрунтів штампами) рекомендується виконувати із дна котловану, враховуючи появу деформацій ґрунтової основи під висотними будинками на значну висоту.
Кількість місць зондування повинно бути не менше 10. При виявленні значної неоднорідності та складних ґрунтових умов кількість місць зондувань необхідно збільшувати.
     4.24 Кількість статичних випробувань паль залежить від їх загального числа та неоднорідності основи, але не менше 5 випробувань на об’єкт.
     4.25Склад та обсяги дослідних геотехнічних робіт на ділянці будівництва висотних будинків визначаються за спеціальною програмою.
     4.26Геотехнічна експертиза проектної документації, починаючи із попередньої оцінки ділянки будівництва висотної споруди, виконується в складі робіт по науково-технічному супроводу будівництва згідно ДБН В.1.2-5.
     4.27Основи і фундаменти висотних будинків необхідно проектувати згідно СНиП 2.02.01, СНиП 2.02.03-85 та положень цього розділу на підставі:
- результатів інженерних вишукувань;
- конструктивних особливостей висотних будинків та навантажень, що діють на фундаменти, а також умов їх експлуатації;
- техніко-економічного порівняння можливих варіантів проектних рішень (з оцінкою приведених витрат) для прийняття оптимального варіанта, що забезпечує найбільш повне використання міцнісних і деформаційних характеристик ґрунтів і фізико-механічних властивостей матеріалів фундаментів та інших підземних конструкцій.
     4.28 Проектування основ та фундаментів включає обґрунтований вибір:
- ділянки будівництва;
- типу, конструкції, матеріалу і розмірів фундаментів;
- заходів, яких необхідно вжити для зменшення впливу деформацій основи на надійність і довговічність висотного будинку та оточуючої забудови.
     4.29 Для висотних будинків, для яких є характерними високі значення навантажень на основу з метою зменшення осідань та кренів рекомендуються такі варіанти фундаментів:
комбіновані плитно-пальові;
плитні, в тому числі підвищеної жорсткості (коробчасті);
пальові.
     4.30 Плитні фундаменти рекомендується використовувати при середньому тиску на ґрунт не більше 500 кПа та симетричній і розвиненій в плані конструктивній схемі висотного будинку.
     4.31 Для фундаментів висотних будинків слід використовувати бетон класу не нижче В25. Під плитні елементи фундаментів необхідно влаштовувати бетонну підготовку з бетону класу не нижче В10, товщина якої визначається в залежності від інженерно-геологічних умов, методів виконання робіт та приймається не менше 150 мм. При водонасиченій глинистій основі бетон підготовки під такі споруди слід укладати на втрамбовану щебеневу подушку завтовшки не менше 250 мм.
Торф під фундаментною плитою необхідно видаляти при відповідному обґрунтуванні або передбачати навантаження основи мінеральними ґрунтами завтовшки не менше 1м згідно з п.7 ДБН 360-92.
     4.32Основи повинні розраховуватися за двома групами граничних станів: першою – за несучою здатністю й другою – за деформаціями. При розрахунках основ необхідно враховувати дію силових факторів і несприятливих впливів зовнішнього середовища (наприклад, впливу поверхневих або підземних вод на фізико-механічні властивості ґрунтів).
Розрахунок основи висотних будинків по несучій спроможності слід виконувати згідно із СНиП 2.02.01 та СНиП2.02 на основне сполучення розрахункових навантажень, а при наявності особливих навантажень і впливів - на основне і особливе сполучення розрахункових навантажень.
Розрахунок основи по деформаціях необхідно виконувати на основне сполучення навантажень, при цьому міцнісні та деформаційні характеристики приймаються із коефіцієнтом умов роботи 0,9.
Всі коефіцієнти, що регламентовані в СНиП 2.02.01 при виборі і обґрунтуванні проектних рішень висотних будинків, в тому числі щодо додаткових осідань оточуючої забудови, можуть уточнятися в більш жорстку сторону.
     4.33При проектуванні основ і фундаментів необхідно передбачати проведення натурних вимірів деформацій основ. Для висотного будинку необхідно передбачати також проведення моніторингу окремих компонентів геологічного середовища і, у першу чергу, небезпечних геологічних та інженерно-геологічних процесів і динаміки підземних вод.
     4.34 При проектуванні основи повинна враховуватись можливість зміни гідрогеологічних умов ділянки в процесі будівництва і експлуатації висотного будинку. Оцінка можливих змін рівня підземних вод на ділянці будівництва повинна виконуватися при інженерних вишукуваннях для висотних будинків на термін 25 років. Для спостереження за рівнем підземних вод та оперативного реагування на різкі зміни їх рівня в період будівництва та експлуатації висотного будинку необхідно передбачати влаштування мережі спостережних свердловин.
     4.35 У фундаментній плиті необхідно передбачати деформаційні (осадочні) шви між висотною і стилобатною частинами будинку, а також на ділянках примикання фундаменту до зовнішніх стін підземної частини висотного будинку. При високому рівні підземних вод у конструкції осадочних швів необхідно проектувати гідроізоляцію, що забезпечує водонепроникненість.
     4.36 Пальові фундаменти проектуються згідно вимог СНиП 2.02.03. Діаметр паль слід приймати не менше 620 мм при довжині до 25 м, не менше 820 мм при довжині понад 25 м. Для комбінованих пальово-плитних фундаментів діаметр паль необхідно прийняти не менше 820 мм.
     4.37 Проектування та влаштування нових видів фундаментів типу барет для висотних будівель здійснюється за погодженням із Мінрегіонбудом України та при науково-технічному супроводі спеціалізованої організації;
     4.38 У випадку комбінованих плитно-пальових фундаментів слід виконувати обґрунтування величини навантаження, яку буде сприймати ґрунт під плитним ростверком, при цьому враховуються:
- неоднорідність ґрунтів в міжпальовому просторі по глибині та в плані, їх міцнісні та деформаційні характеристики;
- можливі зміни фізико-механічних властивостей ґрунтів в міжпальовому просторі та/або в основі паль при утворенні поверхневих або зміни рівня підземних вод;
- розущільнення ґрунту при влаштуванні котловану та при влаштуванні паль будівельними машинами;
- геометричні характеристики плитно-пальового фундаменту.
     4.39 При проектуванні плитно-пальового фундаменту в робочих кресленнях необхідно передбачати заходи з підготовки шару ґрунту, що безпосередньо контактує з плитним ростверком.
     4.40 З метою оптимізації проектних рішень фундаментів висотного будинку та умов його роботи із ґрунтовою основою рекомендується розвивати підземну та стилобатну частину, а також зменшувати ексцентриситет навантажень на основу і фундамент висотного будинку.

Конструктивні рішення
     4.41Конструктивні рішення повинні забезпечити термін служби висотного будинку не менше 125 років з урахуванням належного обслуговування та можливого відновлення ресурсу будинку за допомогою капітальних ремонтів.
     4.42Конструктивна система будинку повинна забезпечити міцність і стійкість несучих конструкцій та елементів висотного будинку під дією розрахункових навантажень та впливів, а також опір прогресуючому обваленню при виникненні надзвичайних ситуацій.
     4.43Розрахунки несучих конструкцій висотних будинків слід виконувати як системи “ґрунтова основа – фундамент – надфундаментна будова”. Ці розрахунки необхідно виконувати два рази з використанням різних розрахункових моделей:
-   перший розрахунок – фахівцями проектної організації;
-   другий (перевірочний) розрахунок – фахівцями незалежної спеціалізованої організації.
Кожен конструктивний елемент системи повинен бути запроектованим за найнесприятливішим варіантом розрахунку.
Перелік спеціалізованих організацій, які можуть виконувати перевірочні розрахунки висотних будинків, визначається Мінрегіонбудом України.
Загальна методика розрахунків висотних будинків наведена в додатку Д.
     4.44Розрахунки несучих конструкцій будинку – надземних та підземних, в тому числі фундаментів, необхідно виконувати як для закінченої споруди, так і на різних стадіях будівництва.
     4.45Несучі конструкції слід розраховувати за першою та другою групами граничних станів з урахуванням найнесприятливішого сполучення навантажень згідно положень даного розділу.
     4.46При визначенні зусиль в несучих елементах конструкцій та горизонтальних переміщень системи деформаційні (жорсткісні) характеристики залізобетонних елементів слід приймати на основі методів, які враховують нелінійну роботу матеріалів конструкцій.
При розрахунку будинку на перекидання і зсув його конструктивна система приймається як жорстке тіло, що не деформується.
     4.47Граничні горизонтальні переміщення верху висотних будинків fu з врахуванням крену фундаментів в залежності від їх висоти h не повинні перевищувати співвідношення 1/500.
     4.48Для поліпшення умов роботи під навантаженням і зниження деформативності каркаса висотного будинку рекомендується проектувати із симетричним розташуванням мас і жорсткостей, рівномірним розподілом вертикальних навантажень на пілони каркасу, стіни-діафрагми, фундамент і основу та симетричним горизонтальним перерізом, що наближається до квадратного або круглого.
При прийнятті інших архітектурно-планувальних рішень в просторовому розрахунку необхідно враховувати найбільш несприятливі напрямки впливу горизонтальних навантажень (вітру, сейсмічних коливань), відмінні від напрямку головних осей будинку.
     4.49 Товщина стін ядер жорсткості, а також несучих простінків, діафрагм жорсткості може прийматися змінною по висоті. Гнучкість колон та стін (відношення l0 / і, де - розрахункова довжина, і – радіус інерції поперечного перерізу) слід приймати не більше 60.
     4.50 Підвищення несучої спроможності вертикальних конструкцій з урахуванням поступового зростання навантаження від верхніх до нижніх поверхів доцільно забезпечувати:
а) збільшенням коефіцієнта поздовжнього армування;
б) підвищенням міцності бетону;
в) збільшенням товщини елементів з урахуванням планувальних обмежень;
г) використанням «жорсткої» арматури. В якості «жорсткої» арматури рекомендується використовувати прокатні стальні профілі (двотаври, в т.ч. широкополичкові, кутові елементи, швелери, листову сталь та труби).
     4.51 В несучих залізобетонних конструкціях - ростверках, колонах, стінах та ядрах жорсткості – слід застосовувати важкі бетони, а в перекриттях – важкі і легкі бетони класів по міцності на стиск не менше В25.
     4.52 Перевірку міцності пілонів, стін та простінків в місцях сполучення із фундаментною плитою необхідно виконувати з урахуванням деформацій останньої.
     4.53 Мінімальні розміри перерізів конструкцій слід приймати з урахуванням їх вогнестійкості та протипожежних вимог.
     4.54 Перекриття слід виконувати у вигляді нерозрізної монолітної залізобетонної плити. При розмірах чарунки плити більше ніж 66 м товщину плити рекомендується приймати не менше 200 мм. При відстанях між опорами плити більше 7,2 м плиту перекриття рекомендується підсилювати балками (ребрами). Не слід влаштовувати вентиляційні шахти та інші отвори у зонах умовних (арматурних) балок плоских перекриттів.
     4.55 Розрахунок конструкції плити має враховувати додаткові зусилля, які виникають в результаті різниці вертикальних деформацій в стінах і колонах (пілястрах) при їх розміщенні в безпосередній близькості і зусилля, які можуть виникнути у разі аварійної ситуації.
Міцність бетону плит слід призначити з урахуванням вимог міцності на продавлювання в місцях обпирання, як правило, без використання поперечного армування.
Деформативність (прогини) плит слід обмежувати згідно ДСТУ Б В.1.2–3 з урахуванням конструктивних, фізіологічних та естетико-психологічних вимог.
Для забезпечення міцності місць обпирання плит на крайні вертикальні несучі конструкції при скручуванні каркасу висотного будинку рекомендується в створі вертикальних несучих конструкцій по зовнішньому периметру влаштовувати ребра.
     4.56Відстані між температурно-усадочними швами у висотних будинках слід приймати згідно з „Пособием по проектированию бетонных и железобетонных конструкций из тяжелых и легких бетонов без предварительного напряжения арматуры» до СНиП 2.03.01 або на основі розрахунку, що враховує умови зведення висотного будинку. Границі температурно-усадочних елементів будинку слід виконувати, за можливістю, по протипожежних відсіках чи окремих секціях будинку.
Температурно-усадочні шви можуть розрізати на відсіки як весь будинок, включаючи фундаменти, так і тільки надземні частини будинку. При сполученні температурно-усадочних швів з осадочними швами розрізання будинку на всю висоту обов'язково.
Деформаційні шви (в разі необхідності їх улаштування) мають розрізати надземну, підземну, в тому числі фундаментну частину будинку.
     4.57 При пласкому даху несучу частину покриття необхідно виконувати з бетону класу не нижче В25. Товщина плити визначається за розрахунком, який враховує навантаження від аварійно-рятувальної кабіни пожежного гелікоптера. В якості утеплювача необхідно застосовувати жорсткий негорючий матеріал, наприклад, жорстку мінераловатну плиту із базальтового волокна із коефіцієнтом теплопровідності і товщиною згідно з теплотехнічним розрахунком. По утеплювачу слід влаштовувати армовану стяжку, а по стяжці укладати гідроізоляційний килим.
     4.58 Надійність експлуатації (запобігання прогресуючому обваленню будинку) має бути забезпечена комплексом об’ємно-планувальних та конструктивних рішень у сполученні з врахуванням можливих навантажень і впливів при надзвичайних ситуаціях. Для запобігання прогресуючому обваленню необхідно приймати технічні рішення, які створюють необхідну нерозрізність конструктивної системи будинку, що приводить при локальних руйнуваннях до перерозподілу зусиль і можливій появі пластичних деформацій, але забезпечує загальну стійкість висотного будинку.
     4.59 При проектуванні необхідно виконувати розрахункову оцінку збереження від обвалення несучих конструкцій висотного будинку у разі виникнення надзвичайної ситуації (пожежі або вибуху), яка може привести до локального руйнування в обсягах:
руйнування (видалення) двох стін, що перетинаються, на ділянках від місця їх перетину (наприклад, від кута будинку) до найближчого отвору в кожній стіні, або до наступного вертикального перетину з стіною іншого напрямку на сумарній довжині не більше 10 м, що відповідає руйнуванню конструкцій в колі площею 80 м2 (площа локального руйнування) ;
руйнування (видалення) окремої колони (пілону) або колони (пілону) з прилягаючими до них ділянками стін, розміщених на одному поверсі на площі локального руйнування;
обвалення ділянки перекриття одного поверху на площі локального руйнування.
     4.60 Для оцінки стійкості висотного будинку прогресуючому обваленню допускається розглядати лише найбільш небезпечні схеми локального руйнування.
При цьому розрахунки виконуються на аварійні сполучення навантажень.
     4.61При перевірці стійкості будинку прогресуючому обваленню розрахункові опори матеріалів (сталі, бетону і арматури) приймаються рівними їх нормативним значенням. Величина деформацій і ширина розкриття тріщин в конструкціях в даному випадку не регламентується.
Постійні і квазіпостійні значення навантажень при перевірці стійкості будинку прогресуючому обваленню слід приймати згідно ДБН В.1.2–2. При цьому коефіцієнти надійності по навантаженням приймаються рівним одиниці.
Методика розрахунку висотного будинку на опір прогресуючому обваленню наведена в додатку Е.
     4.62Зовнішні стіни висотного будинку, крім загальних вимог у відповідності з чинними нормативними документами, повинні:
- сприймати значні та змінні по висоті вітрові навантаження, в тому числі їх пульсаційну складову у відповідності з розділом 9 ДБН В.1.2-2;
- відповідати підвищеним вимогам щодо вогнестійкості зовнішніх огороджувальних конструкцій в висотних будинках;
- відповідати вимогам щодо рівня теплового захисту будинків в залежності від їх висоти згідно з розділом 6 цих норм;
- мати довговічність теплоізолюючого шару, рівну довговічності огороджувальних конструкцій. В іншому випадку конструкція зовнішнього огородження повинна забезпечувати проведення ремонту або заміну теплоізолюючого шару.
     4.63 Використання вентильованих фасадних систем дозволяється при наявності сертифікату та технічного свідоцтва на можливість використання їх в будинках висотою понад 73,5 м.
     4.64В проектах висотних будинків необхідно передбачити технічні рішення щодо забезпечення можливості ремонту фасадів та обладнання для їх очищення і миття світлопрозорих огороджень.
     4.65Вузли кріплення навісних зовнішніх стін (або зовнішніх шарів несучих стін) та вітражів до несучих конструкцій будинку не повинні перешкоджати вільним деформаціям стін при температурно-вологісних впливах та повинні виключати передачу зусиль від несучих конструкцій на навісні.
     4.66Кріплення навісних зовнішніх стін до несучих конструкцій висотного будинку слід виконувати за допомогою болтових з’єднань.
     4.67В залізобетонних зовнішніх стінах для огороджувальних конструкцій слід використовувати важкий (згідно ДСТУ Б В.2.7-43) або легкий конструкційний (згідно ДСТУ Б В.2.7) бетон.
     4.68Конструкції вікон, вітражів та їх вузли кріплення до несучих конструкцій повинні розраховуватись на міцність та деформативність при дії вертикальних та горизонтальних вітрових навантажень.
     4.69Жорсткість конструктивних елементів вікон та вітражів при розрахунку на дію вітру повинна відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-23 та ДСТУ Б В.1.2-3. Товщина скла повинна прийматись згідно ДСТУ Б В.2.6-23 в залежності від площі, співвідношення сторін поля скла і величини навантажень від вітру. Конструкції вікон та вітражів і характеристики скла повинні забезпечити їх безпечну експлуатацію.
     4.70Опір проникненню повітря зовнішніх вікон та балконних дверей, а також вхідних дверей у квартири має відповідати вимогам ДБН В.2.6-31. Вікна рекомендується облаштовувати регульованими вентиляційними пристроями.
     4.71Значення допустимого шуму, вібрації і звукоізоляції огороджувальних конструкцій і перекриттів у приміщеннях будинку повинні відповідати вимогам СНиП ІІ-12.
     4.72Довговічність конструкцій слід забезпечити шляхом захисту їх від корозії:
- сталевих конструкцій – виконанням антикорозійного покриття згідно зі СНиП 2.03.11;
- сталевої арматури залізобетонних конструкцій – забезпеченням необхідної товщини захисного шару бетону підвищенням його щільності, обмеженням ширини розкриття тріщин;
- гнучких металевих зв'язків зовнішніх стін – виконанням їх із корозійностійкої сталі з розрахунковим строком служби не менше проектного строку служби зовнішнього огородження;
- закладних деталей та елементів їх з’єднання - шляхом замонолічування бетоном класу не нижче проектного класу бетону несучих конструкцій.
     4.73 Для забезпечення необхідної довговічності конструкцій потрібно передбачити захист від блискавки та заземлення будинку згідно чинних нормативних документів.

