2010.04.18 / Рішення від 21 жовтня 2009 року щодо позову до відкритого акціонерного товариства «ЕК «Одесаобленерго»

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в  судовому засіданні справу за позовом   ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «ЕК «Одесаобленерго» (далі – ВАТ «ЕК «Одесаобленерго») про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» в особі Ізмаїльської районної електричної мережі на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 вересня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що  на праві власності йому належить житловий  АДРЕСА_1, в якому він  мешкає  з  2004  року.  З 2005 року став отримувати рахунки від ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» про борг у сумі 4 344 грн. 54 коп., а 24 травня 2008 року без попередження  йому відключили електричне постачання до  будинку. У зв’язку з тим, що ніяких порушень не вчиняв, просив визнати відключення його будинку від електричного постачання незаконним та стягнути з ТОВ «ЕК «Одесаобленерго» на його користь моральну шкоду в розмірі 5 тис. грн.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 квітня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 вересня 2008 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірним відключення будинку ОСОБА_1 від електропостачання та стягнуто з ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» на його користь 750 грн. моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 вересня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився  й  апеляційний  суд,  виходив із того, що відключення будинку ОСОБА_1 від електричного постачання в зв’язку із  заборгованістю в сумі 4 344 грн. 54 коп. та нарахування збитків за актом від 16 січня 2002 року № 08571 без попередження є неправомірними, тому  ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка  підлягає відшкодуванню.

Повністю погодитись з висновками суду не можна.

За положеннями ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами  через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.    

Відповідно до п. 53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (зі змінами і доповненнями), (далі – Правила) у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. На підставі акта енергопостачальник має право відключити споживача від електропостачання (у випадках, передбачених пунктом 35 Правил), а також визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача.

Судом установлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 18  листопада  2002  року  належить  житловий  АДРЕСА_1. У період з 24 грудня 1997 року до 18 листопада 2002 року в  будинку ніхто не мешкав. ОСОБА_1 став мешкати в будинку  з 2004 року, є споживачем послуг з електричного постачання. 25 листопада 2003 року  він  сплатив 542 грн. 41 коп. за спожиту попередніми  власниками  електричну   енергію, а, починаючи  з  2005  року,  став отримувати рахунки, за  якими на підставі акта від 16 січня 2002 року № 08571 про порушення Правил має борг  у сумі 4 344 грн. 54 коп.,  згодом – у сумі 4 506 грн. 54 коп.  На обгрунтування боргу  ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» надав   рішення Ізмаїльського районного суду від 30 серпня 2004 року, за яким з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЕК «Одесаобленерго» стягнуто 4 344 грн. 54 коп. Особу ОСОБА_2 та її причетність до  боргу з плати  за  електричне постачання до АДРЕСА_1 не встановлено. 24 травня 2008 року відповідач без попередження  відключив будинок ОСОБА_1 від електричного постачання  у зв’язку з наявністю боргу за спожиту електричну   енергію у  сумі  99  грн.  23  коп.  та  боргу  за  вказаним   рішенням у сумі 4 506 грн. 54 коп.

Ураховуючи встановлені обставини, суди дійшли правильного висновку,   що дії ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» з відключення будинку   ОСОБА_1 від електричного постачання є неправомірними.

Доводи касаційної скарги  про те, що будинок ОСОБА_1 був відключений від електричного постачання за актом від 11 жовтня 2007 року про наявність боргу за спожиту електричну енергію та невиконання договору про реструктуризацію боргу в частині несплати 162 грн., безпідставні, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ «ЕК «Одесаобленерго» свої заперечення проти позову такими доказами не обгрунтовувало.

Рішення в цій частині відповідає нормам матеріального й процесуального права.

Разом з тим,  задовольняючи позов у частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що така шкода підлягає відшкодуванню на підставі ст. 1167 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

З таким висновком судів погодитись не можна, оскільки суд неправильно застосував норми матеріального права.

 Так, за положеннями ст.1167 ЦК України однією з підстав виникнення зобов’язання, є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов’язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов’язань виникає з неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне зобов’язання – це зобов’язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, а заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов’язання. Воно виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов’язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов’язальних правовідносин.

За ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За пп. 43 – 44, 46 Правил енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, у розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної  вартості недовідпущеної електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Тобто  відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. ст. 22, 711, 714, 1209, 1210 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами, які не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення  зобов’язання з постачання електричної енергії.

Що стосується вимог Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідно до п. 5 ст. 4 цього Закону споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди в разі заподіяння  такої небезпечною для життя і здоров’я продукцією у випадках, передбачених законом.

Ураховуючи встановлені у справі обставини, відсутні підстави для застосування п. 5 ст. 4 указаного Закону до цього спору.

Таким чином, рішення судів у частині стягнення компенсації за моральну шкоду підлягають скасуванню  з ухваленням нового рішення про відмову в   задоволенні позову в цій частині.  

У решті – судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 341  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «ЕК «Одесаобленерго» задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 вересня 2008 року в частині задоволення позову про  відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «ЕК «Одесаобленерго»  про відшкодування моральної шкоди відмовити.

У решті  - судові рішення залишити без змін.

 Рішення  оскарженню не підлягає.