2010.05.13 / Про визнання права власності на самочинне будівництво

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИКОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 12 серпня 2009 року

(Витяг)

В. звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради, за участю третіх осіб: - Ш., М., К., - про визнання права власності на самочинне будівництво, посилаючись на те, що рішенням міськвиконкому від 15 вересня 1955 р. за жилим будинком, що є у її, Ш., К. та М. власності, закріплена земельна ділянка площею 2696 м².

Вона без відповідного дозволу, але з додержанням вимог ДБН України перебудувала сіни літ. "а2".

Здійснення нею перебудови погоджено із співвласниками Ш. та К., які дали письмову згоду на перебудову.

Позивачка просила визнати за нею право власності на перебудовані сіни літ. "а2".

Виконавчий комітет Черкаської міської ради звернувся до суду із зустрічним позовом про знесення самочинної забудови, посилаючись на те, що під час вивчення матеріалів та обстеження на місці житлового будинку встановлено, що до частини будинку, яка належить К. та В. самочинно, без відповідного дозволу збудовані сіни літ. "а2". Попередньому власнику К. був наданий дозвіл на будівництво добудови (кухні та ванної) розміром 3,5 х 5,5 м² із знесенням сараю літ. "Л". Фактично ж збудовані сіни літ. "а2", загальною площею 19,7 м², розміром 5,95 х 5,57 м². На ім'я відповідачів направлялися приписи про знесення самочинної забудови, але вони їх не виконали, тому виконавчий комітет Черкаської міської ради просив зобов'язати відповідачів знести самовільну добудову.

Рішенням Придніпровського районного суду від 30 липня 2007 р. у задоволенні позовних вимог В. відмовлено. Зустрічний позов задоволено та зобов'язано В. і К. знести самочинно забудовані сіни літ. "а2".

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 9 жовтня 2007 р. зазначене рішення районного суду скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов В. задоволено частково та визнано за нею право власності на самочинно збудовані сіни літ. "а2". Зобов'язано В. та К. відновити витяжну вентиляцію льоху літ. "Е", улаштувати її з природним спонуканням з випуском повітря в атмосферу над покрівлею згідно з ДБН, зобов'язано влаштувати належний похил покрівлі над приміщенням літ. "2-5" у частині будинку, що належить М., та над приміщенням літ. "3-1" самочинної прибудови з дотриманням технології вирішення вузлів примикань покрівлі до стін та системи організованого водовідведення відповідно до ДБН. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі М. порушувалось питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції у зв'язку з. порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог В. та відмову в зустрічному позові, суд апеляційної інстанції керувався тим, що здійснене позивачкою самочинне будівництво не є таким, що істотно порушує будівельні норми і правила, а також істотно не порушує права та інтереси інших осіб, зокрема М. Крім того, згідно з висновками експерта, самочинна перебудова позивачкою сіней зі збільшенням розмірів здійснена без істотних порушень та за позивачкою може бути визнано право власності на спірну прибудову за умови здійснення нею необхідної перебудови з відновлення витяжної вентиляції льоху та перебудови даху, які позивачка добровільно погодилася здійснити.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Встановивши, що власниками В. та К. належне їм приміщення самочинно перебудовано до розмірів 5,95 х 5,57 м² та згідно з висновком від 21 червня 2007 р. здійснена ними самочинна перебудова сіней не відповідає вимогам п. 3.37 ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд" (у частині кріплення верхньої частини захисного фартуха до стіни та його надійної герметизації), п. 3.24 та п. 3.18 ДБН В.2.6-14-97 "Покриття будинків і споруд" (у частині щільності прилягання листків покрівлі), а також з технічної точки зору погіршує життєві умови співвласника будинку М.: порушена та зруйнована вентиляція льоху літ. "Е" з природним спонуканням внаслідок нефункціонування вентиляційного каналу, а також унаслідок влаштування покрівлі над самочинною прибудовою порушена цілісність площини покрівлі над приміщенням літ. "2-5" частини будинку, яка належить М., та відбувається зосередження атмосферних опадів із подальшим залиттям нижче розташованого приміщення літ. "2-5", апеляційний суд на порушення вимог ч. 7 ст. 376 ЦК визнав за позивачкою право власності на самочинну забудову.

Відповідно до вимог частин 1, 7 ст. 376 ЦК житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню.

Таким чином, апеляційний суд, установивши, що проведена позивачкою самочинна перебудова сіней зі збільшенням її розмірів здійснена з порушенням будівельних норм та правил, а також порушує права інших осіб, зокрема М., а також установивши те, що для усунення зазначених порушень обов'язковою умовою є проведення В. та К. відповідно до вимог чинного законодавства необхідної перебудови самочинного будівництва, безпідставно ухвалив рішення про визнання за ними права власності на самочинно збудовані сіни.

З урахуванням наведеного ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, воно відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК підлягає скасуванню з передачею справи на повий апеляційний розгляд,

Керуючись ст. 338 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу М. задовольнила частково. Рішення апеляційного суду Черкаської області від 9 жовтня 2007 р. скасувала та справу передала на новий розгляд до апеляційного суду Черкаської області.