5 ІНЖЕНЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Водопостачання і водовідведення
     5.1Проектування систем водопостачання і водовідведення висотних будинків здійснюється згідно із СНиП 2.04.02 і СНиП 2.04.01, інших діючих нормативних, технічних і методичних документів та із урахуванням положень цього розділу.
     5.2Системи господарсько-питного (холодного і гарячого) та протипожежного водопостачання необхідно зонувати в залежності від результатів гідравлічного розрахунку та із урахуванням висоти протипожежних відсіків згідно із спільним наказом Держбуду України і МНС України від 10.12.2004 р. № 238/225. Зонне водопостачання передбачається в будинках, висота яких створює при однозонній системі водопостачання тиск на нижньому поверсі, який перевищує 0,45 МПа. При висоті будинку 73,5-100 м обов’язковим є влаштовування не менше одного проміжного технічного поверху. При зонуванні систем водопостачання установку обладнання, в тому числі насосного, необхідно здійснювати окремо для кожної зони. Заданий тиск необхідно підтримувати в автоматичному режимі за допомогою управління насосними установками або регуляторами тиску згідно СНиП 2.04.01-85 і ДБН В.2.2.
     5.3Для висотних будинків рекомендується передбачати не менше двох двотрубних водопровідних вводів, які приєднуються, як правило, до різних ділянок зовнішньої кільцевої водопровідної мережі. При цьому кожен трубопровід розраховується на 50% розрахункових витрат води на господарські потреби.
     5.4Напір води у диктуючих санітарно-технічних приладах або обладнанні необхідно приймати за технічними характеристиками водорозбірної та змішувальної арматури або паспортними даними обладнання, яке встановлюється, але не менше 7,5 м вод. ст. Інші вимоги встановлюються в завданні на проектування.
     5.5Для забезпечення однакового тиску води на нижніх і верхніх поверхах зон холодного та гарячого водопостачання, а також покращання розподілення потоків по поверхах на відгалуженнях трубопроводів від стояків холодної та гарячої води до санітарно-технічних приладів встановлюються регулятори тиску в залежності від величини розрахункового тиску води на поверхах.
     5.6Розрахункові витрати холодної і гарячої води для господарсько-питних потреб визначаються згідно із СНиП 2.04.01.
     5.7Транзитні магістральні трубопроводи холодної і гарячої води, стояки холодної і гарячої води, до яких приєднуються санітарно-технічні прилади (за виключенням стояків, які призначені для підключення сушарок рушників), а також водомірні вузли та запірна арматура повинні, як правило, розташовуватись за межами житлових приміщень в комунікаційних шахтах із влаштуванням на кожному поверсі дверей, розміри яких повинні бути достатніми для проведення необхідних експлуатаційних робіт.
На вводах водопроводів холодної і гарячої води безпосередньо в квартирах житлової частини будинку або в приміщеннях громадського призначення необхідно встановити запірні пристрої.
Приміщення для санвузлів в квартирах повинні примикати до коридорів загального користування.
     5.8Сушарку для рушників необхідно підключати до подаючих трубопроводів гарячого водопостачання. При відповідному обґрунтуванні дозволяється встановлення сушарок на циркуляційному трубопроводі гарячої води. Допускається встановлення сушарок з електронагрівом. Необхідна потужність електричних сушарок повинна бути врахована в загальній потужності електропостачання будинку.
     5.9Водорозбірні стояки та вводи водопостачання у квартири та інші приміщення із встановленням запірної арматури, фільтрів, вимірювальних приладів, регуляторів тиску необхідно розташовувати у комунікаційних шахтах або спеціальних технічних шафах із можливістю доступу до них тільки технічного персоналу, який обслуговує ці системи. На трубопроводах гарячої води необхідно передбачати компенсацію температурних подовжень. Всі стояки необхідно прокладати через міжповерхові перекриття в гільзах.
     5.10Системи господарсько-питного та протипожежного водопроводу слід передбачати окремими. При обґрунтуванні та погодженні із органами державного пожежного нагляду допускається об’єднання цих систем.
     5.11Трубопроводи вводів водопроводу від місця врізання в зовнішню кільцеву мережу водопроводу до стіни висотного будинку при прокладанні їх в землі необхідно виконувати із високоміцних чавунних труб, сталевих труб, виготовлених із нержавіючої сталі, або із труб з внутрішнім антикорозійним покриттям. При прокладанні вводів водопроводу у внутрішньо- квартальних колекторах, тунелях і т.п. спорудах необхідно застосовувати труби з нержавіючої сталі або із внутрішнім антикорозійним покриттям.
     5.12Трубопроводи холодної води, окрім пожежних стояків, що прокладаються в каналах, шахтах, тунелях, технічних поверхах і підвалах та інших приміщеннях необхідно ізолювати, щоб уникнути конденсації вологи.
     5.13Для всіх трубопроводів систем гарячого водопостачання, окрім підведень санітарно-технічних приладів, необхідно застосовувати теплову ізоляцію. Товщина шару теплоізоляції повинна прийматися не менше 10 мм.
     5.14Трубопроводи холодної та гарячої води (вертикальні і горизонтальні) повинні виконуватися з металевих труб (сталевих з надійним антикорозійним покриттям зовнішніх та внутрішніх поверхонь, із нержавіючої сталі та мідних). Водопровідні стояки дозволяється монтувати також із водогазопровідних труб із аналогічним антикорозійним покриттям.
     5.15Підведення трубопроводів до санітарно-технічних приладів і іншого обладнання допускається виконувати із труб із полімерних матеріалів, які мають відповідний гігієнічний сертифікат.
     5.16Товщина стін труб вибирається залежно від величини розрахункового тиску.
     5.17Проектування насосних станцій (установок) повинно виконуватись у відповідності із СНиП 2.04.02 та СНиП 2.04.01 і вимогами діючих норм. Насосні станції (установки), які призначені для систем протипожежного водопроводу, повинні мати окремий вихід назовні або на сходову клітину, яка веде назовні. Насоси необхідно встановлювати на віброоснову, а з’єднання трубопроводів з патрубками насосів повинні виконуватися з установкою гнучких вставок або спеціальних гумових компенсаторів, призначених для зменшення шумів, вібрації і компенсації при осьових і радіальних переміщеннях.
     5.18Кількість резервних насосних агрегатів необхідно приймати у відповідності із СНиП 2.04.02. Необхідно передбачати системи диспетчеризації для управління всіма насосними установками та іншим устаткуванням (ручного або дистанційного), а також їх роботи в автоматичному режимі.
     5.19 Габарити приміщень для розташування насосних установок, трубопроводів, арматури, електричних щитів, силового обладнання та автоматики необхідно визначати у відповідності із СНиП 2.04.02 та інших нормативних документів, а також із урахуванням зручності експлуатації інженерного обладнання, розташованого в приміщенні насосної станції.
Приміщення насосних станцій можуть бути розташовані на верхніх, підземних та проміжних технічних поверхах, або в прибудованих та окремо розташованих приміщеннях згідно із СНиП-2.04.01.
     5.20В приміщенні насосної станції можуть бути розташовані мембранні баки і інше необхідне обладнання. Насосні станції повинні бути оснащені інвентарними підйомно-транспортними засобами у відповідності зі СНиП 2.04.02.
     5.21Для забезпечення незалежності розрахункового тиску води господарських та пожежних насосів від коливання тиску в міському водопроводі, необхідно застосовувати насосні агрегати з регулюючим (частотним) приводом, або регуляторами тиску перед насосами при дуже високому тиску в підвідному трубопроводі або його дуже сильних коливаннях та із врахуванням рекомендацій заводів-виробників.
     5.22Якість холодної і гарячої води, що подається на господарсько-питні цілі, повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Питьевая вода» і   ДержСан П і Н 383-96.
     5.23В місцях водозабору необхідно забезпечити температуру гарячої води:
а) не нижче 60°С - для систем централізованого гарячого водопостачання, які приєднуються до відкритих систем теплопостачання;
б) не нижче 50°С - для систем централізованого гарячого водопостачання, які приєднуються до закритих систем теплопостачання;
в)   не вище 75°С - для всіх систем, указаних в підпунктах «а» і «б»;
На підприємствах громадського харчування і для інших споживачів води, яким необхідна гаряча вода з температурою, вище вказаної в п. а, б, в доцільно встановлювати місцеві водонагрівачі.
Температура гарячої води, яка подається нагрівачами води в розподільчі трубопроводи систем централізованого гарячого водопостачання повинна відповідати вимогам СНиП 2.04.01.
    5.24Проектування вузлів обліку споживання води повинно виконуватись у відповідності із СНиП 2.04.01. Вузли обліку споживання холодної води слід встановлювати на кожному вводі.
Вузли обліку споживання гарячої води (крім квартирних) слід виконувати у відповідності із завданням на проектування та за погодженням міських служб, відповідальних за постачання гарячої води.
    5.25Рівні шуму і вібрації в приміщеннях висотного будинку від роботи господарських насосних агрегатів і іншого обладнання не повинні перевищувати допустимих значень, встановлених в санітарних нормах Сан П і Н 3077-84, ДБН В.2.2-15 і СНиП 2.04.01.
    5.26Опори під трубопроводи і обладнання, як правило, не повинні закріплюватися до будівельних конструкцій висотного будинку. При кріпленні опори трубопроводів і обладнання до будівельних конструкцій висотного будинку під ними необхідно встановлювати віброізолюючі прокладки.
     5.27Для забезпечення безперебійного гарячого водопостачання в період літніх відключень гарячої води (або у разі аварій) можуть бути використані резервні автономні електричні накопичувальні водонагрівачі згідно із завданням на проектування. Ці водонагрівачі розташовуються в центральному тепловому пункті у підземному поверсі висотного будинку.
    5.28Приміщення ванних кімнат, санвузлів, душових, кухонних блоків рекомендується облаштовувати датчиками на рівні підлоги для виявлення води і своєчасної сигналізації та попередження аварійних ситуацій і автоматичного перекриття подачі води.
   5.29Системи каналізації нежитлових приміщень в установах громадського призначення, вбудованих і вбудовано-прибудованих в житлові висотні будинки та прибудованих до них, необхідно передбачати окремими від систем каналізації висотних житлових будинків із самостійними випусками в зовнішню мережу (дозволяється в один колодязь).
     5.30Стояки каналізації для малоповерхової стилобатної частини, а також трубопроводи каналізації, що відводять стоки з санітарно-технічних приладів (квартирні розведення), допускається виконувати з полімерних матеріалів.
     5.31Каналізаційні стояки повинні бути прямолінійними (вертикальними) на всій висоті. Зміна прямолінійності стояка (влаштування відступів та перекидок) допускається, як виняток, якщо забезпечується рівний тиск повітря на ділянці стояка, де він переходить у горизонтальний і в горизонтальному трубопроводі після другого місця перегинання.
Ці вимоги виконуються при влаштуванні вентиляційного трубопроводу (байпаса ), який з’єднує першу (над місцем перегинання) та другу (під місцем перегинання) ділянки стояка. Діаметр цього трубопроводу необхідно приймати рівним 100 мм.
Допускаються також розташування вентиляційних клапанів для забезпечення вентиляції ділянки стояка, розташованого під другим місцем перегинання (по напрямку руху стоків) та влаштування трубопроводів, які з’єднують ділянку стояка над місцем перегинання з вищерозташованою ділянкою стояка.
    5.32Діаметр каналізаційного стояка приймається в залежності від величини розрахункових витрат стічної рідини та параметрів системи, але не менше 125 мм.
    5.33Пропускна спроможність вентиляційних стояків при висоті гідравлічних затворів санітарно-технічних приладів 60 мм наведена в табл. 5.1.

Таблиця 5.1 - Пропускна спроможність вентильованих каналізаційних стояків

Діаметр поверхових відведень, мм	Кут приєднання поверхових відведень до стояка, град.	Пропускна спроможність (л/с) венти-льованих стояків діаметром, мм
Діаметр поверхових відведень, мм	Кут приєднання поверхових відведень до стояка, град.	125	150
50	45	12,5	19,9
	60	11,1	17,6
	90	7,4	11,7
100	45	9,4	14,5
	60	8,3	12,8
	90	5,5	8,62
125	95	8,58	13,6
	60	7,57	11,87
	90	5,05	7,77
150	45	-	12,6
	60	-	11,0
	90	-	7,2

5.34Приєднання стояків до горизонтальних трубопроводів необхідно виконувати плавно, за допомогою трьох відводів по 30º або чотирьох по 22,5º, або відведенням із уповільнюючим відрізком і двома відводами по 45о.
5.35В основі стояків необхідно передбачати бетонні упори або інше надійне кріплення.
5.36Необхідно передбачити компенсацію лінійних подовжень каналізаційних стояків, застосовуючи, як правило, з'єднання стиків каналізації (труб та фасонних частин) на гумових ущільнюючих кільцях або манжетах із зазорами між трубами.
5.37Величину розрахункових витрат стічної рідини для стояків та горизонтальних відвідних трубопроводів необхідно визначати згідно із СНиП 2.04.01.
Гідравлічний розрахунок самопливних відвідних трубопроводів необхідно виконувати у відповідності з таблицями, які враховують коефіцієнт шорсткості матеріалу труб, згідно СНиП 2.04.01.
5.38Розроблення   конструктивної системи   каналізації   висотного будинку, визначення діаметру каналізаційного стояка та кута приєднання до нього поверхових відвідних трубопроводів залежно від робочої висоти стояка і секундної витрати стічної рідини необхідно виконувати відповідно згідно СНиП 2.04.01.
5.39Трубопроводи для систем каналізації (стояків), як правило, слід приймати з високоміцних чавунних труб з гладкими кінцями, що з'єднуються між собою спеціальними муфтами або манжетами. Квартирні розведення допускається виконувати із полімерних труб.
5.40Для запобігання самосифонування гідравлічних затворів санітарно-технічних приладів, розташованих на значному віддаленні від каналізаційного стояка, в усіх випадках, коли добуток ухилу (вираженого у мм/м) трубопроводу на його довжину перевищує висоту гідравлічного затвору цього приладу, рекомендується встановлення вентиляційного клапану на початку цього трубопроводу (відлік за напрямком руху стоків).
5.41При встановленні у підвальних приміщеннях висотного будинку санітарно-технічних приладів на відмітках, які не дозволяють виконувати випуски каналізації самопливом, необхідно встановлювати малогабаритні герметичні насосні установки, які працюють у автоматичному режимі.
5.42При розташуванні санітарно-технічних приладів нижче рівня люку найближчого оглядового колодязя на внутрішніх каналізаційних мережах необхідно встановлювати спеціальні каналізаційні затвори або зворотні клапани різних конструкцій, які розроблені спеціально для систем каналізації.
5.43Внутрішні водостоки повинні забезпечувати відвід дощових та талих вод з покрівель висотних будинків, а також відведення води із міжквартирних коридорів і технічних поверхів при гасінні пожежі.
Для відведення води із міжквартирних коридорів і проміжних технічних поверхів необхідно передбачити установку кранів і окремих стояків із підключенням до системи водостоків в підвалі будинку.
5.44Воду із систем внутрішніх водостоків необхідно відводити в зовнішні мережі дощової каналізації.
5.45Не дозволяється влаштування відкритих випусків водостоків для відведення в спеціальних лотках, які прокладаються по поверхні землі.
5.46Трубопроводи водостоку необхідно розраховувати на тиск, який витримує гідростатичний напір при засміченні та переповненні згідно ДБН 3.2.6-14.
5.47Покриття будинків або його окремих частин, а також водостічних воронок, рекомендується, за завданням на проектування, передбачати з електропідігрівом. Випуски водостоків від стилобатної і підземної частини висотного будинку не дозволяється об’єднувати із стояками висотної частини.
Воронки слід приєднувати до стояків через компенсаційні патрубки із еластичними манжетами.
5.48На підземних технічних поверхах необхідно передбачити улаштування приямків із насосами для відведення вод, що випадково проникли, з підключенням до системи водостоків.
5.49В нижньому підземному поверсі рекомендується влаштовувати приямки із насосними установками для відкачування випадкової води або води при гасінні пожежі.
5.50Визначення розрахункових витрат дощової води з водозбірної площі даху слід виконувати згідно СНиП 2.04.01 та ДБН В.2.6-14.
5.51Трубопроводи водостоку для будівель вище 73,5 м, як правило, слід передбачати з труб ВЧШГ, високоміцних чавунних безрозтрубних труб, що з’єднуються між собою за допомогою спеціальних манжет, ущільнювачів або муфт, які витримують статичний тиск води трубопроводу до 130м вод. ст., або із труб сталевих із внутрішнім антикорозійним покриттям.
5.52Водостічні стояки та воронки повинні розташовуватися зовні меж житлових квартир і інших приміщень з вільним доступом обслуговуючого персоналу.
5.53Для запобігання підвищення тиску води у водостічному трубопроводі при засміченні і переповненні його поряд з основним стояком слід передбачати встановлення другого резервного стояка із влаштуванням між ними горизонтальних перемичок.
Перемички, як правило, необхідно передбачати в технічних поверхах (у тому числі обов'язково верхньому і нижньому поверсі).
5.54Верхня частина резервного стояка повинна закінчуватися на верхньому технічному поверсі з установкою вентиляційного клапана. Основний і резервний водостічні стояки повинні мати самостійні випуски в зовнішню водостічну мережу (допускається в один колодязь).
5.55При об'ємно-планувальних рішеннях, що не дозволяють виконувати прокладку горизонтальних трубопроводів від приймальних воронок до стояків з необхідним ухилом або при значній площі даху, необхідно розглядати варіанти влаштування вакуумного (напірного, сифонового) водостоку.

Теплопостачання, опалення, вентиляція і кондиціонування
Теплопостачання та опалення
5.56Проектування систем опалення, гарячого водопостачання, вентиляції і кондиціонування для висотних будинків виконується згідно СНиП 2.04.07, СНиП 2.04.05, інших діючих нормативних, технічних та методичних документів в галузі будівництва із урахуванням положень даного розділу.
5.57Приєднання систем теплопостачання та опалення висотних будинків передбачається, як правило, від теплових мереж централізованого теплопостачання. За завданням на проектування та на підставі проектних рішень допускається передбачати теплопостачання від автономного джерела тепла із урахуванням вимог нормативно-методичних документів в області охорони навколишнього середовища та діючого природоохоронного законодавства.
Автономне джерело теплопостачання необхідно вибирати на підставі техніко-економічного обґрунтування із врахуванням енергетичної ефективності системи теплопостачання і погодженням в установленому порядку.
5.58Згідно із завданням на проектування та технічними умовами енергопостачальної організації дозволяється проектувати резервні електропідігрівачі для системи гарячого водопостачання.
5.59При автономному джерелі теплопостачання число встановлених котлів (теплогазогенераторів) повинно бути не менше трьох. При виході із ладу одного із них інші котли повинні забезпечити не менше 70% розрахункової кількості тепла висотного будинку.
5.60В теплових пунктах необхідно передбачати вузол обліку споживання витрат тепла, яке поступає від централізованого джерела. Для різних споживачів необхідно передбачати окремі лічильники витрат тепла.
5.61Автоматизація теплових пунктів повинна забезпечувати надійну роботу всіх систем теплопостачання висотного будинку без постійної присутності обслуговуючого персоналу та із автоматичним регулюванням теплових і гідравлічних режимів роботи різних систем теплопостачання.
Моніторинг за роботою обладнання та параметрами теплоносіїв, аварійно-попереджувальної сигналізації та дистанційне управління обладнанням теплових пунктів повинні здійснюватись із диспетчерського пункту висотного будинку.
5.62Приміщення теплових пунктів, а також схеми розташування обладнання, арматури та трубопроводів повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.07 і забезпечувати можливість монтажу та демонтажу обладнання в процесі експлуатації.
5.63Системи внутрішнього теплопостачання висотного будинку необхідно приєднувати до теплових мереж:
при централізованому джерелі тепла - по незалежній схемі.
при автономному джерелі тепла - по залежній або незалежній схемах.
    Дозволяється в завданні на проектування передбачати приєднання по залежній схемі установок вентиляції, кондиціонування та теплоповітряних завіс, які встановлюються в підземній та стилобатній частині висотного будинку.
5.64Розрахункове теплове навантаження для вибору обладнання центрального теплового пункту слід визначати сумою погодинних витрат тепла на опалення, вентиляцію і кондиціювання при параметрах зовнішнього повітря Б, максимальних погодинних витрат тепла на гаряче водопостачання, а також погодинних витрат тепла на технологічні цілі із урахуванням коефіцієнта неодночасного споживання.
5.65Розрахункові величини теплової потужності і максимальної річної потреби в теплі на   1 м2 загальної (для житлових будинків) або корисної (для громадських будинків) площі не повинні перевищувати контрольних значень, приведених в ДБН В.2.6-31.
Теплотехнічні показники будинку повинні визначатись за класом енергетичної ефективності у завданні на проектування згідно ДБН В.2.6-31.
5.66Автономне джерело тепла дозволяється розташовувати на даху самої високої частини висотного будинку за погодженням із органами державного пожежного нагляду. Проектування дахових котельних установок слід виконувати відповідно із СНиП 11-35-76 ДБН В.2.5-20 та «Рекомендаціями по проектуванню дахових вбудованих і прибудованих котельних установок».
5.67Системи внутрішнього теплопостачання висотних будинків необхідно зонувати (ділити на зони) по висоті будинку. Висоту зони слід визначати величиною гідростатичного тиску в нижніх елементах систем теплопостачання. Системи теплопостачання та опалення необхідно передбачати окремими для приміщень, розташованих в межах одного протипожежного відсіку.
5.68Тиск в будь-якому місці систем теплопостачання кожної зони при гідродинамічному режимі як при розрахункових витратах і температурі води так і можливих відхиленнях від них повинен забезпечувати заповнення системи водою, запобігати кипінню води та не перевищувати допустимого тиску із умови міцності конструкцій обладнання (теплообмінників, баків, насосів, арматури та трубопроводів).
5.69Подача теплоносія до кожної зони може здійснюватись за паралельними або послідовними (каскадними) схемами через теплообмінники з автоматичним регулюванням температури води, яка нагрівається. Для користувача тепла кожної зони необхідно передбачати, як правило, свій контур приготування і розподілення тепла.
5.70Теплообмінники, насоси та інше обладнання, а також арматуру і трубопроводи необхідно вибирати з урахуванням гідростатичного та робочого тиску в системі теплопостачання, а також граничного тиску, встановленого при гідравлічному випробуванні. Робочий тиск у зазначених системах необхідно приймати не менше 10% нижче допустимого робочого тиску для всіх елементів систем. Термін служби опалювальних приладів повинен бути не менше 25 років. За завданням на проектування допускається приховане у будівельних конструкціях прокладання трубопроводів (без розбірних з’єднань) із труб із розрахунковим строком служби 40 років і більше згідно ДБН В.2.2-15. На опалювальних приладах потрібно встановлювати, як правило, автоматичні терморегулятори.
5.71Напір сітьових, підживлюючих, підкачуючих та змішуючих насосів необхідно визначати відповідно до СНиП 2.04.07.
Кількість насосів необхідно визначати з урахуванням режиму роботи систем теплопостачання і можливих змін витрат води, але не менше двох (один робочий резервний). Тиск та температура води у всмоктувальних патрубках насосів не повинні бути нижче тиску кавітації і вище допустимого тиску із умови міцності конструкцій насосів.
5.72На трубопроводах систем внутрішнього теплопостачання необхідно передбачати компенсацію теплових подовжень. Використання сальникових компенсаторів на допускається.
5.73Розрахункову температуру теплоносія для кожної зони слід приймати з урахуванням підтримання робочого тиску в системі, яка запобігає кипінню води, а також із урахуванням функціонального призначення приміщень, які обслуговуються, згідно з СНиП 2.04.05.
5.74Параметри теплоносія в системах опалення необхідно приймати з урахуванням параметрів води, нагрітої в зональних теплообмінниках приготування води відповідної зони по висоті будинку. Температуру теплоносія необхідно приймати не більше 95ºС в системах із трубопроводами із стальних та мідних труб і не більше 90ºС – з полімерних та металополімерних труб, які дозволені до застосування в будівництві.
5.75У висотних будинках в залежності від їх функціонального призначення доцільно використовувати такі системи опалення:
а) для житлових будинків:
водяні, двотрубні з горизонтальним розведенням по поверхах;
б) для громадських будинків згідно із завданням на проектування:
водяні, двотрубні з горизонтальним розведенням по поверхах або вертикальні;
повітряні із опалювально-рециркуляційними агрегатами в межах одного приміщення або суміщені із системою механічної припливної вентиляції:
електричні при одержанні технічних умов від енергопостачальної організації із урахуванням вимог ДБН В.2.2-15.
Напільні водяне або електричне опалення допускається проектувати за завданням на проектування для обігріву ванних кімнат, роздягалень, басейнів та інших нежитлових приміщень.

Вентиляція і кондиціювання
5.76Система вентиляції повинна забезпечувати чистоту (якість) повітря в приміщенні та рівномірність його розповсюдження.
Вентиляція може застосовуватись:
з механічним спонуканням притоку та видаленням повітря;
змішана з природнім припливом та видаленням повітря із частковим використанням механічного спонукання.
В житлових приміщеннях та кухнях приплив повітря, забезпечується через вентиляційні клапани, які регулюються, в конструкціях вікон або в зовнішніх стінах.
5.77 Видалення повітря слід передбачати з кухонь, вбиралень, ванних кімнат та при необхідності з інших приміщень квартир, передбачаючи встановлення у витяжних каналах та повітроводах решіток та клапанів, що регулюються, чи за завданням на проектування влаштовувати індивідуальну механічну витяжну систему вентиляції.
За завданням на проектування може бути передбачена індивідуальна механічна витяжна система вентиляції.
Повітря з приміщень, в яких можуть виділятися шкідливі речовини або неприємні запахи, повинно видалятися безпосередньо назовні та не попадати в інші приміщення висотного будинку, в тому числі і через вентиляційні канали.
Вентиляційні канали з кухонь, вбиралень, ванних, санвузлів, комор для продуктів, слід проектувати окремими від каналів з вбудованих приміщень та автостоянок.
Вентиляція вбудованих в житлові будинки приміщень загального призначення повинна бути автономною. Повітроводи та канали забороняється прокладати через квартири.
5.78Розрахункові параметри зовнішнього повітря для систем опалення, вентиляції та кондиціонування для проектування необхідно приймати за параметрами Б згідно із СНиП 2.04.05 і ДБН В.2.2-15.
5.79Параметри зовнішнього повітря необхідно приймати з урахуванням наступних чинників:
зменшення температури повітря по висоті будинку в холодну і теплу пори року;
збільшення швидкості повітря в холодну пору року.
появи потужних конвекційних потоків на фасадах будівлі, які опромінюються сонцем;
місць розташування повітрезабірних пристроїв у висотній частині будинку.
При розташуванні прийомних пристроїв для зовнішнього повітря на південно-східному, південному або південно-західному фасадах температуру зовнішнього повітря в теплий період року необхідно приймати на 3-5о вище розрахункової.
5.80 Розрахункові параметри мікроклімату внутрішнього повітря (температуру, швидкість руху і відносну вологість) при проектуванні систем опалення, вентиляції і кондиціювання в основних приміщеннях житлових і громадських висотних будинків слід приймати згідно із СНиП 2.04.05-91, ДБН В.2.2-9 і ДБН 2.2-15.
5.81 В холодний період року в житлових, громадських, адміністративно-побутових та виробничих приміщеннях (приміщеннях для холодильних установок, машинних відділеннях ліфтів, венткамер тощо), коли вони не використовуються, та в неробочий час допускається зниження температури повітря нижче унормованої, але не нижче:
17ºС – в житлових приміщеннях;
12ºС – в громадських та адміністративно-побутових приміщеннях;
8о С – у виробничих приміщеннях.
5.82 Системи вентиляції і кондиціювання у висотних громадських будинках, які обслуговують одне або декілька приміщень на одному або декількох поверхах, можуть проектуватися:
місцево-централізованими із подачею зовнішнього (обробленого) повітря від центрального кондиціонера і підтриманням температури повітря поповерховими кондиціонерами або в кожному приміщенні місцевими (рециркуляційними) пристроями (зональними, іжекційними або вентиляторними довідниками).
5.83 Вибір принципових схем вентиляції і кондиціонування із урахуванням можливих планувальних рішень по розташуванню шахт повітроводів і обладнання необхідно виконувати згідно із завданням на проектування.
5.84 Розрахункову температуру повітря і вимоги до повітрообміну в приміщеннях слід приймати згідно СНиП 2.04.05 та інших нормативних і довідкових матеріалів.
5.85 Системи вентиляції, кондиціонування і повітряного опалення у висотних громадських будинках рекомендується проектувати роздільно для приміщень різного функціонального призначення, в тому числі атріумів, приміщень із масовим знаходженням людей, кухонь і санвузлів в житлових будинках, а також виробничих приміщеннях харчування та побутового обслуговування.
5.86 У зв’язку з тим, що висотний будинок поділяється по висоті на протипожежні відсіки, вентиляцію необхідно влаштовувати для кожного протипожежного відсіку окремо.
Системи вентиляції, кондиціонування та повітряного опалення слід передбачати окремими для груп приміщень, розташованих в межах одного протипожежного відсіку.
5.87 Для очищення припливного повітря слід застосовувати двохступеневі фільтри (касетні, карманні або складчасті).
5.88 Для зволоження припливного повітря необхідно застосовувати форсункові камери або високоефективні зрошувальні насадки. Допускається застосування ультразвукових та парових зволожувачів при відповідному обґрунтуванні. Для зволоження повітря слід використовувати воду питної якості, передбачаючи також установки водопідготовки у відповідності із вимогами до якості води виготовлювачів обладнання. Типи приміщень, для яких необхідно передбачати зволоження, визначаються в завданні на проектування.
5.89 Довговічність обладнання повинна складати не менше 12 років, матеріалів – не менше 25 років.
5.90 Для захисту від електрохімічної корозії і блукаючого струму прилади кріплення металевих елементів всіх систем і вузлів проходження через будівельні конструкції повинні бути електроізольовані. Магістральні трубопроводи і стояки повинні мати заземлення. Не допускається застосування металів, взаємодія яких виробляє електрохімічну пару.
5.91 Проектні рішення вентиляції повинні перешкоджати забрудненню навколишнього середовища, яке перевищує нормативний рівень.
Концентрація шкідливих речовин в атмосферному повітрі, яке проникає в середину висотного будинку через повітреприймальні пристрої систем вентиляції не повинна перевищувати значень, наведених в СНиП 2.04.05-91.
5.92 Вибір принципових систем холодопостачання та холодильних установок, а також компоновочних рішень по розміщенню устаткування необхідно виконувати на основі завдання на проектування.
5.93 Системи холодопостачання можуть проектуватися окремими для зон різного функціонального призначення або для окремих зон по висоті будівлі з умов обмеження допустимого гідростатичного тиску на елементи систем (трубопроводів, охолоджуючих пристроїв, насосів, арматури) і можливості розміщення устаткування.
5.94 Робочий тиск устаткування та інших елементів системи холодопостачання повинен бути не менше, ніж на 1 бар вище розрахункового тиску холодопостачання та охолоджуючого конденсатора холодильних машин теплоносія. Системи холодопостачання повинна бути оснащені запобіжними клапанами з безпечним та організованим скидуванням.
На трубопроводах системи холодопостачання необхідно передбачати компенсатори теплових подовжень.
5.95 В системах холодопостачання висотних будинків необхідно передбачати не менш двох холодильних машин або одну машину із двома та більше холодильними циклами, забезпечуючи не менше 50% холодопродуктивності кожної машини (циклу).
Резервування холодильного устаткування слід передбачати в завданні на проектування висотного будинку.
5.96 В якості холодильних агентів в холодильних машинах з електроприводом слід застосовувати озонобезпечні речовини R134a R407c, а також R22 до повної заміни.
В якості холодоносія слід застосовувати воду, а також розчин етиленгліколя або при обґрунтовуванні – розчин пропиленгліколя.
5.97 Холодонові холодильні машини холодопродуктивністю до 100 кВт та зовнішні блоки холодонових систем допускається розташовувати на технічних поверхах висотних будинків із урахуванням вимог СНиП2.04.05-91.

Електропостачання, електротехнічне устаткування та електроосвітлення
5.98Електропостачання висотних будинків необхідно проектувати згідно із ДБН.2.5-23, а також положень даного розділу.
5.99За ступенем забезпечення надійності електропостачання електроприймачі висотних будівель відносяться до таких категорій:
особлива група 1-ої категорії – електроприймачі для забезпечення роботи ліфтів для транспортування пожежних підрозділів, систем протидимного захисту, автоматичної пожежної сигналізації та пожежогасіння, оповіщення та управління евакуацією, аварійного і евакуаційного освітлення, освітлення площадок для гелікоптерів та рятувальних кабін; систем протипожежного водопроводу, протипожежних пристроїв систем інженерного обладнання, аварійно-рятувального обладнання, спеціальної пожежної техніки та вогні світлової огорожі;
1 категорія – електроприймачі, пов'язані з роботою інженерних систем будівлі, зв'язку, ліфтів і іншого обладнання;
2 категорія – електроприймачі, що не увійшли до переліку 1-ої категорії та особливої групи 1-ої категорії.
5.100Ступінь надійності електропостачання вбудованих у висотну будівлю інших споживачів (теплові пункти, диспетчерські, магазини тощо) визначається згідно з ДБН В.2.5-23. Для банків, офісів та інших громадських споруд, які мають велику кількість комп’ютерних споживачів, визначається та виконується система гарантованого електропостачання (СГЕ) згідно Додатка НА ДСТУ IEC 62049-3.
5.101В якості третього незалежного джерела живлення електроприймачів особливої групи 1-ої категорії слід застосовувати агрегати безперервного живлення (АБЖ) та для потужних електроприймачів (ліфтів, вентиляторів) незалежну дизельну електростанцію (ДЕС). Вибір АБЖ чи (та) ДЕС виконується з урахуванням роботи електроприймачів не менш трьох годин. Розрахунок необхідної потужності ДЕС повинен виконуватись з обов’язковим урахуванням пускових струмів для випадку важкого пуску асинхронних двигунів та падінням напруги на лініях, що живлять двигуни.
АБЖ та ДЕС рекомендується обслуговувати спеціалізованою організацією згідно затвердженого регламенту.
В якості основного джерела живлення необхідно застосовувати трансформаторні підстанції 10/0,4 кВ, які підключаються до мережі 10 кВ за двопроменевою схемою. В разі значної загальної потужності системи електропостачання висотної будівлі (більш за 1 … 1,5 МВА) слід застосовувати РП-10 кВ, від якої за магістральною схемою буде живитися необхідна кількість ТП, розподілених по будівлі з максимальним приближенням до центрів навантажень. Коли на даху будівлі розташована значна кількість потужного обладнання кондиціювання повітря, доцільно розташувати ТП, від якої буде живитись це обладнання, на даху.
5.102Трансформаторні підстанції (ТП) можуть бути такими, що стоять окремо, прибудованими, вбудованими, або висотними. Вбудовані підстанції розміщуються, як правило, на першому технічному, цокольному поверхах чи паркінгу. Для випадків великої потужності системи електропостачання висотної будівлі вибір потужності силових трансформаторів та їх кількості для ТП, вбудованих по висоті будівлі на технічних поверхах, що розділяють будівлю на протипожежні відсіки, або на верхніх поверхах будівлі, виконується з урахуванням можливості транспортування трансформаторів для монтажу (ремонту). Силові трансформатори для ТП висотних будівель повинні застосовуватись сухими. Конструкція ТП повинна відповідати вимогам ПУЕ 4.1, 4.2 та ДБН В.2.5-23.
5.103Повинна застосовуватися, як правило, роздільна робота ліній і трансформаторів з використанням перевантажувальної здатності вказаних елементів у післяаварійних режимах.
5.104В якості розподільчих пристроїв 10 кВ рекомендується застосування комплектних розподільчих установок електрогазових (КРУЕ). Перевагу слід надавати таким малогабаритним КРУЕ, які мають можливість дообладнання додатковими комірками та мають широкий ряд мікропроцесорних пристроїв релейного захисту та автоматики з можливістю інтегрування в системи диспетчеризації та управління.
5.105Рекомендується для електроприймачів 1 категорії виконувати автоматичне включення резерву (АВР) в РУ-0,4 кВ ТП або розміщувати ВРУ в кожному будинку.
5.106Компенсація реактивній потужності споживачів висотних будинків виконується в обсязі вимог ДБН В.2.5-23.
5.107Для висотних будинків обов’язковим є виконання розрахунків струмів короткого замикання (КЗ), які слід виконувати з урахуванням активних та індуктивних опорів всіх елементів мережі електропостачання згідно ДСТУ IEC 60909-0.
5.108Всі лінії живлення (кабелі, шинопроводи) повинні перевірятись на термічну стійкість до струмів КЗ.
5.109Конструкції ввідно-розподільних пристроїв (ВРУ), головних розподільчих щитів (ГРЩ) та їх збірних шин повинні бути стійкими до струмів коротких замикань. Комутаційна здатність автоматичних вимикачів захисту ліній живлення повинна вибиратися з урахуванням струмів короткого замикання на ВРУ, ГРЩ.
5.110При використанні поповерхових щитів, які можуть отримувати живлення від двох джерел живлення в нормальному режимі (наприклад, від двох секцій РУ-0,4 кВ ТП (або ВРУ), ДЕС з пристроями АВР), вони повинні мати комутаційні апарати з механічною блокіровкою, яка унеможливить замикання різних джерел живлення (секцій) між собою.
5.111Лінії живлення від ТП до ВРУ, розташованих в кожному протипожежному відсіку, повинні бути самостійними.
5.112Вбудовані нежитлові приміщення та офіси висотних будинків повинні живитися від окремих ВРУ.
5.113Електропостачання вбудованих або прибудованих автостоянок повинно бути окремим від житлової і нежитлової частин висотної будівлі.
5.114Для розподілу електроенергії по висоті будівлі рекомендується переважне застосування шинопроводів. Шинопроводи і конструкції для їх кріплення повинні задовольняти умовам динамічної стійкості при коротких замиканнях, а також забезпечувати найменшу величину втрат електроенергії в них.
5.115Вимоги до кабельних ліній (проводів) та систем їх прокладки наведені в розділі 9 пп. 9.84-9.90, 9.92-9.93.
5.116Рівень розрахункового електричного навантаження квартир визначається завданням на проектування та відповідно вимог ДБН В.2.5-23.
5.117Схемні рішення внутрішньоквартирної мережі висотних будинків визначаються завданням на проектування з урахуванням вимог ДБН В.2.5-23, при цьому:
в квартирі повинно бути не менше 5 групових ліній (освітлення, розеткова мережа, електроплита, розеткова мережа кухні, ванна кімната);
повинен бути встановлений квартирний розподільний щиток;
лічильники обліку електроенергії повинні встановлюватися в поповерхових розподільних щитах поза квартирами з підключенням до єдиної домової системи АСКОЕ;
на вводі в квартиру слід передбачати двоступеневий захист пристроями захисного відключення (УЗО) з вставками спрацьовування 300 мА в поверховому щиті та 30 мА в квартирному щитку із захистом від перенапруги, що може виникнути при перемиканнях в мережах або обриві нульового робочого провідника в п'ятидротовій мережі з однофазним навантаженням.
5.118На ввідно-розподільчому пристрої кожного протипожежного відсіку повинні бути встановлені пристрої захисного відключення (УЗО або функції G мікропроцесорних розцеплювачів автоматичних вимикачів) з диференційним струмом відключення 300 мА, що здійснюють протипожежний захист. Для захисту кабелів цих систем не допускається застосування пристроїв захисного відключення від струмів витоку. Можливо застосування пристроїв захисного відключення, що не відключать живлення, а виконують видачу попереджувального сигналу у диспетчерську будівлю в разі наявності в ній цілодобового персоналу.
5.119На ввідному–розподільчому пункті, до яких підключені кабелі систем протипожежного захисту та інших систем, які додатково виконують функції протипожежного захисту, повинні розміщуватись у протипожежній секції в межах протипожежного відсіку з огороджувальними конструкціями класу вогнестійкості не менше ЕІ 90. Панелі щитів протипожежних пристроїв повинні мати відмітне пофарбування (червоне).
5.120В разі використання систем електрокабельного опалення відповідно до ДБН.В.2.5-24 такі системи оснащуються автоматизованою системою комерційного обліку енергоресурсів (АСКОЕ).
5.121Показники штучного освітлення слід приймати відповідно до ДБН В.2.5-28 і інших нормативних документів.
5.122У будівлях повинно бути передбачене робоче і аварійне освітлення. Застосування аварійного освітлення (освітлення безпеки та евакуаційного освітлення) визначається для різних приміщень вимогами ДБН В.2.5-28.
5.123Для висотних будівель слід виконувати пристрої вогнів світлової огорожі. Управління вогнів світлової огорожі повинне бути автоматичним (з можливістю ручного управління з диспетчерської) і включатися залежно від рівня природної освітленості. Рекомендується використовувати в якості третього незалежного джерела живлення для вогнів світлової огорожі агрегат безперервного живлення (АБЖ). При цьому АБЖ повинен мати зв'язок з диспетчерською будівлею, на якій він повинен відображати свій режим роботи та стан акумуляторних батарей.
5.124У житлових кімнатах площею 10 м2 і більш слід передбачати можливість установки багатолампових світильників з включенням частинами. У прохідних житлових кімнатах і протяжних коридорах більше 5 м завдовжки доцільно застосовувати схему управління освітленням з 2-х місць. Управління освітленням біля квартирних коридорів, ліфтових холів, вестибюлів тощо повинно бути дистанційним або автоматичним.
5.125Захисному заземленню підлягають металеві частини електроустановок та обладнання, які нормально не знаходяться під напругою, але здатні опинитися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції відповідно до ДБН В.2.5.-27.
Для заземлення необхідно використовувати спеціальний нульовий захисний провідник.
На вводі у будинок та в окремі групи приміщень повинна бути виконана система зрівнювання потенціалів.
5.126В житлових кімнатах і кухнях площею 10 м2 і більш доцільно передбачати можливість установки багатолампових світильників з вимиканням по частинам.
5.127В прохідних житлових кімнатах та коридорах завдовжки більше 5 м доцільно приймати схему управління освітленням з 2-ох місць Управління освітленням квартирних коридорів, ліфтових холів, вестибюлів тощо повинно бути дистанційним або автоматичним.
5.128Захист будівель від прямих ударів блискавок її проявів повинен виконуватись відповідно до РД34.21122-87. Блискавкозахист рекомендується виконувати за ІІІ категорією.
Ліфти
5.129Швидкість пасажирських ліфтів у висотних будинках необхідно приймати рівною від 1,6 до 6,0 м/с згідно ДСТУ ISO 4190-1-2001.
5.130Пасажирські ліфти, як правило, необхідно за можливістю розташовувати компактно в один ряд та із застосуванням системи групового управління ліфтами.
5.131Кількість ліфтів та їх параметри, необхідні для обслуговування кожної групи приміщень висотного будинку, визначаються із урахуванням перевізної спроможності ліфтів (підйомної потужності) і часу очікування. Розрахунки рекомендується виконувати із використанням електронних програм фірм-виробників ліфтів або згідно із ДСТУ ISO 4190-6-2001.
Необхідна підйомна потужність кожної групи ліфтів розраховується, виходячи з кількості ймовірних користувачів кожного поверху при заповненні (вивільненні) висотного будинку.
    Ліфтова система вважається придатною для експлуатації, якщо підйомна потужність на протязі 5 хв. при заповненні (або вивільненні) висотного будинку відповідає відсотковому коефіцієнту користувачів: для житлових будинків – 3 - 7%, для будинків з декількома користувачами – 11 - 15% і для будинків з багатьма користувачами – 16 - 20%.
5.132Кількість користувачів ліфтами визначається виходячи з розміру корисної площі, яка займається ними на поверсі:
- для житлових будинків -1,3 – 3,2 людини/квартиру (в залежності від розміру квартири);
- для офісних будинків    - 10 люд.;
- для готелів                     -1,5 – 1,7 людини на 2 - місцевий номер.
Необхідна площа кабін визначається в залежності від кількості людей, які повинні бути перевезені для досягнення необхідної підйомної потужності при середньому часі очікування за круговий рейс. Орієнтовно ця величина приймається 80% площі кабіни. Рекомендується влаштовувати не менше одного ліфта для перевезення пасажирів у колясках. Цей ліфт повинен відповідати всім вимогам до цього типу ліфтів і мати позначення «Доступний для колясок».
5.133 Нижні поверхи висотних будинків, які мають автостоянки, технічні приміщення, кінотеатри, виставкові зали, басейни, торгові та інші приміщення повинні бути забезпечені групами як пасажирських ліфтів, так і вантажних, а також ліфтами для малорухомих груп населення. Ліфти, які обслуговують надземну частину висотного будинку, можуть також обслуговувати до двох поверхів підземної частини висотного будинку, яка включає цокольний поверх. При цьому ліфти повинні відповідати вимогам НАПБ Б.01.007 в частині влаштування огороджуючих конструкцій шахт, влаштування протипожежних тамбур-шлюзів (ліфтових холів) перед ними, встановлення в шахтах та ліфтових холах протипожежних дверей, вимог до вогнестійкості кабельних ліній та проводів, влаштування підпори до ліфтових шахт (40 Па) та тамбур-шлюзів (20 Па), вимог до огороджуючих конструкцій ліфтів та їх упередження.
    При умові трьох і більше поверхів підземної частини висотного будинку необхідно влаштовувати окремі ліфти, які будуть мати зупинки на цих поверхах при русі із основного (посадочного) поверху згідно НАПББ.01.007. Ці ліфти не повинні сполучатися із висотною частиною будинку.
5.134 Розміри ліфтових холів визначаються в залежності від функціонального призначення обслуговуючих приміщень згідно із ДБН В.2.2-9-99 та ДБН В.2.2-15.
5.135 Розташування ліфтових шахт та машинних приміщень повинно забезпечувати нормативні параметри рівню шумів в житлових приміщеннях і в приміщеннях з постійним перебуванням людей.
5.136 Для забезпечення нормального функціонування ліфтів фірмою - виробником при їх замовленні повинні бути наведені дані щодо максимальних розрахункових відхилень від вертикалі верху висотного будинку.
5.137 Для досягнення номінальної комфортності в обслуговуванні пасажирів рекомендується різні схеми організації руху ліфтів:
застосування одної групи пасажирських ліфтів, обслуговуючих всі поверхи при цьому кількість пасажирських ліфтів в групі, що рекомендується, повинна бути не більше 6;
зонування висоти будівлі, при якому на всі поверхи пасажири доставляються без пересадки;
доставка пасажирів з пересадкою з одного поверху однієї групи ліфтів на будь який поверх іншої групи;
застосування експрес-груп ліфтів, які дозволяють отримати більш економічне рішення для скорочення загальної кількості ліфтів;
можливість перерозподілення ліфтів на верхніх поверхах висотного будинку для сполучення входу в будівлю (на першу посадочну площадку) з найбільш високими поверхами, де розташовані приміщення спеціального призначення (оглядові майданчики, ресторани тощо);
   застосування дворівневих кабін, які дозволяють збільшити підйомну потужність ліфтів при заповненні (або звільненні) будівлі із утворенням зупинки на парних і непарних поверхах одночасно.
5.138 Рекомендується застосовувати ліфти як з машинними приміщеннями, так і з приводом ліфтів, які знаходяться в шахті. Машинне приміщення, виходячи із вимог безперервної роботи ліфтів в екстрених випадках, необхідно, як правило, розташовувати на технічних поверхах, забезпечених зонами безпеки.
5.139 Для висотних будівель можуть застосовуватися ліфти вітчизняного та іноземного виробництва при відповідній сертифікації продукції.
5.140 На технічних (проміжних та верхніх) поверхах, верхніх поверхах багаторівневих квартир, на верхніх поверхах атріумів зупинка пасажирських ліфтів не передбачається за умови виконання п.5.133.
Пасажирські ліфти можуть опускатися в підземний паркінг до 2-го поверху.
5.141 ЛТПП можуть розташовуватися в групі з пасажирськими ліфтами із виходом в загальний хол. Для шахти і ліфтового холу необхідно забезпечувати підпір зовнішнього повітря.
5.142   Машинне переміщення ЛТПП повинно бути окремим від машинного приміщення пасажирських ліфтів.
5.143 При використанні вантажопасажирських (сервісних, панорамних) ліфтів при тривалому експрес-ході повинні бути передбачені проміжкові технічні зупинки не більше чим через кожні 15 м.
5.144   Для всіх висотних будівель можуть застосовуватися ліфти як із машинним приміщенням, так із розташуванням ліфтового обладнання в верхній частині шахти.
5.145   Для підйому інвалідів в колясках з рівня вхідної ділянки в будинок до рівня полу ліфтового холу 1-го поверху необхідно використовувати підйомники заводського виготовлення для вертикального руху або руху під уклін.
5.146   При проектуванні та будівництві висотних будинків необхідно передбачати використання ліфтів ЛТПП для опускання інвалідів в колясках. При наявності в паркінгу підземних поверхів більше двох необхідно передбачати для цієї мети окремі ліфти.

Сміттєвидалення
5.147 Сміттєпроводи в житлових та громадських висотних будинках слід виконувати в відповідності з вимогами ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9 та рекомендується передбачати організацію роздільного збирання сміття.
Для висотних будинків система сміттєвидалення приймається за одним конструктивним рішенням і не залежить від функціонального призначення приміщень та їх розташування по висоті будинку.
5.148Відстань від двері квартири висотного житлового будинку до найближчого завантажувального клапану сміттєпроводу не повинна перевищувати 25 м, а від робочих приміщень громадського призначення – 50 м.
5.149Стовбур сміттєпроводу повинен виконуватись димо-газо-водонепроникненим з корозійностійких трьохшарових стальних труб з умовним діаметром не менше 500 мм і відповідати санітарним вимогам. Конструкція стовбура сміттєпроводу повинна відповідати діючим нормативам по звукоізоляції, а будівельні конструкції виготовлені із негорючих матеріалів. Конструкція стовбура сміттєпроводу не повинна примикати до житлових і громадських приміщень з постійним знаходженням людей, мати вмонтовані пристрої для зниження швидкості падіння відходів, міжповерхові силові розвантажувальні муфти, закінчуватись поворотним шибером з протипожежним клапаном із межею вогнестійкості ЕІ45 в сміттєзбірній камері. Розташування стовбура сміттєпроводу в ліфтовому холі не допускається.
5.150Сміттєпровід повинен бути обладнаний устаткуванням для періодичного промивання та дезинфікування стовбурів, яке може також використовуватись для гасіння пожежі усередині стовбура в ручному або автоматичному режимі.
5.151Сміттєзбірну камеру необхідно розташовувати безпосередньо під стовбуром сміттєпроводу з підведенням до неї гарячої і холодної води, з трапом в полу, приєднаним до системи каналізації. Сміттезбірну камеру не допускається розташовувати під житловими приміщеннями або поряд з ними.
Висота сміттєзбірної камери в світлі повинна бути не менше 2,2 м, а її розміри в плані – не менше 2,5 x 4 м, із зручним підходом до шиберу і забезпеченням можливості розміщення контейнерів для збирання і вивезення відходів та інвентарного інструменту. Коридор, який веде до сміттєзбірної камери, повинен мати, як правило, ширину не менше 1,5 м.
5.152Сміттєзбірна камера повинна мати самостійний вихід з відчиненими назовні дверима і бути ізольована від входу в будинок глухою стінкою (екраном) та відокремлюватися протипожежними перегородками і перекриттями з межею вогнестійкості не менше REI 90. Межа вогнестійкості дверей сміттєкамери не нормується, а її обшивку з внутрішньої сторони необхідно виконувати з негорючих матеріалів.
При розміщенні сміттєзбірних камер під маршами (площадками) сходових клітин, перекриття над сміттєзбірною камерою необхідно виконувати протипожежними 1-го типу межею вогнестійкістю не менш      REI 150.
5.153Із сміттєзбірних камер відходи повинні завантажуватись в пересувні контейнери, які розташовуються безпосередньо під сміттєпроводом. Допускається установка в сміттєзбірних камерах малогабаритних пресів для ущільнення відходів в пересувних контейнерах.
5.154У висотних будинках громадського призначення необхідно передбачати, як правило, контейнерну схему сміттєвидалення в мішках з полімерного матеріалу, які доставляються за допомогою ліфтів на збірний пункт поза або усередині висотного будинку. Збірні пункти усередині висотного будинку для відходів, упакованих в полімерні мішки, повинні задовольняти вимогам до сміттєзбірних камер і можуть бути або поєднаними із сміттєзбірними камерами або розташовуватися в окремих ізольованих приміщеннях.
5.155Специфічні відходи (харчові та інші) повинні проходити транзитом через весь сміттєпровід або його окремі частини. Збір відходів на поверхах, через які сміттєпровід проходить транзитом, слід робити в змінні одноразові герметизировані ємкості в спеціальних ізольованих приміщеннях з наступним ручним транспортуванням за допомогою ліфту на контейнерні ділянки.
5.156Пункт збирання і своєчасного зберігання специфічних відходів (харчових та інш.) і великогабаритних відходів, які утворюються у всіх функціональних елементах висотного будинку, слід розташовувати на ділянках поза будівлею. Транспортування відходів здійснюється за допомогою ліфтів.
Збір інших видів твердих побутових відходів здійснюється в збірних пунктах, якими являються сміттєзбірні камери, розташовані в середині будівлі.
5.157В завданні на проектування можуть передбачатися інші системи сміттєвидалення, в тому числі вакуумні.
5.158Допускається застосування системи централізованого пиловидалення з прокладкою вакуумних трубопроводів в технічних звуко-теплоізоляційних каналах. Приміщення машинного відділення системи централізованого пило прибирання повинно відповідати санітарним і протипожежним нормам та розташовуватись на технічних поверхах.
5.159Збір люмінесцентних та ртутних ламп, а також інших відходів 1классу небезпеки, необхідно здійснювати в змінній одноразовій герметизованій ємкості в спеціальних ізольованих приміщеннях з наступним видаленням ручним способом і за допомогою ліфтів на окремо виділену контейнерну ділянку.

Автоматизовані системи управління, зв’язок і інформатизація
5.160 Висотний будинок в залежності від функціонального призначення рекомендується оснащувати автоматизованими системами управління, зв’язку та інформатизації (далі – «автоматизовані системи»).
До складу автоматизованих систем управління зв’язку та інформатизації можуть входити:
системи моніторингу стану конструкцій висотного будинку;
системи моніторингу і управління роботою інженерних систем;
системи виявлення і захисту від пожежі (системи пожежної сигналізації);
системи охоронної сигналізації;
системи контролю і управління доступом;
системи зв’язку телекомунікацій та інформатизації;
інші системи, необхідність застосування яких повинно бути визначено в завданні на проектування.
5.161При проектуванні автоматизованих систем управління, зв’язку та інформатизації необхідно враховувати розподілення будівлі на протипожежні відсіки. Автоматизовані системи рекомендується об’єднувати в комплекси і будувати на базі єдиної інформаційної мережі з використанням структурованих кабельних систем.
5.162Автоматизована система управління висотними будівлями повинна проектуватися з можливістю об’єднання в єдину управляючу структуру всіх інженерних систем і забезпечувати надійне управління системами будівлі і виконавчими приладами. Вона повинна забезпечувати:
єдність, інтеграцію та взаємодію всіх автоматизованих систем, включаючи системи безпеки, системи автоматичного пожежного захисту, управління інженерним обладнанням та ліфтами, а також системи зв’язку та інформатизації;
можливість отримання інформації із всіх функціональних блоків в диспетчерську висотного будинку щодо технічного стану систем, виникнення небезпечних ситуацій, а також параметрів роботи інженерного обладнання з можливістю дистанційного управління режимами роботи;
гарантоване функціонування інженерного обладнання для життєзабезпечення і безпеки людей та інформаційної підтримки прийняття рішення обслуговуючим персоналом.
5.163Система протипожежного захисту висотного будинку повинна забезпечувати надійне функціонування і можливість інтеграції з іншими автоматизованими системами управління висотним будинком.
5.164На кожному поверсі необхідно передбачати комутаційні шафи на малострумних стояках і стояках автоматики, а в кожному протипожежному відсіку - приміщення для розміщення малострумного устаткування та устаткування систем автоматики.
Розміщення приймально-контрольних приладів в комунікаційних шафах автоматичної пожежної сигналізації не допускається.
5.165Лінії зв’язку між окремими панелями установок пожежної сигналізації, розташованими в різних пожежних відсіках (зонах), які відносяться до різних блоків та шлейфів пожежної сигналізації, повинні мати кільцеву мережу і надати можливість змінення напрямку передачі даних при пошкодженні ліній зв’язку. Допускається організація радіальних відгалужень для контролю окремих приміщень.
5.166 Лінії зв’язку між контролерами систем, розширювачами систем охоронної сигналізації і систем контролю та управління доступом рекомендується об’єднувати в кільцеву мережу.
5.167 Системи автоматизації та інформатизації, пов’язані з безпекою, рекомендується забезпечувати електропостачанням особливої групи Іої категорії ПУЭ із установкою агрегатів безперебійного електроживлення.
5.168 На верхніх поверхах будівлі слід передбачати приміщення для
устаткування, а на даху передбачати місце для кріплення антенних пристроїв систем оперативної радіотрансляції міських служб безпеки і екстрених служб.
5.169Автоматизовані системи управління зв'язку і інформатизації, якими оснащуються висотні будинки, складаються з двох основних функціональних груп:
-   група безпеки і життєзабезпечення людей і будівлі;
-   група забезпечення комфорту проживання людей.
5.170 Телефонний зв'язок мережі загального використання повинен забезпечувати можливість місцевого, міського, міжміського та міжнародного телефонного зв’язку.
5.171 Радіотрансляція у висотних будинках повинна забезпечувати передачу базових радіопрограм з сигналами оповіщення про надзвичайні ситуації.
5.172 Широкосмугові інтерактивні системи кабельного телебачення повинні забезпечувати доставку абонентам супутникового і наземного телевізійного і радіомовлення, надання Інтернет, IP-телефонії, телексного зв'язку і інших інформаційних послуг за завданням на проектування.
5.173Система кабельного телебачення повинна передбачати підключення до неї всіх абонентів житлової частини висотного будинку, а також приміщення служби безпеки та диспетчерської служби евакуації із установкою абонентських розеток на три виходи (ТВ, УКВ ЧМ, Інтернет). Підключення інших приміщень здійснюється за завданням на проектування. В квартирах абонентські розетки слід улаштовувати в кімнатах та кухні.
5.174 Автоматизована система управління будівлею повинна забезпечувати централізований моніторинг, диспетчеризацію і управління роботою обладнання інженерних систем.
5.175 Необхідно передбачати центральний пункт управління будівлею (ЦПУБ) (диспетчерську) з автоматизованим робочим місцем головного диспетчера, який має право на вхід в будь яку із підсистем в надзвичайній ситуації або режимі регламентних робіт. Кількість автоматизованих робочих місць визначається за завданням на проектування та залежить від насиченості будівлі інженерними системами, а також вимогами експлуатуючої організації, органів внутрішніх справ, державного пожежного нагляду.
5.176 Автоматизована система управління висотним будинком повинна мати наступну багаторівневу структуру:
рівень 1 – первинні датчики та виконавчі прилади, польові контролери з технологією DDC (пряме цифрове управління) або PLC (програмуємі логічні контролери), локальні панелі і пульти управління обладнанням (ДГУ, ІБП та інше);
рівень 2 – процесори мережі , шлюзи даних, сервер;
рівень 3 – автоматичні робочі місця диспетчерів, станції візуалізації з спеціалізованим програмним забезпеченням.
Станції візуалізації повинні забезпечувати одночасне відображення декількох систем будівлі за командою оператора або за заздалегідь обраним сценарієм.
5.177При порушенні зв’язку між диспетчерською і нижнім рівнем устаткування, яке управляється контролерами, воно повинно продовжувати функціонувати за попередньо встановленим розкладом.
5.178Автоматизована система управління висотним будинком та системи комерційного обліку споживання енергоресурсів повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85*.
5.179Лічильники витрат енергоресурсів доцільно влаштовувати в позаквартирних коридорах або в громадських зонах в спеціальних шафах.
5.180Апаратно-програмний комплекс автоматичної системи управління висотним будинком, крім звичайно виконуючих функцій, повинен забезпечувати:
відображення будь якого функціонально закінченого вузла інженерного обладнання в реальному стані (в об’ємі контролюючих параметрів), всіх елементів даного вузла з показником зон будівлі, які обслуговуються та/або контролюються даним обладнанням;
відображення (за командою оператора) графічного місцезнаходження будь-якого датчика (виконавчого обладнання) на поповерхових планах будівлі з показником реального стану параметрів, які контролюються системою по даному обладнанню, а також історії зміни параметрів у часі;
проведення оператором аналізу зміни параметрів роботи систем і аварійних ситуацій із даними архіву;
моделювання роботи системи в заданий проміжок часу;
автоматизований облік експлуатаційних ресурсів інженерного обладнання і контроль технічного обслуговування;
організацію центрів управління в кризисних ситуаціях за завданням на проектування;
обмеження доступу до роботи на автоматизованих робочих місцях за допомогою системи ідентифікації та захисту контролерів та робочих станцій паролем у винятку несанкціонованої зміни управляючої програми;
відпрацювання заздалегідь закладеного алгоритму при виникненні критичної ситуації і відсутності (в продовж цього часу) за будь-якими причинами управляючих впливів із боку оператора.
5. 181 Архівна інформація ЦПУБ повинна зберігати:
всі задані параметри для підтримки стійкості їх роботи;
стан всіх датчиків та виконавчих механізмів;
час, дату та конкретну адресу будь якої зафіксованої зміни з зазначенням нового стану та оператора, який ввів ці зміни;
інформацію про час напрацювання всіх основних електроприводів і подачі сигналу оператору про необхідність проведення профілактичних робіт.
Строк зберігання інформації повинен бути не менше 6 місяців.
Потрібний об’єм зберігання інформації уточнюється в процесі проектування.
5.182Диспетчер центрального пункту управління будівлею повинен мати можливість роздільного управління всіма заблокованими механізмами.
5.183Автоматизовану система управління висотним будинком необхідно проектувати в відповідності з ГОСТ 34.602-89, ГОСТ 34.003-90, та вимогами міжнародних стандартів на структуровані кабельні системи ISO 16484-5, ISO/IEC 7498-1, ISO 7498-2, ISO/IEC 7498-3, ISO/IEC 7498-4, ISO/IEC 10746-2, ISO/IEC TR13233.
5.184Системи, які входять в автоматизовану систему управління висотним будинком, повинні включати:
заходи по енергозбереженню і обов’язковому встановленню приладів регулювання, контролю та обліку витрат енергоресурсів та води;
обладнання, сумісне як по фізичним інтерфейсам так і по інформаційним протоколам.
5.185Локальні контролери автоматики повинні мати пристрої пам’яті, забезпечувати їх функціонування в автономному режимі при втраті зв’язку з автоматизованою системою управління висотним будинком.
5.186Комплекс систем автоматизації інженерного обладнання будинку згідно із завданням на проектування може передбачати автоматичне управління, регулювання, необхідне блокування і захист від аварійних режимів таких інженерних систем:
•    холодопостачання
•    фанкойлів
•    загально обмінної вентиляції
•    прецизійного кондиціонування
•    холодного водопостачання
•    гарячого водопостачання
•    побутової каналізації
•    зливової каналізації
•    дренажної каналізації підвалу
•    теплопостачання
•    опалювання
•    теплових завіс
•    водопідготовки басейну
•    автоматичної пожежної сигналізації
•    притидимного захисту
•    автоматичного пожежогасіння
•    освітлення, в тому числі і евакуаційного
•    протипожежного водопостачання
•    оповіщення та управління евакуацією людей
•    вертикального транспорту
•    сміттевидалення
•    енергопостачання
•    автоматичних дверей
•    управління комфортом кімнат.
Для роботи систем автоматизації використовується інформація таких контрольних систем:
•    загазованості (аналізу концентрації шкідливих газів)
•    контролю параметрів зовнішнього середовища
•    контролю стану конструкцій будинку.
5.187Всі системи автоматизації інженерного обладнання, що входять до комплексу автоматизації, повинні забезпечувати:
• визначення оптимальних управляючих дій без втручання оператора і видачу їх в необхідні виконавчі пристрої.
• аналіз оптимальності заданих параметрів, відхилень регульованих параметрів від установок і швидкості їх наростання.
•   контроль стану ліній зв'язку.
5.188Контролери управління повинні забезпечувати автономну роботу обслуговуючих вузлів технологічного обладнання.
5.189Контролери повинні бути вільно програмовані і виконувати декілька програм управління обладнанням одночасно, тобто підтримувати багатофункціональність. Крім того, вони повинні мати можливість місцевого управління з власного пульта управління або мати зовнішній пристрій і програмне забезпечення, що дозволяє в умовах відсутності зв'язку контролера з центральним пунктом управління будівлею, коригувати його роботу в частині установки і підтримки нових параметрів регулювання.
5.190Сигнал про виникнення несправності контролера повинен передаватися в центральний пункт управління висотним будинком.
5.191Управляючі контролери систем автоматизації необхідно розташовувати в металевих або пластмасових шафах (щитах автоматизації), що забезпечують зручний доступ до елементів управління і захист від   несанкціонованої дії.
5.192Контролери мережі і телекомунікаційні вузли необхідно розташовувати в декількох місцях будівлі для обслуговування відповідних зон.
5.193Система протипожежного захисту включає в себе, центральний пункт управління системами протипожежного захисту, системи автоматичної пожежної сигналізації, системи автоматичного пожежогасіння, системи протидимного захисту, системи автоматизації протипожежного водопостачання, систему контролю загазованості, систему передачі інформації в центр управління силами міської протипожежної служби, систему оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей і систему оперативного телефонного зв’язку.
Межі вогнестійкості будівельних конструкцій диспетчерської повинні бути не менше меж вогнестійкості основних конструкцій будівлі.
5.194Систему протипожежного захисту допускається застосовувати також при інших надзвичайних ситуаціях.
5.195Центральний пункт управління системами протипожежного захисту повинен додатково включати такі елементи: засоби індикації поповерхового розташування та роботи ліфтів, індикатори стану аварійного генератора, засоби управління системою автоматичного розблокування сходових дверей.
5.196Необхідно забезпечувати телефонний зв'язок з кожною кабіною ліфта з виводом на центральний пункт управління системи протипожежного захисту.
5.197Система автоматичної пожежної сигналізації повинна забезпечувати можливість інтеграції функцій виявлення, оповіщення, протипожежного та управління евакуацією людей, надання спеціальної інформації, а також видачу команд на включення систем автоматичного пожежогасіння, протидимного захисту та оповіщення інших технічних пристроїв системи протипожежного захисту будинку.
5.198Система автоматичної пожежної сигналізації повинна мати блочну структуру із забезпеченням роботи блоків в автономному режимі.
5.199В межах протипожежного відсіку при роботі в автономному режимі система пожежної автоматичної сигналізації повинна зберігати такі функції:
управління системою протидимного захисту, віднесеного до даного протипожежного відсіку;
управління системою загальнообмінної вентиляції, віднесеної до даного пожежного відсіку;
управління та контроль режиму роботи ліфтів, які відносяться до даної пожежної зони (відсіку);
індикацію сигналів тривоги та несправності;
управління модульними установками пожежогасіння різного типу (газового пожежогасіння, аерозольного пожежогасіння, пожежогасіння тонко-розпиленою водою та інших, які знаходяться в даній пожежній зоні (відсіку);
управління системою оповіщення;
управління деблокування електрозамків і системою контролю доступу;
управління дренчерними установками пожежогасіння, які відносяться до даної пожежної зони (відсіку).
5.200Для забезпечення надійності роботи системи пожежної сигналізації забороняється при використанні кільцевих ліній передачі даних та шлейфів сигналізації прокладати відвідні та підвідні кабелі через ті самі приміщення та в одних і тих же стояках.
5.201При прокладці кільцевих шлейфів сигналізації і кільцевих ліній зв’язку траса відвідного від станції і підвідного кабелю не повинна проходити через одні й ті самі приміщення.
5.202Димові пожежні сповіщувачі, встановлені в просторі за підвісною стелею і в просторі під фальшпідлогою, розглядаються як оповіщувачі, встановлені в окремих приміщеннях і не можуть служити для виявлення диму в основному просторі приміщення.
5.203Система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей повинна забезпечувати передачу екстреної інформації до всіх приміщень, де можуть знаходитись люди. При організації на поверхах чергових постів поруч з ними необхідно розташовувати кінцеве обладнання оповіщення. В кожній зоні оповіщення повинно бути забезпечено не менше двох гучномовців.
Час живучості системи оповіщення та управління евакуацією повинен бути не менше часу евакуації із будівлі.
5.204Систему охоронної сигналізації та контролю і управління доступом доцільно проектувати об’єднаною.
5.205Система охоронної сигналізації і система контролю та управління доступом повинна бути повністю програмно-апаратно інтегрованою із введенням загального протоколу подій, загальної мережі передачі даних, загальної бази даних тощо.
5.206Шлейфи охоронної сигналізації, які знаходяться під охороною, і лінії управління виконавчими устаткуваннями повинні контролюватися на обрив та коротке замикання. Сигнал про несправність лінії повинен передаватися на робочу станцію оператора.
5.207Інформація про перехід на резервне електропостачання і розрядження акумуляторів повинна передаватися на робочу станцію оператора.
5.208Система гучномовців повинна забезпечувати обмеження доступу в житлову частину будівлі і на поверхи, а також мовний зв'язок з консьєржем та служити резервним засобом оповіщення в надзвичайних випадках.
Час живучості системи гучномовного зв’язку повинен бути не менше часу евакуації з висотного будинку.
Допускається за завданням на проектування суміщення гучномовця з системою охорони квартир.
5.209Система відеоспостереження повинна виконувати охоронні функції та давати інформацію для оцінки тривожної ситуації в зоні спостереження службами пожежної безпеки і евакуації людей із висотного будинку. Пріоритети користувачів такі: служби пожежної безпеки, охоронні служби та служби евакуації.
Час живучості системи відео спостереження повинен бути не менше часу евакуації людей із висотного будинку.
5.210У всіх висотних будівлях система відеоспостереження повинна стикуватися з системою сигналізації. На монітор оператора повинно виводитися місце загоряння. Чутливість системи повинна забезпечувати якісне чорно-біле зображення при аварійному освітленні.
5.211 Вибір системи відео спостереження визначається завданням на проектування.
5.212 У висотному будинку доцільно організувати центри управління роботою надзвичайних служб в кризових ситуаціях відповідно до вимог завдання на проектування. В житловій частині висотного будинку місткість мереж зв’язку розраховується виходячи із встановлення в кожній квартирі одного абонентського пристрою (якщо іншого не обумовлено завданням на проектування), а також встановлення абоненських кінцевих пристроїв в приміщеннях чергового персоналу і приміщеннях технологічних служб.
5.213Розрахунок будинкових розподільчих мереж телебачення житлової частини висотного будинку виконується із урахуванням встановлення в кожній квартирі не менше двох з’єднуючих пристроїв при одному кабельному вводі в квартиру (якщо інше не обумовлено завданням на проектування). З’єднуючі пристрої провідного віщання в квартирах встановлюються в кожній кімнаті і кухні.

6   ВИМОГИ ДО ЕнергоЗБЕРЕЖЕННЯ
6.1 Теплова ізоляція будинків повинна проектуватись згідно вимог ДБН В.2.6-31.
6.2 В завданні на проектування встановлюється клас енергетичної ефективності висотного будинку А або В відповідно класифікації ДБН В.2.6-31.
6.3 Теплова ізоляція будинків повинна проектуватися за вимогами ДБН В.2.6-31.
6.4 Приведений опір теплопередачі непрозорих огороджувальних конструкцій чи непрозорої частини огороджувальних конструкцій (зовнішніх стін, покриття, перекриттів, тощо) повинен відповідати вимогам таблиці 1 ДБН В.2.6-31 за показником мінімально допустимого значення опору теплопередачі Rq min.
6.5 Приведений опір теплопередачі прозорих огороджувальних конструкцій повинен відповідати вимогам п.6а таблиці 1 ДБН В.2.6-31 за показником мінімально допустимого значення опору теплопередачі Rq min.
6.6 Мінімально допустиме значення опору теплопередачі внутрішніх міжквартирних конструкцій, що розмежовують приміщення з розрахунковими температурами повітря, які відрізняються більше ніж на 3 0С (стіни, перекриття), і приміщень з поквартирним регулюванням теплоспоживання визначають за п.2.5 ДБН В.2.6-31, при цьому розрахункові температури повітря приміщень приймають за вимогами цього нормативного документу (розділ санітарно-гігієнічних вимог).
6.7 При розрахунках опору теплопередачі огороджувальних конструкцій розрахункове значення теплопровідності приймається при розрахункових умовах експлуатації Б згідно з таблицею Л.1 додатку Л ДБН В.2.6-31.
6.8 При проектуванні теплоізоляційної оболонки будинку за питомими тепловтратами на опалення обов’язкове виконання вимог п.3.1 ДБН В.2.6-31. Нормативні максимальні тепловтрати висотних будинків приймаються за даними таблиці 4 ДБН В.2.6-31 в залежності від призначення будинку та температурної зони експлуатації.
6.9 При виконанні умови за формулою (7) ДБН В.2.6-31 допускається застосовувати окремі конструктивні елементи теплоізоляційної оболонки із зниженими значеннями опору теплопередачі - до рівня 80 % від Rq min для непрозорих частин зовнішніх стін і до рівня 85 % від Rq min для інших огороджувальних конструкцій відповідно до умови за формулою (1) ДБН В.2.6-31, при обов’язковому виконанні умов для цих елементів теплоізоляційної оболонки за формулами (2) та (3) ДБН В.2.6-31.
6.10 Температурний перепад між температурою внутрішнього повітря і приведеною температурою внутрішньої поверхні огороджувальних конструкцій, Δtпр, повинен відповідати вимогам таблиці 3 ДБН В.2.6-31
Температурний перепад, Δtпр, при перевірці виконання умови за формулою (2) ДБН В.2.6-31 для огороджуючих конструкцій розраховується в залежності від їх коефіцієнта скління згідно з додатком М ДБН В.2.6-31. При розрахунку температурного перепаду, Δtпр, для огороджувальних конструкцій з коефіцієнтом скління більше ніж 0,18 визначається приведена температура внутрішньої поверхні непрозорої та світлопрозорої частин конструкції, яка відноситься відповідно до площі непрозорої та світлопрозорої частин.
6.11 Мінімально допустима температура внутрішньої поверхні непрозорих огороджувальних конструкцій у зонах теплопровідних включень, у кутах і укосах віконних і дверних прорізів, а також стулок, коробок, імпостів, обрамлень, стійок та ригелів світлопрозорих огороджувальних конструкцій повинна бути не менше ніж температура точки роси, tр, при розрахункових параметрах оточуючого середовища.
6.12 Мінімальна температура на внутрішній поверхні світлопрозорих огороджувальних конструкцій, включаючи зони дистанційних рамок, при розрахункових параметрах оточуючого середовища повинна бути не менше ніж 4 0С.
6.13 При визначенні мінімальної температури внутрішньої поверхні огороджувальних конструкцій згідно з 5.10 та 5.11 розрахункове значення температури зовнішнього повітря приймається залежно від температурної зони експлуатації будинку згідно з додатком Ж ДБН В.2.6-31 для огороджувальних конструкцій до висоти 73.5 м. Для огороджувальних конструкцій, що розташовані вище умовної висоти 73,5 м розрахункове значення температури зовнішнього повітря приймається на 1 0С нижче на кожні 50 м висоти будинку відносно розрахункових значень додатку Ж ДБН В.2.6-31. Розрахункові значення температури й відносної вологості внутрішнього повітря приймаються залежно від призначення будинку та приміщень згідно вимог цього нормативного документу.
6.14 Визначення показників теплостійкості огороджувальних конструкцій встановлюється за розділом 4 ДБН В.2.6-31
6.15 Визначення опору повітропроникності огороджувальних конструкцій здійснюється за вимогами розділу 5 ДБН В.2.6-31 з урахуванням висоти будинку та швидкості руху зовнішнього повітря за даними таблиці Т1 додатку Т ДБН В.2.6-31.
6.16 Вологісний режим огороджувальних конструкцій повинен відповідати умові відсутності конденсації вологи відповідно до розділу 6 ДБН В.2.6-31.
6.17 За результатами розрахунків теплотехнічних показників теплоізоляційної оболонки складається енергетичний паспорт будинку за розділом 7 ДБН В.2.6-31по формі відповідно додатку Ф ДБН В.2.6-31. Енергетичний паспорт є складовою чистиною проектної документації.
6.18 Проектування теплоізоляційної оболонки висотних будинків треба здійснювати з застосуванням теплоізоляційних матеріалів, термін ефективної експлуатації яких складає не менше ніж 35 років; для змінних ущільнювачів – з терміном ефективної експлуатації не менше ніж 15 років, з забезпеченням ремонтопридатності елементів теплоізоляційної оболонки. В проектній та експлуатаційній документації слід наводити дані про ефективний термін експлуатації теплоізоляційних матеріалів, що застосовуються, а також передбачати перевірку теплоізоляційних властивостей огороджувальних конструкцій після терміну експлуатації, що дорівнює ефективному (розрахунковому) терміну служби, з подальшою розробкою конструктивних заходів із забезпечення необхідних теплоізоляційних властивостей оболонки будинку
6.19 Непрозорі частини стін, що розташовані за світлопрозорим зовнішнім шаром, за показниками опору теплопередачі повинні відповідати вимогам п. 6.3 цих норм. При цьому повинне здійснюватися вентилювання прошарку між стіною та зовнішнім личкувальним шаром.
6.20 При розташуванні вікон вище 73,5 м слід застосовувати глухі стулки. Допускається застосування вікон з відкидними стулками при установці зовнішнього світлопрозорого личкувального шару (з вентиляційними отворами).
6.21 Надходження зовнішнього повітря в приміщення при його природному притіканні повинне здійснюватися через регульовані вентиляційні клапани та отвори, які розташовують у   зовнішніх стінах та/або вікнах, при забезпеченні в приміщеннях допустимих рівнів шуму у відповідності з вимогами СНиП ІІ-12 та СаНПиН 30-77.

7 САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ І ЕКОЛОГІЧНІ ВИМОГИ
7.1При розробленні завдання на проектування висотних будинків необхідно передбачати заходи, що забезпечують виконання санітарно-гігієнічних і екологічних вимог з охорони здоров'я людей і навколишнього природного середовища відповідно до законів України: «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; «Про охорону атмосферного повітря»; «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму».
Оцінку проектів щодо виконання санітарно-гігієнічних та екологічних вимог на відповідність законам України та іншим нормативним документам повинні проводити спеціалізовані лабораторії санітарно-гігієнічного профілю, які акредитовані МОЗ України.
7.2При розробленні завдання на проектування висотних житлових будинків на виділеній ділянці необхідно здійснювати оцінку рівня радіоактивного випромінювання відповідно до вимог, викладених в Нормах радіаційної безпеки України (НРБУ-97) ДГН 6.6.1.-6.5.001.
В залежності від історії використання і забруднення ділянки будівництва, необхідно здійснювати оцінку потенціальних джерел забруднення, які включають мікробіологічні і гельмінтологічні дослідження, та вивчення ґрунтів на предмет забруднення їх шкідливими хімічними речовинами, в т. ч. важкими металами.
7.3Відстань висотних будинків від джерел вібрації (траси метрополітену, залізниці, трас швидкісних видів транспорту) необхідно приймати відповідно до вимог ДержСанПіН 173 та ДБН 360-92.
7.4При розробленні завдання на проектування висотних будинків необхідно здійснювати оцінку вітрового режиму й аеродинамічних показників. При цьому варто забезпечити зниження вітрових потоків, що виникають біля перших поверхів висотного будинку і прилеглої забудови та пішохідної зони шляхом створення раціональних умов його аерації. Аерозольне забруднення при цьому від поверхонь не повинно перевищувати максимально разовий ГДРпилу (0,5 мг/м3) згідно з ДСП -201-97.
7.5Розрахунки викидів забруднюючих речовин від автостоянок і автономних джерел теплопостачання повинні здійснюватися відповідно до затвердженої нормативно-методичної документації, узгодженої з МОЗ України і технічних характеристик обладнання.
7.6Перелік і вимоги до вбудовано-прибудованих об’єктів, в тому числі до підземних, які дозволяється розміщувати у висотних житлових будинках, приведені у ДБН В.2.2-15, у висотних будинках громадського призначення приведені у ДБН В.2.2-9 і ДБН 2.2-10. При проектуванні висотних житлових будинків треба враховувати функціональне призначення вбудовано-прибудованих об’єктів, які за своїми об’ємно-планувальними та інженерними рішеннями відповідали санітарно-гігієнічним вимогам. Допускається розширення переліку вбудовано-прибудованих об’єктів і перепрофілювання запроектованих чи існуючих об’єктів будівництва за умов відповідного обґрунтування і збереження санітарно-гігієнічних умов мешканців і працюючих та за узгодженням з органами Державної санітарно-епідеміологічної служби для конкретних проектних рішень.
7.7Розрахункові параметри внутрішнього повітря житлових та громадських приміщень необхідно приймати відповідно до вимог СН № 2295-81, ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9 та СНиП 2.04.05-91 У*.
7.8Для запобігання забруднення повітря у приміщеннях житлового та громадського призначення у висотних будинках необхідно передбачати установку примусової системи видалення повітря з припливом повітря через спеціальні пристрої (провітрювачі).
7.9Інсоляція приміщень повинна відповідати вимогам СанПиН 2605-82, ДержСанПіН 173-96, ДБН 360-92** та ДБН В.2.2-15. Зменшення тривалості інсоляції у висотних будинках складної конфігурації за рахунок використання світловідбиваючих поверхонь (пристроїв), використання штучних випромінювачів видимого світла та УФ-випромінювання потребує санітарно-гігієнічного обґрунтування за участю спеціалізованих лабораторій санітарно-гігієнічного профілю, які акредитовані МОЗ України.
В залежності від світлового клімату розташування висотного будинку, орієнтації та призначення приміщень, площі засклення та конструкції світлопрозорих фасадів в проекті слід передбачати захист приміщень від перегріву.
7.10 Освітленість приміщень необхідно приймати відповідно до ДБН В.2.5.-28, ДБН В.2.2-15, ДБН 2.2-10 і ДБН В.2.2-9 та нормативних вимог залежно від функціонального призначення об'ємно-планувального елемента висотного будинку.
Коефіцієнт загального пропускання світла видимого діапазону для склопакетів не повинен бути менше 0,6. В разі використання в проектах сонцезахисних чи тонованих склопакетів і вітражів для житлових приміщень вони потребують санітарно-гігієнічної оцінки в спеціалізованих лабораторіях санітарно-гігієнічного профілю, які акредитовані МОЗ України.
7.11Вимоги до встановлення ліфтів, їх кількість визначається згідно ДБН В.2.2-15 та положень цих норм. При виборі швидкості ліфтів повинні враховуватись: висота будівлі, максимальний час транспортування пасажирів і час очікування ліфта. Прискорення ліфтів повинно відповідати психофізіологічним можливостям осіб похилого віку. При розміщенні у висотному будинку закладів громадського призначення, вони повинні бути забезпечені окремими від житлової частини входами (виходами) і ліфтами.
7.12 Загальні вимоги до сміттєвидалення приведені ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-9 та в цих нормах. Сміттєпровід житлового будинку необхідно виготовляти з негорючих матеріалів, придатних для регулярного ефективного очищення і мати пристрої для промивки та дезінфекції стовбуру. При висоті будинку понад 73,5 м конструкція сміттєпроводу повинна передбачати пристрої для гальмування чи уловлювання падаючого сміття. Контейнерні майданчики для сміття й відходів необхідно розміщати в місцях, віддалених від дитячих майданчиків, зон відпочинку й масової присутності людей, забезпечуючи компактне й диференційоване складування різних видів сміття й відходів. За узгодженням з органами Держсанепіднагляду в конкретних проектних рішеннях допускається застосування альтернативних методів сміттєвидалення, де повинні бути визначені вимоги до організації процесу сміттєвидалення (збору, накопиченню, утилізації сміття) і санітарно-гігієнічні вимоги до застосування методів і умов праці обслуговуючого персоналу.
7.13Вимоги до технічних поверхів приведені у ДБН В.2.2-15. Розташування на технічних поверхах приміщень іншого призначення дозволяється при спеціальному обґрунтуванні та погодженні із відповідними органами державного контролю та нагляду. Для запобігання протікання рідини, псування житла, розповсюдження пліснявих грибів в разі непередбачених випадків, технічні поверхи необхідно робити з гідроізоляцією.
7.14 Згідно ДБН 6.6.1.-6.5.001-98 (НРБУ-97), ДБН В.2.2-15 ефективна питома активність природних радіонуклідів у матеріалах, які застосовуються у висотних житлових та громадських будинках, не повинна перевищувати 370 Бк/кг. Середньорічна еквівалентна рівноважна об’ємна активність радону-222 у повітрі приміщень житлових будинків не повинна перевищувати 50 Бк/м3. Потужність поглинутої в повітрі дози (ППД) гамма випромінювання в приміщеннях житлових будинків не повинна перевищувати 73 пГр/с (30 мкР/год).
7.15 Інфраструктура і щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до вимог ДБН-360-92** не більше 450 люд./га. При перевищенні нормованої щільності населення в зв’язку із будівництвом висотного будинку необхідно відповідне обґрунтування. З огляду на високу концентрацію людей у висотному будинку й значне антропогенне навантаження на навколишнє середовище, на передпроектній і проектній стадії в розділі проекту «Охорона навколишнього середовища й санітарно-гігієнічні вимоги» варто передбачати комплекс технічних рішень і заходів, що забезпечують виконання положень санітарного законодавства України, у тому числі забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини (організації придомової території і її озеленення; наявності дитячих, спортивних майданчиків; місць вигулу собак; достатності і оптимального співвідношення відкритих і закритих автостоянок і паркінгів; організації руху людей і автотранспорту по прибудинковій території, наявності достатньої кількості дошкільних закладів, шкіл, магазинів, розроблення заходів із відшкодування збитків навколишньому середовищу; оцінку впливу, будівництва й експлуатації висотного будинку на навколишнє середовище і інших).

8 ЗАХИСТ ВІД ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ
8.1 Проектна документація для будівництва висотних будинків повинна включати розділ «Захист від шуму», який містить розрахунки очікуваних рівнів звукових тисків (звуків) у приміщеннях від зовнішніх та внутрішніх джерел в тому числі, вбудованих та прибудованих об’єктів та дані стосовно звукоізолюючої спроможності огороджувальних конструкцій будинку. Проектна документація на висотний будинок повинна проходити державну санітарно-епідеміологічну експертизу в органах санітарно - епідеміологічної служби с залученням державних установ гігієнічного профілю, які мають у своєму складі відповідні акредитовані у даній галузі лабораторії.
8.2 Вибір ділянки під будівництво обґрунтовується акустичними розрахунками, які враховують існуючу та перспективну ситуацію стосовно зовнішніх джерел акустичної енергії (різноманітних транспортних потоків, промислових об'єктів, стоянок автотранспорту, паркінгів, джерел звуку сусідніх будинків, трансформаторних, бойлерних тощо).
8.3 При будівництві застосовуються будівельні матеріали та конструкції, які мають відповідні сертифікати і дозвіл на застосування в Україні.
8.4 Огороджувальні конструкції будинку (зовнішні стіни, перегородки, перекриття, вікна, двері) повинні мати звукоізоляційні характеристики, які забезпечують допустимі рівні звукових тисків та звуку у приміщеннях, які захищаються, або на прилеглій до будинку території.
8.5 Вікна повинні забезпечувати дотримання у приміщенні, яке захищається, допустимих рівнів звуку та звукових тисків від зовнішніх джерел в режимі забезпечення нормативного повітрообміну в цьому приміщенні.
8.6 Проектами повинно бути передбачено застосування сучасного обладнання з найкращими акустичними характеристиками. Обладнання будинку повинно мати відповідні сертифікати і дозвіл на застосування в Україні.
8.7 При проектуванні вбудованих (прибудованих) у висотний будинок об’єктів, які не входять в перелік дозволених ДБН В.2.2-15-2005, ці об’єкти узгоджується з органами санітарно-епідеміологічної служби.
8.8 При перепрофілюванні вбудованих (прибудованих) приміщень у висотному будинку необхідно нове узгодження проекту з органами санепідслужби, яке проводиться на підставі повторної державної санітарно-епідеміологічної експертизи з акустичними розрахунками очікуваних рівнів звуку та звукових тисків.
8.9 Поверхи нежитлового призначення з джерелами шуму та вібрації відокремлюються від житлових поверхів технічними поверхами.
8.10 Стаціонарне обладнання, яке є потенційним джерелом звуку та вібрації (трансформатори, вентилятори, насоси та інше.), встановлюється в окремих приміщеннях на ізольовані фундаменти, через амортизатори, які додаються фірмою-виробником до цього обладнання. Застосування інших амортизаторів з іншими технічними характеристиками обґрунтовується відповідними розрахунками.
8.11 Застосування додаткових звукозахисних заходів, таких як звукопоглинаюче обличкування в приміщеннях, де встановлено обладнання, екранів, «плаваючої підлоги», тощо обґрунтовується розрахунками.
8.12 Вентиляційні системи вбудованих та прибудованих нежитлових приміщень будинку, паркінгів та ТП повинні мати глушники звуку, акустична ефективність яких обґрунтовується розрахунками.
8.13   Повітропроводи приєднуються до вентиляторів через гнучкі вставки.
8.14 В місцях проходів повітропроводів через стіни та перекриття повітропроводи віброізолюються від огороджувальних конструкцій.
8.15 Місця кріплення повітроводів до огороджувальних конструкцій також ізолюються пружними прокладками.
8.16 В проектах необхідно передбачити простір для встановлення глушників звуку в вентиляційних системах.
8.17 Рівні звуків та звукових тисків від зовнішніх блоків кондиціонерів вбудовано-прибудованих об’єктів в найближчих житлових приміщеннях не повинні перевищувати допустимі рівні для нічного часу доби.
8.18 Пріоритетною слід вважати таку форму висотного будинку, яка має найменший аеродинамічний опір.
8.19 Фасадні елементи та обладнання на даху будинку чи на стінах не повинні утворювати турбулентні потоки повітря, які можуть бути додатковими джерелами звуку та вібрації.
8.20 Приміщення з джерелами акустичної енергії (стаціонарні вентилятори, холодильні станції, градирні, трансформаторні підстанції, котельні, теплопункти, насосні) ліфтові шахти, сміттєпроводи не повинні мати спільних огороджувальних конструкцій з житловими приміщеннями.
8.21 Труби водопроводу та опалення не повинні розміщуватися на спільних огороджувальних конструкціях з приміщеннями, які захищаються від звуку та вібрації.
8.22 Найменша відстань від будинку до заїзду (виїзду) у підземний паркінг обґрунтовується розрахунками. При зменшенні відстані застосовуються екрани, акустична ефективність яких обґрунтовується розрахунками.
8.23 Установка та кріплення електричних щитів та іншого обладнання в приміщеннях розподільчих пристроїв (РП) має здійснюватися через пружні прокладки. Проходи шинопроводів через будівельні конструкції ретельно ізолюються пружними прокладками.
При виконанні ТП, вбудованих по висоті будинку на технічних поверхах повинні додатково передбачатися заходи із зниження рівня шуму і вібрації з метою доведення їх до значень, встановлених нормами згідно п.8.24.
8.24 3 метою зниження передачі структурного шуму насосів по трубопроводах необхідно передбачити застосування гнучких вставок (на вхідних та вихідних патрубках) Проходи трубопроводів через будівельні конструкції ретельно ізолюються пружними прокладками в гільзах. Кріплення трубопроводів до огороджувальних конструкцій передбачається через пружні прокладки.
Допустимі рівні звуків наведено в таблиці 8.1.

Допустимі рівні звуків наведено в таблиці 8.1.

Таблиця 8.1

Приміщення або території	Час доби	LA, дБА або LA екв, дБА
Житлові приміщення:
категорії І	денний	35
	нічний	25
категорії ІІ	денний	40
	нічний	30
Житлові кімнати гуртожитків
	денний	45
	нічний	35
Номери готелів:
категорії *****	денний	35
	нічний	25
категорії ****	денний	40
	нічний	30
категорії *** *	денний	45
	нічний	35
Приміщення офісів, банківські приміщення та кабінетів адміністрації		50
Конференц зали, читальні зали бібліотек, зали судових засідань		40
Зали кафе, їдалень, барів, ресторанів, фойє театрів та кінотеатрів (без музичного супроводу):		55
Торгові зали магазинів, пункти прийому установ побутового обслуговування, спортивні зали		60
Територія, яка безпосередньо прилягає до висотних житлових будинків	денний	55¹
	нічний	45¹
Робочі приміщення диспетчерських служб, приміщення конс’єржів та охорони	цілодобово	60
Робочі приміщення вбудованих АТС	цілодобово	65
Аптеки, масажні та косметологічні кабінети, кабінети лікарів.		35

Допустимі рівні звукових тисків (граничні спектри) для випадків постійних шумів визначаються за таблицею 8.2 в залежності від рівня звуку.

Таблиця 8.2 – Граничні спектри в залежності від рівня звуку

Рівні звуку, або еквівалентні рівні звуку, дБА	Рівні звукового тиску, дБ, в октавних смугах з середньогеометричними значеннями частот, Гц
Рівні звуку, або еквівалентні рівні звуку, дБА	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
25	69	51	39	31	24	20	17	14	13
30	72	55	44	35	29	25	22	20	18
35	76	59	48	40	34	30	27	25	23
40	79	63	52	45	39	35	32	30	28
45	83	67	57	49	44	40	37	35	33
50	86	71	61	54	49	45	42	40	38
55	90	75	66	59	54	50	47	45	43
60	93	79	70	63	58	55	52	50	49
65	96	83	74	68	63	60	57	55	54
70	96	87	79	72	68	65	63	61	59

Примітки

Допустимі рівні шуму від зовнішніх джерел в приміщеннях встановлені при умові забезпечення нормативного повітрообміну.
Еквівалентні і максимальні рівні звуку в дБА на прилеглій території (2 м від будинку) зі сторони магістральних вулиць загальноміського і районного значення, залізниць, а також злітно-посадкових смуг (ЗПС) та трас прольоту літаків цивільної авіації, допускається приймати на 10 дБА вище (поправка +10 дБА) зазначених у табл. 8.l. При цьому рівні звуку та звукових тисків у приміщеннях повинні відповідати допустимим згідно таблиці 8.1 На цій стороні будинку повинні застосовуватися спеціальні вікна з підвищеною звукоізоляцією (необхідна звукоізоляційна спроможність вікна обґрунтовується розрахунками). Прилегла до цієї сторони будинку територія не повинна використовуватись для розміщення майданчиків для відпочинку, дитячих майданчиків, тощо.
Рівні звукового тиску в октавних смугах, рівні звуку й еквівалентні рівні звуку приміщеннях і на територіях, прилеглих до будинків, від систем кондиціювання повітря, повітряного опалення і вентиляції, а також від насосів систем опалення, водопостачання та холодильних установок слід приймати на 5 дБ (дБА) нижче (поправка мінус 5 дБ (дБА), зазначених у таблицях 8.1 та 8.2. Поправку для тонального й імпульсного звуку по табл. 8.3 у цьому випадку приймати не слід.
Допустимі максимальні рівні звуків приймаються більшими за зазначені в таблиці 8.1 рівні на 15 дБА.
Допустимі рівні для території, яка безпосередньо прилягає до висотних будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення (нижні поверхи) та до багатофункціональних житлових комплексів приймаються на 5 дБ (дБА) вище зазначених у таблиці 8.1.

Гігієнічна оцінка дається згідно таблиць 8.1 та 8.2 з урахуванням поправочних коефіцієнтів, які наведені в таблиці 8.3.

Таблиця 8.3 – Поправочні коефіцієнти при гігієнічній оцінці звукового режиму

Характер звуку	Поправка, дБ або дБА
Широкосмуговий	0
Тональний, імпульсний (при вимірюванні стандартним шумоміром на характеристиці "повільно" або "швидко")	-5
Музичні, речові	-5

Допустимі рівні інфразвуку на прилеглих до висотних будинків територіях приймаються згідно таблиці 8.4.

Таблиця 8.4 – Допустимі рівні інфразвуку на території висотних будинків

Час доби	Рівні звуків та звукових тисків (L, дБ та Lекв, дБ), в октавних смугах з середньо геометричними значеннями частот, Гц
Час доби	2	4	8	16
День	90	90	90	85
Ніч	80	80	80	75

Допустимі рівні вібрації в приміщеннях висотних будинків слід приймати згідно діючих гігієнічних вимог.

9 ВИМОГИ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Загальні положення

9.1 Вимоги цього розділу поширюються на проектування висотних будинків:

- житлового призначення з умовною висотою від 73,5 м до 100 м включно;

- громадського призначення з умовною висотою від 50 м до 100 м включно.

Перелік необхідних розрахунків (евакуації людей тощо) для кожного будинку визначається в процесі розробки концепції протипожежного захисту та проектної документації і погоджується з органом державного пожежного нагляду.

9.2 Протипожежні відстані між висотними будинками та іншими будинками слід приймати відповідно до вимог ДБН 360.

9.3 Відстань від висотного будинку до найближчого пожежного депо повинна бути не більше 2 км при русі шляхами міської транспортної мережі загального користування.

При виборі земельної ділянки для висотного будинку у складі проекту необхідно передбачати на вказаній відстані пожежне депо, оснащене спеціальною технікою, а у разі наявності існуючого депо - доукомплектування його спеціальною пожежною технікою за узгодженням з центральним та територіальним органом державного пожежного нагляду.

9.4 Вимоги пожежної безпеки при влаштуванні автостоянок у висотних будинках необхідно здійснювати відповідно до ДБН В.2.3-15.

9.5 У висотних будинках забороняється влаштування приміщень виробничого призначення будь-якої категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, а також складських приміщень категорій А та Б.

Об’ємно-планувальні рішення

9.6 На першому поверсі висотних будинків слід передбачати приміщення для пожежного посту (диспетчерської). Диспетчерську необхідно проектувати впритул із примиканням до зовнішньої стіни з природним освітленням і виходом безпосередньо назовні.

9.7 Приміщення різного призначення (житлового, громадського) слід відокремлювати між собою протипожежними стінами та перекриттями згідно з табл. 9.1 або технічним поверхом, що має протипожежне перекриття 1 типу з двох сторін.

Таблиця 9.1 - Межі вогнестійкості будівельних конструкцій

№ з/п	Найменування конструкцій	Мінімальна межа вогнестійкості до настання граничного стану, хв.
№ з/п	Найменування конструкцій	Втрата несучої здатності R	Втрата цілісності E	Втрата теплоізолювальної здатності I
1	Несучі стіни
1.1	Зовнішні	180	60	Н.н
1.2	Внутрішні	180	По п.5 таблиці	По п.5 таблиці
1.3	Протипожежні	180	180	180
2	Колони	180	Н.н	Н.н
3	Самонесучі стіни
3.1	Зовнішні	90	60	Н.н
3.2	Внутрішні	90	По п.5 таблиці	По п.5 таблиці
3.3	Протипожежні	180	180	180
4	Зовнішні ненесучі стіни	Н.н	60	Н.н
5	Внутрішні ненесучі стіни (перегородки)
5.1	Між готельними номерами, офісами тощо	Н.н	60	60
5.2	Які відокремлюють приміщення від атріуму; між коридорами та номерами готелів, офісами тощо	Н.н	60	60
5.3	Які відокремлюють приміщення для аварійного генератора та дизельних електростанцій	Н.н	180	180
5.4	Які відокремлюють торгові зали площею понад 2000 м² та інші приміщення зального типу з одночасним перебуванням більше 500 осіб	Н.н	180	180
5.5	Які відокремлюють квартири (апар-таменти) одну від одної, а також квартири від інших приміщень і коридорів	Н.н	120	120
5.6	Які відокремлюють ліфтові холи	Н.н	60	60
5.7	Які відокремлюють ліфтові холи та тамбури ліфтів для транспортування пожежних підрозділів	Н.н	120	120
5.8	Які відокремлюють вбудовану баню сухого жару від інших приміщень	Н.н	60	60
5.9	Які відокремлюють приміщення підприємств побутового обслугову-вання площею понад 300 м², в яких застосовуються легкозаймисті речовини	Н.н	60	60
5.10	Які відокремлюють приміщення для книгосховищ, архівів тощо	Н.н	180	180
5.11	Які відокремлюють приміщення трансформаторних підстанцій	Н.н	60	60
6	Стіни сходових кліток
6.1	Внутрішні	180	180	180
6.2	Зовнішні (є частиною зовнішньої стіни будинку)	180	60	Н.н
7	Елементи сходових кліток (площадки, марші, косоури, балки)	60	Н.н	Н.н
8	Елементи перекриттів
8.1	Міжповерхових та горищних: - балки, ригелі, рами, ферми	180	Н.н	Н.н
	- плити та настили	120	120	120
8.2	Міжповерхових та горищних над та під приміщеннями за пп. 5.3 та 5.4 таблиці: - балки, ригелі, рами, ферми	180	Н.н	Н.н
	- плити та настили	180	180	180
8.3	Протипожежних	180	180	180
9	Елементи покриттів
9.1	Які використовують для евакуації та рятування людей, а також розміщення майданчика для вертольота або рятувальної кабіни на покрівлі: - балки, ригелі, рами, ферми - плити та настили	180 120	Н.н 120	Н.н 120
9.2	Інші: - балки, ригелі, рами, ферми - плити та настили	30 30	Н.н 30	Н.н Н.н
10	Вітрові зв’язки	Як для балок, ригелів, рам, ферм за пп. 8 та 9 таблиці
11	Конструкції шахт (каналів, коробів)
11.1	Ліфтові та комунікаційні, які не перетинають межі протипожежного відсіку	120	120	120
11.2	Ліфтові, які перетинають межі протипожежних відсіків та шахти ліфтів для транспортування пожежних підрозділів	180	180	180
11.3	Комунікаційні, які перетинають межі протипожежних відсіків	180	180	180

Примітки:

Н.н. – не нормується;
За межею поширення вогню будівельні конструкції мають відповідати групі М0.

9.8   Будинки слід поділяти по висоті на протипожежні відсіки.
Максимальна висота нижнього протипожежного відсіку визначається можливістю доступу пожежних підрозділів з автодрабин, автопідйомників у буде-яке приміщення нижнього протипожежного відсіку, але умовна висота відсіку не повинна перевищувати 50 м.
Висота інших протипожежних відсіків надземної частини будинку не повинна перевищувати 50 м (між позначками підлоги нижнього і верхнього поверхів).
На межі протипожежних відсіків (на рівні протипожежного перекриття) слід передбачати карнизи по контуру будинку, що виступають за межі фасаду не менше 0,75 м. Зазначені карнизи слід виконувати з негорючого матеріалу класу вогнестійкості не менше Е 30. Допускається за узгодженням з центральним органом державного пожежного нагляду передбачати інші конструктивні рішення щодо запобігання поширенню пожежі між протипожежними відсіками по фасаду будинку.
9.9   Площу поверху в межах протипожежного відсіку слід приймати не більше ніж:
- 1500 м2 - для готелів;
- 2000 м2 - для житлових будинків;
- 2500 м2 - в інших випадках.
9.10 Стилобатна частина будинку повинна відокремлюватись від його основної частини протипожежними стінами та перекриттями згідно з табл. 9.1. за виключенням випадків, коли сумарна площа поверху будинку та стилобату не перевищує площу протипожежного відсіку за п. 9.9, а суміжні приміщення висотної частини будинку і стилобату мають спільне функціональне призначення.
При улаштуванні стилобатної частини слід забезпечувати можливість доступу підрозділів пожежної охорони з автодрабин та колінчастих підйомників в будь-яке приміщення нижнього протипожежного відсіку висотної частини будинку. При цьому, слід враховувати ширину та висоту стилобатної частини, а також можливість влаштування проїзду по ній пожежних автомашин.
9.11   Приміщення залів повинні розташовуватись на поверхах, що мають умовну висоту не вище ніж:
10 м – з числом місць від 300 до 600;
26,5 м – з числом місць від 150 до 300;
50 м – з числом місць від 100 до 150;
вище 50 м – з числом місць не більше 100.
9.12 В громадських будинках в разі розміщення на висоті понад 50 м ресторанів, кафе та інших громадських приміщень місткістю понад 50 осіб, відстань від дверей цих приміщень до незадимлюваних сходових кліток (повітряної зони сходової клітки типу Н1 або протипожежного тамбур-шлюзу сходової клітки типу Н4) не повинна перевищувати 20 м.
На покрівлях висотних громадських будинків (в разі розміщення на них відкритих літніх ресторанів, кафе, оглядових майданчиків з одноразовим перебуванням більше ніж 50 осіб) слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів. При цьому, кількість людей, що можуть одночасно перебувати там, не повинна перевищувати 100 осіб.
9.13 Приміщення, які розраховані на одночасне перебування більше 500 осіб, повинні відокремлюватись від інших приміщень протипожежними стінами та перекриттями згідно з п. 9.33 цього розділу. Відстань від дверей цих приміщень до незадимлюваних сходових кліток (повітряної зони сходової клітки типу Н1 або протипожежного тамбур-шлюзу сходової клітки типу Н4) не повинна перевищувати   20 м.
9.14 Приміщення з постійним перебуванням маломобільних груп населення (групи мобільності М3 за ДБН В.2.2-17) слід передбачати, як правило, не вище другого поверху, а маломобільних груп населення (групи мобільності М4) – не вище першого поверху. У випадках, коли завданням на проектування не обмежується перебування маломобільних груп населення на верхніх поверхах, слід передбачати додаткові заходи згідно з ДБН В.2.2-17.
9.15 Атріуми дозволяється розташовувати не вище нижнього наземного протипожежного відсіку. Вимоги щодо протипожежного захисту атріумів слід приймати згідно з додатком К до ДБН В.2.2-9.
9.16 Комори (склади), книгосховища, архіви площею понад 50 м2 не дозволяється розміщувати на поверхах із умовною висотою понад 50 м, а також безпосередньо під приміщеннями, в яких знаходяться понад 50 осіб та поряд з цими приміщеннями.
9.17 Розміщення трансформаторних підстанцій дозволяється тільки на першому, цокольному або першому підземному поверхах з виходом безпосередньо назовні.
Трансформаторні підстанції повинні бути з сухими трансформаторами та відокремлюватись будівельними конструкціями з класом вогнестійкості згідно з табл. 9.1.
9.18 Виходи з ліфтів на поверхах (крім вестибюльної групи на першому поверсі) слід передбачати через ліфтові холи, які повинні відокремлюватись від прилеглих коридорів та приміщень протипожежними перегородками згідно з п. 9.33.
9.19 Ліфти для транспортування пожежних підрозділів слід передбачати в самостійних шахтах з самостійними ліфтовими холами. Вихід назовні з таких ліфтів не слід передбачати через загальний вестибюль, а слід передбачати безпосередньо назовні зі сторони під’їзду пожежних автомобілів.
9.20 Сполучення підземних поверхів будинку з наземними поверхами за допомогою ліфтів дозволяється тільки з наземним першим поверхом.
9.21 Евакуаційні виходи із вбудованих та прибудованих підземних автостоянок (паркінгів) на першому та підземних поверхах необхідно передбачати самостійними від евакуаційних виходів з частин будинків іншого призначення.
9.22 Межа вогнестійкості огороджувальних конструкцій шахт ліфтів та їх машинних відділень повинна відповідати вимогам табл. 9.1.
9.23 Рівень пожежної безпеки повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004 та підтверджуватись розрахунком.
9.24   Кількість незадимлюваних сходових кліток слід приймати згідно з розрахунком, при цьому в кожній секції висотного будинку слід передбачати не менше двох незадимлюваних сходових кліток типів Н1 або Н4. Кількість незадимлюваних сходових кліток типу Н1 повинна бути не менше 50% від загальної кількості незадимлюваних сходових кліток секції будинку. Підпір повітря до сходової клітки типу Н4 повинен бути в межах від 40 Па до 50 Па включно, а до її тамбур-шлюзів – в межах від 20 Па до 30 Па включно.
Для скидання надлишкового тиску в приміщеннях сходових кліток типу Н4 та їх тамбур-шлюзах, що перевищує встановлені значення, слід передбачати встановлення аварійних клапанів.
На рівні 1-го поверху виходи із сходових кліток необхідно виконувати безпосередньо назовні. При цьому ширину проходів слід передбачати з урахуванням можливості безперешкодного переносу людини на носилках.
9.25 З усіх незадимлюваних сходових кліток висотних будинків слід влаштовувати виходи на покриття будинку по сходових маршах через протипожежні двері 1-го типу. Двері повинні бути обладнані кодовим замком, який відкривається у разі спрацювання установок пожежної автоматики.
Сигнал про стан дверей (відкритих або закритих) необхідно виводити до диспетчерської (пожежного поста).
9.26 При визначенні параметрів шляхів евакуації розрахункову кількість людей у висотному будинку або приміщенні слід збільшувати в 1,25 рази від проектної кількості (за виключенням залів з кількістю місць, що регламентуються).
9.27 Відстань від вхідних дверей квартир до найближчого евакуаційного виходу (виходу на зовнішню повітряну зону сходової клітки типу Н1 або виходу до тамбур-шлюзу сходової клітки типу Н4) повинна бути не більше 12м.
Для громадських будинків відстань по коридору між евакуаційними виходами поверху повинна бути не більше 40 м, а від крайньої тупикової частини коридору – не більше 10 м.
9.28 У разі наявності у висотному будинку на шляхах евакуації розсувних (обертових) дверей, поряд з ними слід влаштовувати розпашні двері, які відчиняються за напрямком евакуації і відповідають вимогам ДБН В.1.1-7 до евакуаційних виходів.
9.29 Висотні громадські будинки повинні бути оснащені засобами індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей, які відповідають вимогам ДСТУ EN 403. Кількість засобів для саморятування визначається розрахунком, який враховує середню кількість відвідувачів, які знаходяться у висотному будинку одночасно з урахуванням вимог додатка С.

Конструктивні рішення
9.30 Межі вогнестійкості будівельних конструкцій повинні бути не менше зазначених в таблиці 9.1.
9.31 Вогнезахист металевих конструкцій повинен забезпечуватись тільки конструктивними засобами. Для перевірки вогнезахисту слід передбачати оглядові люки.
9.32 Межа вогнестійкості конструкції визначається часом (у хвилинах) від початку вогневого випробування за стандартним температурним режимом до настання одного з нормативних для даної конструкції граничних станів з вогнестійкості.
Значення межі вогнестійкості будівельних конструкцій визначають шляхом випробувань за ДСТУ Б В.1.1-4, за стандартами на методи випробувань на вогнестійкість будівельних конструкцій конкретних видів або за розрахунковими методами відповідно до стандартів або методик, узгоджених з центральним органом виконавчої влади з питань містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства та центральним органом державного пожежного нагляду.
9.33 Зовнішні огороджувальні конструкції не повинні руйнуватися під час пожежі повністю або частково протягом часу, який відповідає їх межі вогнестійкості згідно табл. 9.1.
Втрата вогнестійкості (руйнування) окремих несучих будівельних конструкцій (протягом часу евакуації та проведення рятувальних робіт), в тому числі під час пожежі, яка викликана надзвичайними ситуаціями в тому числі і терористичними діями, не повинна приводити до прогресуючого обвалення висотного будинку. Межа вогнестійкості для забезпечення несучої спроможності будинку у разі руйнування окремих будівельних конструкцій повинна підтверджуватись розрахунком.
Стіни сходових кліток повинні бути запроектовані таким чином, щоб руйнування суміжних будівельних конструкцій не привело до руйнування сходових кліток.
9.34 Двері, люки та інші елементи заповнення прорізів у протипожежних перешкодах з межею вогнестійкості REI 180 повинні мати межу вогнестійкості не менше ЕІ 90, а в інших випадках згідно з ДБН В.1.1-7.
В комунікаційних шахтах, що призначені тільки для прокладання трубопроводів водопостачання та каналізації з використанням труб із негорючих матеріалів, дозволяється застосовувати протипожежні двері (люки тощо) 2 типу.
9.35 Для попередження розповсюдження пожежі по фасаду висотного будинку необхідно передбачати на рівні протипожежного перекриття, що поділяє будинок на протипожежні відсіки, захист віконних прорізів пристроями (протипожежними шторами, дренчерними завісами тощо), які перекривають їх під час пожежі.
Відстань від зрошувачів, що розташовуються всередині по периметру зовнішніх огороджувальних скляних конструкцій фасаду, до цих конструкцій повинна становити 0,5 м, а відстань між зрошувачами – 1-2 м.
9.36 Кожний протипожежний відсік висотного будинку необхідно виконувати з самостійними інженерними комунікаціями (опаленням, протипожежним водопроводом, протидимною і загальнообмінною вентиляцією, евакуаційним освітленням, установками пожежної автоматики, сміттєвидаленням та каналізацією).
9.37 У висотних житлових будинках вхідні двері квартир слід передбачати з межею вогнестійкості не менше ЕІ 60.

Матеріали
9.38 Поверхневий шар покрівлі висотного будинку повинен влаштовуватися з матеріалу групи РП1. В разі влаштування горючого гідроізоляційного килиму він повинен бути закритий зверху негорючим матеріалом товщиною не менше 50 мм.
9.39 Оздоблення стін, стелі та покриття підлоги на шляхах евакуації (коридорах, сходових клітках, холах, вестибюлях, фойє), а також оздоблення технічних поверхів та пожежобезпечних зон слід передбачати з негорючих матеріалів.
9.40 В залах висотних будинків не дозволяється застосовувати матеріали з вищою пожежною небезпекою ніж:
- Г1, В1, Д2, Т2 – для оздоблення стін, стелі та заповнення підвісної стелі;
- В2, РП2, Д3, Т2 – для покриття підлоги.
9.41 В приміщеннях готельних номерів не дозволяється застосовувати матеріали з пожежною небезпекою вищою ніж:
- Г2, В2, Д3, Т2 – для оздоблення стін, стелі та заповнення підвісної стелі;
- В2, РП2, Д3, Т2 – для покриття підлоги.
9.42 В залах з кількістю місць понад 50 елементи крісел (стільців), штори та занавіски не повинні бути виготовлені з легкозаймистих матеріалів.
9.43 В залах незалежно від кількості місць елементи крісел (стільців) повинні мати групу токсичності продуктів горіння Т1 або Т2.
9.44 Для теплоізоляції зовнішніх стін будинків слід застосовувати негорючі матеріали.
9.45 Теплоізоляцію інженерних комунікацій будинку необхідно передбачати з негорючих матеріалів.
9.46 Магістральні трубопроводи та стояки (водопроводу, систем протипожежного захисту, каналізації, водостоків, опалення та сміттєпроводу) слід проектувати з негорючих матеріалів.

Інженерне обладнання
9.47 Інженерне протипожежне обладнання висотного будинку повинно включати такі системи:
протипожежне водопостачання для внутрішнього та зовнішнього пожежогасіння;
автоматичну пожежну сигналізацію;
автоматичне пожежогасіння;
насосну станцію системи пожежогасіння;
протидимний захист;
евакуаційне освітлення;
оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей;
блискавкозахист і захисне заземлення;
диспетчеризацію і управління інженерним устаткуванням, включаючи протипожежне.
9.48 Систему пожежної автоматики та управління технічними засобами протипожежного захисту слід виконувати єдиною для всього висотного будинку. Управління цією системою слід здійснювати з приміщення диспетчерської (пожежного поста). При цьому, диспетчерську (пожежний пост) не допускається об'єднувати з диспетчерською інженерних служб висотного будинку щодо сумісництва виконання функцій персоналом, що здійснює цілодобове чергування.
9.49 У зв'язку з тим, що в будинку системи димовидалення та оповіщення про пожежу і управління евакуацією людей передбачається в автоматичному режимі від сигналу автоматичної пожежної сигналізації, кожне приміщення слід захищати не менше ніж двома автоматичними адресними пожежними сповіщувачами.
9.50 В приміщенні диспетчерської через систему диспетчеризації необхідно передбачити звукову (загальний сигнал) та світлову сигналізацію про:
- виникнення пожежі (із зазначенням поверхів);
- пуск насосів (із зазначенням насосів);
- спрацьовування системи пожежогасіння і проходження води до приміщень, які захищаються;
- відключення автоматичного пуску насосів (із зазначенням насосів);
- несправність установок пожежогасіння;
- зникнення напруги на вводах електропостачання;
- падіння тиску повітря в імпульсному пристрої;
- заклинювання засувок з електроприводом (загальний сигнал);
- аварійний рівень води в пожежному резервуарі (в разі його наявності), в дренажному приямку (загальний сигнал);
- стан засувок з електроприводом ("відкрито", "закрито");
- стан дверей, що ведуть на покрівлю висотного будинку ("відкрито", "закрито") та їх замків ("заблоковано", "розблоковано");
- місцезнаходження та режими роботи ліфтів, у тому числі ліфтів для транспортування пожежних підрозділів.
9.51 Внутрішній телефонний зв’язок слід передбачати між приміщеннями диспетчерської (пожежного поста), насосної станції пожежогасіння, а також між пожежобезпечною зоною, ліфтами для транспортування підрозділів пожежної охорони (ЛТПП).

Вентиляційні системи та протидимний захист
9.52 Протидимний захист слід передбачати для забезпечення безпечної евакуації людей, а також їх захисту у пожежобезпечних зонах під час виникнення пожежі в одному з приміщень. Протидимний захист повинен також забезпечувати створення необхідних умов роботи підрозділів пожежної охорони з рятування людей, виявлення та гасіння пожежі. У складі протидимного захисту повинні передбачатися:
- системи припливної та витяжної вентиляції, що мають автоматичне та ручне (дистанційне) керування;
- конструкції та обладнання з необхідними технічними характеристиками.
9.53 Розрахунок основних параметрів протидимного захисту слід здійснювати з урахуванням вимог додатку П.
9.54 Системи протидимного захисту повинні бути з механічним спонуканням.
Системи протидимного захисту повинні виконувати наступні основні функції:
- примусове видалення продуктів горіння з коридорів, вестибюлів, холів, галерей (незалежно від наявності в них природного освітлення);
- примусове видалення продуктів горіння із приміщень з масовим перебуванням людей (з кількістю понад 50 людей), а також з атріумів (пасажів), тунелів, інших приміщень, що передбачені відповідними нормативними документами;
- подачу зовнішнього повітря для створення надлишкового тиску (підпору повітря) до об’ємів евакуаційних незадимлюваних сходових кліток типу Н4 (у тому числі до протипожежних тамбур-шлюзів при сходових клітках типу Н4);
- подачу зовнішнього повітря для створення надлишкового тиску (підпору повітря) до ліфтових шахт або до ліфтових холів (для ліфтів, що мають режим роботи „Транспортування пожежних підрозділів” – згідно НАПБ Б.01.007).
9.55 Управління системою протидимного захисту слід передбачати в автоматичному (від системи виявлення пожежі), ручному (дистанційно з приміщення пожежного поста) режимах та від кнопок розташованих біля евакуаційних виходів з поверхів (або у пожежних шафах).
Перелік систем протидимного захисту, які спільно працюють (під час пожежі), повинен визначатися з урахуванням різноманітних пожежонебезпечних ситуацій, що залежать від місця виникнення пожежі в одному з приміщень. В усіх варіантах пожежонебезпечних ситуацій слід передбачати обов’язкове відключення систем загальнообмінної вентиляції та кондиціювання (які не використовуються під час протидимного захисту) та випередження вмикання систем димовидалення відносно моменту запуску систем підпору повітря.
9.56 До приміщення диспетчерської (пожежного посту) повинна виводитися інформація про стан:
- протипожежних нормально-відкритих та нормально-закритих клапанів систем протидимної та загальнообмінної вентиляції (повністю відкритих або повністю закритих);
- димових клапанів систем витяжної протидимної вентиляції (повністю відкритих або повністю закритих);
- аварійних клапанів скидання надлишкового тиску, встановлених у сходових клітках типу Н4 та їх тамбур-шлюзах;
- вентиляторів припливно-витяжних систем загальнообмінної і аварійної вентиляції та протидимного захисту (увімкнених або вимкнених);
- протипожежних дверей та воріт з приводами, що мають автоматичне та ручне (дистанційне) управління (повністю відкритих або повністю закритих);
- протипожежних, димових штор (які повністю перекривають проріз або які неповністю перекривають проріз).
9.57 Влаштування систем газопостачання, теплопостачання, сміттєвидалення та пилоприбирання, а також пневмопошти повинно узгоджуватися з органами державного пожежного нагляду по кожному окремому об’єкту.
9.58 Приміщення для вентиляційного обладнання слід, як правило, розташовувати в межах протипожежного відсіку, який обслуговується цим вентиляційним обладнанням.
Допускається влаштовувати спільне приміщення для вентиляційного обладнання, що обслуговує різні протипожежні відсіки, за винятком:
а) вентиляційного обладнання, що обслуговує приміщення категорії В, спільно з вентиляційним обладнанням, що обслуговує приміщення категорій Г, Д за пожежною небезпекою;
б) вентиляційного обладнання, що обслуговує житлові приміщення (квартири), спільно з вентиляційним обладнанням, що обслуговує громадські приміщення.
У місцях перетинання повітроводами систем вентиляції огороджувальних конструкцій приміщення для вентиляційного обладнання, що обслуговує різні протипожежні відсіки, слід встановлювати протипожежні клапани з межею вогнестійкості не менше межі вогнестійкості огороджувальної конструкції, яку перетинають ці повітроводи.
На вхідних вентиляційних отворах квартир слід передбачати встановлення протипожежних клапанів з межею вогнестійкості не менше ЕІ 60.
9.59 У приміщенні для вентиляційного обладнання систем припливної загальнообмінної вентиляції, що обслуговує приміщення одного протипожежного відсіку, допускається встановлювати вентилятори систем підпору повітря за умов влаштування протипожежних нормально-відкритих клапанів (з межею вогнестійкості не менше ЕІ 120) у місцях перетинання повітроводами систем загальнообмінної вентиляції огороджувальних конструкцій приміщення для вентиляційного обладнання. Межа вогнестійкості огороджувальних конструкцій приміщення для вентиляційного обладнання повинна бути не менше REI 150 для стіни і EI 150 для перегородки.
У зазначеному приміщенні для вентиляційного обладнання не допускається розташовувати обладнання, що обслуговує приміщення категорії В.
9.60 Спільні приймальні пристрої зовнішнього повітря не допускається проектувати для систем вентиляції (у тому числі протидимного захисту), що обслуговують різні протипожежні відсіки. Мінімальна відстань (по горизонталі та вертикалі) між прорізами приймальних пристроїв зовнішнього повітря, що розташовані у суміжних протипожежних відсіках повинна становити не менше 3 м.
Спільні приймальні пристрої зовнішнього повітря не допускається передбачати:
- для припливних систем вентиляції, обладнання яких не дозволяється розташовувати у одному приміщенні для вентиляційного обладнання;
- для припливних систем загальнообмінної вентиляції та систем протидимного захисту.
9.61 У висотній частині будинку приймальні пристрої зовнішнього повітря (крім приймальних пристроїв зовнішнього повітря систем підпору повітря) та пристрої викиду повітря в атмосферу (у тому числі викиди систем димовидалення) допускається розташовувати на одному фасаді будинку та на одному рівні з технічним поверхом або на одному рівні з поверхом, що обслуговується цими пристроями. Забороняється влаштовувати приймальні пристрої зовнішнього повітря протидимної вентиляції на фасадах висотних будинків.
Вікна, що розташовані біля пристроїв викиду повітря в атмосферу, потрібно передбачати такими, що не відчиняються, якщо відстань між вікнами та цими пристроями становить менше 10м по горизонталі (або менше 6м по вертикалі, якщо відстань по горизонталі менше 10м).
9.62 Викид диму від систем димовидалення слід передбачати через прорізи, захищені жалюзями під кутом 450 вниз, зі швидкістю у „живому” перерізу не менше ніж 20 м/с.
Місця забору та викиду повітря слід передбачати на висоті не менш ніж 10м від рівня поверхні території прилеглої до будинку. Прорізи для забору повітря слід розташовувати під кутом не менше 200 вниз.
9.63 Транзитні повітроводи та колектори систем вентиляції будь-якого призначення в межах протипожежного відсіку, який обслуговується цими системами, допускається проектувати:
а) з межею вогнестійкості не менше ЕІ 15, виконаних з негорючих матеріалів за умов прокладання їх у загальних шахтах, що мають огороджувальні конструкції із межею вогнестійкості не менше REI 120 та встановлення протипожежних клапанів у місцях перетинання повітроводами огороджувальних конструкцій цих шахт;
б) з негорючих матеріалів за умов встановлення протипожежних клапанів у місцях перетинання повітроводами кожної огороджувальної конструкції (стін, перегородок, перекриття) з нормованою межею вогнестійкості.
9.64 Повітроводи з нормованими межами вогнестійкості слід виконувати з листової сталі товщиною не менше 0,8 мм та оснащувати компенсаторами лінійних теплових подовжень.
Для ущільнення вузлів з’єднань повітроводів слід застосовувати негорючі матеріали. У місцях перетинання повітроводів з протипожежними перешкодами слід передбачати прорізи, що мають стальні закладні елементи для з’єднання з конструкцією повітроводу за допомогою зварювання. На поверхнях повітроводів та зазначених прорізів (у місцях їх з’єднання) не допускається нанесення вогнезахисних покриттів.
9.65 Протипожежні клапани повинні мати автоматичний та ручний (дистанційний) пуск. Застосування протипожежних клапанів з приводом на термоелементах не допускається.
Протипожежні клапани у місцях перетинання повітроводами будівельних конструкцій з нормованими межами вогнестійкості слід передбачати з межею вогнестійкості згідно табл. 9.2.

Таблиця 9.2

Мінімальна межа вогнестійкості
будівельні конструкції з нормованими межами вогнестійкості	протипожежні клапани
REI 180 (ЕІ 180), REI 150 (ЕІ 150)	ЕІ 120
REI 120 (ЕІ 120)	ЕІ 90
REI 90 (ЕІ 90)	ЕІ 60
REI 60 (ЕІ 60)	ЕІ 45
REI 45 (ЕІ 45)	ЕІ 30

9.66 Димоприймальні пристрої слід встановлювати безпосередньо у прорізах димових шахт або на відгалуженнях повітроводів до димових шахт (вертикальних колекторів) у верхній частині приміщень, що захищаються, але не нижче за верхні рівні дверних прорізів.

Сумарна довжина коридора (холу, галереї), яка обслуговується одним димоприймальним пристроєм, не повинна перевищувати 30 м. При видаленні продуктів горіння безпосередньо з приміщень площею понад 1600 м² їх слід поділяти на димові зони площею не більше 1600 м² кожна. Площу приміщення, яка обслуговується одним димоприймальним пристроєм, слід приймати не більше 900 м².

9.67 Для систем димовидалення слід передбачати:

а) вентилятори, що зберігають працездатність протягом 120 хвилин при розрахунковій температурі газів, що переміщуються, - 400⁰С, а у підземних автостоянках при розрахунковій температурі газів, що переміщуються, - 600⁰С;

б) повітроводи та канали з негорючих матеріалів з межею вогнестійкості не менш ніж ЕІ 180 (для транзитних повітроводів і шахт розташованих за межами протипожежного відсіку, що ними обслуговується), ЕІ 120 (для вертикальних повітроводів і шахт в межах протипожежного відсіку, що ними обслуговується);

в) протипожежні клапани з межею вогнестійкості за табл. 9.2;

г) зовнішній викид продуктів згоряння згідно вимог п.п. 9.61, 9.62.

9.68 Вентилятори для видалення продуктів горіння слід розташовувати в окремих приміщеннях, які відокремлені протипожежними перегородками з межею вогнестійкості не менше ЕІ 120.

Вентилятори протидимного захисту витяжних систем допускається розташовувати на покритті висотного будинку за умов влаштування навколо них огородження (для захисту від доступу сторонніх осіб) з негорючого матеріалу.

9.69 Видалення газів та диму після пожежі з приміщень, що захищені автоматичними установками газового або порошкового пожежогасіння, слід передбачати системами з механічним спонуканням із нижньої та верхньої зон приміщення та з компенсацією об’єму газів та диму, що видаляється, припливним повітрям.

Для видалення газів та диму після дії автоматичних установок газового або порошкового пожежогасіння допускається використовувати системи загальнообмінної та аварійної вентиляції або пересувні (мобільні) вентиляційні установки. У цьому разі на системах загальнообмінної та аварійної вентиляції слід встановлювати протипожежні клапани, що автоматично закриваються під час пожежі та які можуть відкриватися в ручному режимі (дистанційно з приміщення пожежного поста).

9.70 Необхідність влаштування розсікань на межах протипожежних відсіків у незадимлюваних сходових клітках типу Н4 слід визначати виходячи з умов рівномірного розподілу надлишкового тиску по висоті цих сходових кліток.

9.71 Для захисту від задимлення ліфтових холів дозволяється застосовувати автономні системи припливної протидимної вентиляції, що забезпечує подачу зовнішнього повітря та створення надлишкового тиску у ліфтових холах (ліфтовому холі розташованому на поверсі, на якому виникла пожежа).

У приміщеннях підземних автостоянок виходи з ліфтів слід влаштовувати через подвійні, послідовно розташовані протипожежні тамбур-шлюзи, кожен з яких захищений автономною системою припливної протидимної вентиляції.

9.72 Для поновлення об’ємів повітря, що видаляється з атріумів (пасажів) та ізольованих рамп автостоянок, необхідно передбачати подачу зовнішнього повітря до нижньої частини приміщень, що захищаються. Загальна площа прорізів для забору зовнішнього повітря повинна бути не менше загальної розрахункової площі димоприймальних пристроїв.

9.73 Межі вогнестійкості повітроводів припливної протидимної вентиляції повинні бути не менше:

ЕІ 60 – для поверхових повітроводів систем, що захищають протипожежні тамбур-шлюзи та ізольовані рампи автостоянок у підземній частині будинку;

ЕІ 30 – для повітроводів систем, що захищають сходові клітки, ліфтові шахти, протипожежні тамбур-шлюзи в наземній частині будинку.

Протипожежні нормально-закриті клапани системи припливної протидимної вентиляції повинні мати межі вогнестійкості не менші за мінімальні межі вогнестійкості повітроводів цих систем.

9.74 Під час визначення розрахункових параметрів систем припливно-витяжної протидимної вентиляції слід передбачати дисбаланс повітря по притоку та видаленню не більше 30% (для приміщень, що захищаються зазначеними системами).

9.75 Виконавчі механізми та пристрої протидимного захисту повинні забезпечувати рівень надійної дії, що визначається вірогідністю безвідмовного спрацювання не менше 0,999.

9.76 Порядок проведення приймально-здавальних та періодичних випробувань систем примусового димовидалення та підпору повітря будинків слід передбачати згідно НАПБ Б.05.022.

Ліфти

9.77 Кількість ліфтів для транспортування пожежних підрозділів повинна бути не менше двох в кожній секції будинку. Усі ліфти повинні мати режим роботи „пожежна небезпека”.

До диспетчерської (пожежного посту) повинна виводитись інформація щодо фактичного розташування ліфтів на поверхах будинку, а також повинно бути забезпечено дистанційне переведення ліфтів в режим „пожежна небезпека” безпосередньо з приміщення диспетчерської (пожежного посту).

9.78 Ліфти для транспортування пожежних підрозділів повинні сполучатися з поверхами будинку тільки через відкриті назовні переходи, які повинні відповідати відкритим переходам незадимлюваних сходових кліток типу Н1.

9.79 Влаштування ліфтів для транспортування пожежних підрозділів повинно відповідати вимогам НАПБ Б.01.007.

Електрообладнання

9.80 Електрообладнання, електричні мережі та їхній захист від аномальних режимів роботи повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-23, ПУЕ, НПАОП 40.1-1.32 та інших нормативних документів.

9.81 Кабельні лінії від ТП та автономного джерела живлення до ввідно-розподільчого пристрою (ВРП), що розміщені в кожному протипожежному відсіку, повинні бути класу Р 90 згідно з ДСТУ Б В.1.1-11.

9.82 ВРП, до яких підключені кабелі систем протипожежного захисту та інших систем, які додатково виконують функції протипожежного захисту, повинні розміщуватись у протипожежних секціях з огороджувальними конструкціями класу вогнестійкості не менше ніж ЕІ 90.

Для захисту кабелів цих систем не допускається застосування ПЗВ від струмів витоку.

9.83 Елементи кабельних ліній та систем електропроводки, до складу яких входять електричні й оптичні ізольовані проводи та кабелі, системи кабельних коробів, трубопроводів, лотоків та драбин, повинні відповідати нижченаведеним вимогам пожежної безпеки.

9.83.1 Поодиноко прокладені кабелі та проводи повинні належати до класу стійких до поширювання полум’я згідно з 4.1 ДСТУ 4809.

Примітка. Стійкість до поширювання полум’я поодиноко прокладених кабелів і проводів визначається згідно з 5.1 ДСТУ 4809 (ДСТУ 4216 або ДСТУ 4217 (для проводів і кабелів з малим перерізом)).

9.83.2 Кабелі та проводи, прокладені у пучках (два і більше кабелі та/або проводи), повинні належати до класу стійких до поширювання полум’я згідно з 4.2 ДСТУ 4809.

Ця вимога не поширюється на пучки кабелів і проводів, для яких достатнім є відповідність вимогам 9.83.1:

протяжністю 1,5 м і менше;
що входять до складу системи проводки, прокладеної шляхом замонолічування в будівельну конструкцію чи в борознах стін, перегородок, перекриттів під штукатуркою;
прокладені в металевих системах кабельних трубопроводів і коробів без перфорації.

Примітка. Стійкість до поширювання полум’я кабелів і проводів, прокладених у пучках, визначається згідно з 5.2 ДСТУ 4809 (ДСТУ 4237-3-21 (для категорії А F/R), ДСТУ 4237-3-22 (для категорії А), ДСТУ 4237-3-23 (для категорії В), ДСТУ 4237-24 (для категорії С) або ДСТУ 4237-3-25 (для категорії D)).

9.83.3 Елементи систем кабельних коробів, трубопроводів, лотоків та драбин повинні належати до класу стійких до поширювання полум’я.

Ця вимога не поширюється на системи кабельних коробів і трубопроводів, прокладені шляхом замонолічування в будівельну конструкцію чи в борознах стін, перегородок, перекриттів під штукатуркою.

Примітка. Стійкість до поширювання полум’я визначається згідно з ДСТУ 4499-1 для елементів систем кабельних коробів, ДСТУ 4549-1 для елементів систем кабельних трубопроводів та ДСТУ 4754 для елементів систем кабельних лотоків і драбин. Допускається визначення стійкості до поширення полум’я згідно з ДСТУ 3987 та ДСТУ 3988 для кабельних коробів, трубопроводів, лотоків і драбин та згідно з ГОСТ 27483 для інших елементів цих систем.

9.83.4 Кабелі та проводи, прокладені на шляхах евакуації (приміщеннях сходових кліток, коридорів тощо) та каналах і шахтах інженерних комунікацій, прилеглих до шляхів евакуації, повинні бути класу Тк3 за токсичністю продуктів згоряння згідно з 4.3 ДСТУ 4809 і класу ДТк1 за димоутворювальною здатністю згідно з 4.4 ДСТУ 4809.

Ця вимога не поширюється на кабелі та проводи:

прокладені шляхом замонолічування в будівельну конструкцію чи в борознах стін, перегородок, перекриттів під штукатуркою;
прокладені в металевих системах кабельних трубопроводів і коробів без перфорації;
прокладені в каналах і шахтах інженерних комунікацій, відокремлених від сходових кліток і коридорів будівельними конструкціями, в яких застосовуються герметичні елементи заповнення прорізів.

Примітка 1. показник токсичності продуктів згоряння та коефіцієнт димоутворення кабелів і проводів визначаються згідно з 5.3 і 5.4 ДСТУ 4809.

Примітка 2. зазначеній вимозі задовольняють кабелі та проводи, які містять матеріали з помірної димоутворювальною здатністю і малою токсичною небезпекою продуктів згоряння згідно з ГОСТ 12.1.044.

9.83.5 Елементи систем кабельних коробів, трубопроводів, лотоків та драбин, прокладені на шляхах евакуації (приміщеннях сходових кліток, коридорів тощо) та каналах і шахтах інженерних комунікацій, прилеглих до шляхів евакуації, повинні належати до класу малонебезпечних за токсичністю продуктів згоряння та класу з помірною димоутворювальною здатністю згідно з ДСТУ 4499-1, ДСТУ 4549-1, ДСТУ 4754 та ГОСТ 12.1.044.

Ця вимога не поширюється на системи:

прокладені шляхом замонолічування в будівельну конструкцію чи в борознах стін, перегородок, перекриттів під штукатуркою;

- прокладені в каналах і шахтах інженерних комунікацій, відокремлених від сходових кліток і коридорів будівельними конструкціями, в яких застосовуються герметичні елементи заповнення прорізів.

9.83.6 Кабельні лінії живлення, управління і керування, які мають забезпечувати функціонування в умовах пожежі спеціальних ліфтів для транспортування пожежних підрозділів, установок пожежогасіння, систем підпору повітря, димовидалення і протипожежних насосів, повинні мати межу вогнестійкості згідно з ДСТУ Б В.1.1-11 не менше ніж 90 хв, а установок евакуаційного освітлення, систем оповіщення про пожежу і керування евакуацією людей – не менше ніж 15 хв.

Примітка. Необхідна межа вогнестійкості кабельних ліній живлення, управління і керування систем протипожежного захисту може бути забезпечена власною вогнестійкістю кабелів та систем їх утримування (підвішування) або шляхом захисту їх від вогню ззовні, наприклад, застосуванням для них вогнезахисних покриттів або прокладанням у шахтах, каналах, огороджених протипожежними перешкодами.

9.83.7 Якщо кабельна лінія або система проводки проходить крізь елементи будівельних конструкцій, то отвори, які залишаються після їх прокладання повинні бути ущільнені негорючими вогнезахисними матеріалами або засобами, які забезпечують належну межу вогнестійкості елементів будівельних конструкцій.

Елементи системи проводки такі, як кабельні трубопроводи, короби та короби-шинопроводи повинні бути також ущільнені всередині в місцях проходу крізь будівельну конструкцію або мати межу вогнестійкості, прийняту для будівельної конструкції.

Примітка 1. Межу вогнестійкості елементів будівельних конструкцій разом з системою проводки, ущільненою засобами вогнезахисту, визначають згідно з ДСТУ Б В. 1.1-8.

Примітка 2. Під час монтажу місця проходу систем проводки крізь будівельні конструкції повинні бути тимчасово ущільнені вогнезахисним матеріалом.

Примітка 3. Після заміни елементів системи проводки ущільнення повинно бути поновлене якомога скоріше.

Примітка 4. У разі застосування пристроїв кріплення системи проводки, які забезпечують механічну міцність ущільнення кабельних проходок в умовах вогневої дії, відстань між ущільненням та кріпильним пристроєм з боку вогневої дії не повинна перевищувати 750 мм.

Не допускається прокладання кабельних ліній та систем проводки крізь несучі елементи будівельних конструкцій, якщо це не передбачено її конструкцією.

9.84 Світильники евакуаційного освітлення з автономним джерелом живлення повинні:

- бути забезпечені вбудованим випробувальним пристроєм або засобами приєднання до випробувального пристрою, який моделює відмову робочої мережі живлення;

- мати конструкцію, яка забезпечує їх надійне функціонування в умовах підвищеної температури, а також мати ресурс роботи акумулятора протягом часу, який необхідний для повної евакуації людей.

9.85 Блискавкозахист повинен виконуватись з урахуванням наявності на будинку труб вентиляції, вентустановок, холодильних машин, телевізійних антен і труб-стояків слабкострумових мереж згідно з РД 34.21.122.

Сміттєвидалення

9.86 У житлових та громадських висотних будинках комплект устаткування сміттєпроводу повинен включати стовбур, завантажувальні клапани з запірним пристроєм, шибер з автоматичним димовідсікачем стовбура або окремий протипожежний клапан. Стовбур сміттєпроводу слід виконувати димо-, газо- і водонепроникним із труб, як правило, з умовним проходом не менше 500 мм, виготовлених з негорючих матеріалів.

9.87 Приміщення сміттєзбірної камери повинно обладнуватися спринклерним пожежогасінням із розрахунковою витратою води 1,8 л/с. Трубопровід спринклерного пожежогасіння слід приєднувати до внутрішнього господарсько-питного водопроводу через запірний пристрій, опломбований у відкритому положенні, без встановлення контрольно-сигнального клапана.

Автоматична пожежна сигналізація

9.88 Висотні будинки повинні оснащуватися системою автоматичної пожежної сигналізації (АУПС) на основі адресованих та адресовано-аналогових технічних засобів.

Сигнали від приймально-контрольних приладів автоматичних систем пожежної сигналізації та пожежогасіння слід виводити на пульт централізованого спостереження Державної пожежної охорони.

Автоматичні пожежні сповіщувачі (або автономні пожежні сповіщувачі, які мають вихід в систему пожежної сигналізації) повинні бути встановлені в усіх приміщеннях (в тому числі квартирах, офісах, коридорах, ліфтових холах, фойє, вестибюлях, технічних приміщеннях тощо) за виключенням приміщень з мокрим процесом.

Елементи АУПС повинні забезпечувати автоматичне самотестування працездатності і передачу інформації до диспетчерської (пожежного посту). Організаційними та технічними заходами повинно бути забезпечено відновлення працездатності елементів АУПС у термін не більше 2 годин після отримання сигналу про несправність.

В разі пошкодження лінії зв’язку в одному або декількох приміщеннях (квартирах) повинен забезпечуватись зв’язок з елементами системи, які встановлені в інших приміщеннях (квартирах), шляхом відключення пошкодженої ділянки лінії. Дозволяється використовувати кільцеву лінію зв’язку з відгалуженнями в кожне приміщення (квартиру) з автоматичним захистом від короткого замикання у відгалуженні.

9.89 Пристрої управління АУПС повинні забезпечувати:

- реалізацію алгоритму управління автоматичними системами протипожежного захисту по поверхах та по протипожежних відсіках;

- візуальний контроль даних про спрацювання елементів автоматичних систем протипожежного захисту в межах приміщення, протипожежного відсіку та будинку в цілому;

- контроль та реєстрацію даних про спрацювання елементів автоматичних систем протипожежного захисту, а також можливість документального оформлення цих даних у вигляді роздруківок;

- передачу інформації про пожежу до пожежної охорони.

9.90 Адресовано-аналогова система автоматичної пожежної сигналізації повинна проектуватися єдиною для всього будинку. Дана система повинна мати можливість нарощування (резерву).

9.91 Алгоритм управління системами автоматичного протипожежного захисту повинен забезпечувати своєчасне включення систем протипожежного захисту будинку для забезпечення евакуації людей в разі пожежі до настання небезпечних факторів пожежі і зменшення матеріальних втрат під час пожежі.

9.92 В системі автоматичної пожежної сигналізації можуть застосовуватися сповіщувачі пожежні димові, сповіщувачі пожежні теплові, сповіщувачі пожежні комбіновані, сповіщувачі пожежні ручні. За підвісними стелями встановлюються димові сповіщувачі з виносною світловою індикацією. Сповіщувачі слід згрупувати у петлі за принципом територіальності та підключити до ПКП. Між ПКП та сповіщувачами повинен бути забезпечений постійний двосторонній обмін інформації.

9.93 Помилкова зміна полярності при підключенні сповіщувачів та модулів не повинна вплинути на їх працездатність, також сповіщувачі та модулі повинні мати вбудовані ізолятори короткого замикання шлейфа.

9.94 Комбіновані пожежні сповіщувачі повинні мати два рівні передтривоги.

9.95 Теплові сповіщувачі повинні бути максимально диференційними, з можливістю дистанційного програмування умов використання (температури навколишнього середовища, типу та призначення приміщень, висоти монтажу) і класу чутливості згідно ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 27990-88, ГОСТ 26342-84, та міжнародних стандартів EN 54 (A2R, A2S, BR, BS, A1R, A1).

9.96 Сповіщувачі повинні мати вбудований мікропроцесор з енергонезалежною пам’яттю для обробки сигналів згідно передбачених алгоритмів, формування та збереження бази даних про стан системи та навколишнього середовища.

9.97 Клас захисту димових і теплових сповіщувачів повинен відповідати IP30 згідно ГОСТ 14254-96, з можливістю збільшення класу захисту до IP32 в місцях встановлення сповіщувачів з можливим виникненням вологості.

9.98 Клас захисту ручних сповіщувачів повинен відповідати ГОСТ 14254-96.

9.99 Умови роботи по кліматичним та механічним діям для всього обладнання АПС повинні відповідати ГОСТ 15150-69 та ГОСТ 129997-84;

9.100 Автоматична пожежна сигналізація повинна мати можливість, при зміні об'ємно-планувальних рішень або конфігурації об’єкту, до зміни конфігурації адресних кільцевих шлейфів, методом перетворення на адресні радіальні шлейфи, додавання відгалужень для адресних і не адресних сповіщувачів, в будь-якому місці шлейфу (петлі). Для виконання даних можливостей в системі повинні бути спеціалізовані інтерфейсні адресні модулі, що реалізують такі можливості

Протипожежний водопровід та автоматичні установки пожежогасіння

9.101 Системи господарчо-питного та протипожежного водопроводу повинні бути роздільними. Не допускається об’єднувати систему протипожежного водопроводу та систему автоматичного пожежогасіння.

9.102 Витрати води на внутрішнє пожежогасіння в кожному протипожежному відсіку повинні становити:

- 8 струменів по 5 л/с кожна – для протипожежних відсіків з приміщеннями громадського призначення;

- 4 струмені по 2,5 л/с кожна – для протипожежних відсіків з приміщеннями житлового призначення (квартирами).

При цьому, кожне приміщення і покрівлю, що експлуатується, слід забезпечувати подачею двох струменів води від різних пожежних стояків.

Пожежні крани (пожежні кран-комплекти) необхідно комплектувати ручними перекривними пожежними стволами з можливістю зміни кута розпилу від компактного струменя до розпиленого.

9.103 Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафах, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

Конструкція шафи пожежного крана повинна передбачати окрім розміщення в ній пожежного крана діаметром 50 мм або 65 мм, укомплектованого пожежним рукавом відповідного діаметра та стволом, пожежного кран-комплекту з напівжорстким рукавом діаметром не менше 25мм, виконаного відповідно ДСТУ 4401-1, що приєднується до пожежного стояка через вхідний запірний вентиль, а також двох вогнегасників.

Сигнали на запускання пожежних насосів, відкривання засувки на обвідній лінії водомірного вузла повинні надходити від кнопок, які встановлені в шафах пожежних кранів, та автоматично від датчиків положення запірних вентилів пожежних кранів та кран-комплектів (у разі відкриття наполовину будь-якого запірного вентиля). Також в шафах пожежних кранів слід передбачати кнопки дистанційного відкривання поверхових клапанів димовидалення та підпору повітря і включення вентиляторів протидимного захисту.

Зовнішнє оформлення дверей пожежних шаф повинно відповідати вимогам ДСТУ ІSО 6309.

Примітка: Витрати води на внутрішнє пожежогасіння та необхідна кількість струменів приймаються для пожежних кранів без урахування струменів та витрат пожежних кран-комплектів.

9.104 Для підключення водопроводу і автоматичних установок пожежогасіння до пересувної пожежної техніки ззовні висотного будинку слід передбачати встановлення двох патрубків від кожного вертикального протипожежного відсіку з з’єднувальними голівками діаметром 80 мм. Регулювання подачі вогнегасної речовини до системи слід забезпечувати встановленням засувок та зворотних клапанів, які встановлені в середині висотного будинку. З’єднувальні голівки, які виведені назовні висотного будинку, повинні розташовуватись в місцях зручних для під’їзду пожежних автомобілів та обладнані світловими покажчиками і піктограмами.

9.105 У житлових будинках усі вбудовані і прибудовані нежитлові приміщення (автостоянки, допоміжні, технічні, громадські приміщення, сміттєзбірні камери, стовбур сміттєпроводу та ін.) слід обладнати автоматичними установками спринклерного пожежогасіння.

Усі приміщення громадських будинків повинні захищатися автоматичною системою спринклерного пожежогасіння крім приміщень, зазначених у примітці 1 таблиці С1 ДБН В.2.2-9.

9.106 Для захисту електрощитових, машинних приміщень ліфтів для транспортування пожежних підрозділів мають використовуватись автоматичні установки порошкового пожежогасіння, а серверних - газового пожежогасіння. Під час спрацювання автоматичних установок газового пожежогасіння повинні вимикатися всі системи вентиляції зазначених приміщень.

9.107 У житлових висотних будинках над вхідними дверима квартир ззовні слід передбачати установку спринклерних зрошувачів, підключених до стояків внутрішнього протипожежного водопроводу через реле протоку.

9.108 Насоси, вузли управління установок пожежогасіння, ємкості для води слід розміщувати у приміщенні насосних станцій пожежогасіння.

Приміщення насосних станцій пожежогасіння слід улаштовувати з безпосереднім виходом до сходової клітки та відокремити від приміщень іншого призначення протипожежними перегородками вогнестійкістю ЕІ 60.

Температура повітря у приміщенні насосної станції повинна бути не нижче за 5 ⁰С, відносну вологість повітря слід приймати відповідно до категорії робіт I – Б за ГОСТ 12.1.005.

Насосні станції повинні бути обладнані телефонним зв’язком.

Біля входу в станцію слід встановити табло з написом “Насосна станція пожежогасіння”.

9.109 Для потреб пожежогасіння необхідно передбачити не менше ніж два насоси (основний та резервний). Інтенсивність зрошування для спринклерного пожежогасіння 0,08 л/с на м², розрахункова нормативна площа для визначення витрат води – 120 м², час гасіння пожежі – 30 хвилин.

9.110 В кожній квартирі повинен передбачатись пожежний кран-комплект, приєднаний до мережі господарсько-питного водопроводу будинку та обладнаний котушкою з пожежним рукавом завдовжки не менше 15м, діаметром 19мм (або 25мм, 33мм) із розпилювачем, що забезпечує можливість подання води у будь-яку точку квартири з урахуванням струменя води 3 м.

9.111 На балконах (лоджіях) при незадимлюваних сходових клітках типу H1 слід передбачати сухотруби діаметром 80 мм зі спареними пожежними кранами на кожному поверсі, обладнані на рівні 1-го поверху виведеними назовні патрубками для підключення насосів високого тиску пожежних автомобілів.

9.112 Витрати води на зовнішнє пожежогасіння будинків слід приймати згідно розрахунку, але не менше 35 л/с.

9.113 Кількість і розташування пожежних гідрантів на зовнішньому протипожежному водопроводі слід приймати за СНиП 2.04.02.

Місця розташування пожежних гідрантів позначаються шляхом встановлення світлових покажчиків пожежних гідрантів згідно з 6.3.1.11 НАПБ А.01.001.

Система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей

9.114 Система оповіщення (СО) про пожежу та управління евакуацією людей повинна передбачатися згідно з ДБН В.1.1-7:

- не нижче 3 типу – для висотних житлових будинків;

- не нижче 4 типу – для висотних громадських будинків.

9.115 Система оповіщення повинна видавати звуковий та світловий сигнали в кожну квартиру, офіс, готельний номер тощо, а також забезпечувати двохсторонній зв’язок квартир, готельних номерів, офісів та інших приміщень з диспетчерською (пожежним постом).

9.116 Алгоритм управління системою оповіщення слід формувати на основі отриманої інформації про спрацювання пожежних сповіщувачів, а також результатів розрахунку розвитку можливої пожежі і процесу евакуації людей.

Об’єктові пункти пожежогасіння
9.117 Об’єктові пункти пожежогасіння повинні розміщуватись на нижніх поверхах кожного протипожежного відсіку.
Об’єктові пункти пожежогасіння на першому поверсі нижнього протипожежного відсіку повинні розміщуватися поруч з приміщенням диспетчерської (пожежного поста).
Об’єктові пункти пожежогасіння, які знаходяться у вищерозташованих протипожежних відсіках, повинні розміщуватись на відстані не більше 30 м від незадимлюваних сходових кліток або ліфта для транспортування пожежних підрозділів.
Оснащення об’єктових пунктів пожежогасіння слід передбачати відповідно до додатку Р.
9.118В складі проектної документації розробляється експлуатаційна документація щодо протипожежного захисту у висотному будинку, в тому числі:
загальна інструкція із забезпечення пожежної безпеки;
інструкція щодо дій пожежної служби та обслуговуючого персоналу при виникненні пожежі;
інструкція з управління роботою та обслуговуванню технічних засобів пожежогасіння та автоматичної пожежної сигналізації.

2009.07.01 / ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ: Будинки і споруди. Частина 1

Акционные товары

Новые компании

Объявления